Ухвала

від 23.07.2015 по справі 819/920/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/2102/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Амєліна С.Є., Головчук С.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільська фабрика художніх меблів" до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільська фабрика художніх меблів" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року,

встановив:

У травні 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Тернопільська фабрика художніх меблів" (далі - ТДВ "Тернопільська фабрика художніх меблів") звернулось з позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі щодо проведення розрахунку витрат на виплату і доставку пенсії громадянці ОСОБА_4 з квітня 2013 року по квітень 2014 року на загальну суму 12526,43 грн, зобов'язання Управління Пенсійного фонду у м. Тернополі виключити з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 нарахування у розмірі 12526,43грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТДВ "Тернопільська фабрика художніх меблів", посилаючись на порушення судами пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 58 Конституції України, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Зазначає, що обов'язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 припинився з досягненням останньою пенсійного віку 55 років, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В запереченні на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі вважає її доводи необґрунтованими та просить залишити судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Волочиському районі та з 18.03.2008 р. отримує пенсію відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", враховуючи пільговий стаж роботи за списком № 2 з 22.07.1983 р. по 26.11.1996 р. у ВАТ "Тернопільська фабрика художніх виробів" на посаді обробника виробів з деревини (лакування).

Згідно з карткою особового рахунку ТДВ "Тернопільська фабрика художніх меблів" за підприємством рахується недоїмка з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 за період з квітня 2013 року по квітень 2014 року в сумі 12526,43грн.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Згідно з пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції на час призначення пільгової пенсії ОСОБА_4) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзацу четвертого пункту 1 статті 2, абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону, чинній до 28.04.2013 р.) підприємства відшкодовують Пенсійному фонду 100% витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В силу статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки мають право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Аналогічний пенсійний вік для жінок був передбачений і в статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Проте Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

Отже, після набрання чинності Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI стаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стала суперечити статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і не підлягала застосуванню.

У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність розрахунку позивачу спірної суми заборгованості, оскільки ОСОБА_4 досягнула пенсійного віку лише 17.09.2014 р. і до цього часу підприємство зобов'язано було відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку їй пільгової пенсії.

Крім того, з 28.04.2013 р. набрав чинності Закон України від 04.04.2013 р. № 184-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску", яким відсилочну норму на статтю 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що містилася в абзаці четвертому пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", замінено на статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільська фабрика художніх меблів" відхилити, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Амєлін С.Є. Головчук С.В.