Ухвала

від 22.12.2014 по справі 917/194/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.12.2014 р. №917/194/14

За заявою в порядку ст. 121 ГПК України Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" вх. № 16175 від 04.12.2014 р. про розстрочення виконання рішення у справі № 917/194/14 -

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні дистриб'юторські системи", вул. Соснова, 1, кв. 145, м. Українка, Обухівський р-н, Київська обл., 08720

до Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36014

про стягнення 63 371,76 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача (стягувача) : не з'явилися;

від відповідача (заявника) : не з'явилися.

Суть спору : розглядається заява Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" в порядку ст. 121 ГПК України про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2014 р. у справі № 917/194/14.

Учасники процесу представництво у судове засідання не забезпечили, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи. Явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України питання щодо розстрочення виконання рішення розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні. Даний строк є присікальним, а тому суд не оцінює дану обставину як підставу для відкладення розгляду даної заяви.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

встановив :

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2014 р. у справі № 917/194/14 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні дистриб'юторські системи" в частині стягнення на його користь з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" - 58 530,76 грн. основного боргу, 4 010,05 грн. пені та 1 803,04 грн. судового збору, в частині стягнення з відповідача 830,95 грн. пені відмовлено.

Оскільки рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2014 р. у справі № 917/194/14 в установленому законом порядку відповідно до ст. 85 ГПК України 07.04.2014 р. набрало законної сили, 07.04.2014 р. на його виконання Господарським судом Полтавської області було видано відповідний наказ (а.с. 93).

08.10.2014 р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області прийнято до виконання виконавче провадження ВП № 43282903 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/194/14, виданого 07.04.2014 р. Господарським судом Полтавської області.

04.12.2014 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" вх. № 16175 від 04.12.2014 р. про розстрочення виконання рішення у справі № 917/194/14 в частині стягнення з нього 46 818,85 грн. заборгованості рівними частинами у розмірі 3 901,57 грн. до 01.12.2015 року. В обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на проведене ним часткове погашення боргу перед позивачем у розмірі 11 711,91 грн. та скрутне фінансове становище підприємства заявника.

При винесенні ухвали суд виходив з наступного.

Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"). Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки (відстрочки) виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання розстрочки (відстрочки) виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки (відстрочки) без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. Аналогічні приписи містить п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів".

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Вищим господарським судом України у постановах від 10.07.2014 р. у справі № 917/2407/13, від 10.04.2014 р. у справі № 925/1408/13 та інших.

Посилання заявника в обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення суду на скрутне фінансове становище підприємства судом не оцінюється як правомірне, оскільки допустимим доказами не підтверджене, самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду. Заявником до суду не надано доказів на підтвердження доводів щодо наявності виключних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Крім того, боржником не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку виконання рішення, зміняться у наступному, та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин і виконання судового рішення в повному обсязі. Слід зазначити, що відповідач уже фактично не виконує своїх грошових зобов'язань протягом тривалого часу, а тому надання відповідачу, який неналежно виконує свої зобов'язання, ще й розстрочки, свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі.

В силу ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, заявником не доведено наявності виключних обставин для розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2014 р. у справі № 917/194/14, а тому заява Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" вх. № 16175 від 04.12.2014 р. про розстрочення виконання рішення у справі № 917/194/14 в частині стягнення з останнього 46 818,85 грн. заборгованості рівними частинами до 01.12. 2015 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити Колективному підприємству "Полтавський м'ясокомбінат" у задоволенні заяви вх. № 16175 від 04.12.2014 р. про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2014 р. у справі № 917/194/14.

Суддя О.В. Ківшик