Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/15734/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/15734/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014року (повний текст підписано - 23.10.2014р.)

у справі №910/15734/14 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного підприємства «Альфа-Іміджбуд»

до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 94172,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд" до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 94 172, 00 грн. за договором № 187 на виконання капітального ремонту приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108 по вул. Вербицького, 9 -1 в Дарницькому районі м. Києва від 07.06.2013, з яких 82 279, 00 грн. складає основний борг, 2 678, 00 грн. - 3% річних та 9 215,20 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №187 від 07.06.2013 щодо належного розрахунку за виконану роботу.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 910/15734/14 від 14.10.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" 82 279 (вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 645 (одну тисячу шістсот сорок п'ять) грн. 59 коп. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до договору підряду на виконання капітального ремонту приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108 по вул. Вербицького, 9 - 1 в Дарницькому районі м. Києва від 07.06.2013 року позивачем було виконано весь спектр обумовлених робіт на загальну суму 82 279, 00 грн., однак відповідачем зобов'язання по оплаті за здійснені роботи виконані не були, у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у заявленому позивачем розмірі. Оскільки доказів погашення суми заборгованості відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне задоволення вказаної позовної вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/15734/14 частково, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року апелянту було відновлено строк для подачі апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено розгляд скарги на 10.12.2014 року у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/15734/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/15734/14.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно було встановлено судом першої інстанції 07.06.2013 між позивачем, як підрядником за умовами договору, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 187 на виконання капітального ремонту приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108 по вул. Вербицького, 9 - 1 в Дарницькому районі м. Києва (далі за текстом - договір).

Згідно п. 1.1. договору підрядник зобов'язався виконати роботи, а саме: капітальний ремонт приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108 по вул. Вербицького, 9 - 1 в Дарницькому районі м. Києва, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених договором.

Найменування робіт зазначені у кошторисі (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

У пункті 1.3. договору сторонами було передбачено, що обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника.

Ціна договору становить: 82 279, 00 грн., в тому числі ПДВ - 13 713,00 грн., і може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. п. 3.1., 3.3. договору).

В розділі 4 договору сторони визначили порядок здійснення оплати. Так, в п. 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплат замовником після пред'явлення підрядником акту виконаних робіт, підтвердженого підписом та печаткою уповноважених осіб і представників закладів освіти.

Згідно п. 4.2. договору фінансові зобов'язання замовника за договором виникають в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Замовник передбачає попередню оплату у розмірі 30 % від загальної суми договору на термін не більше 3 - х місяців, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006 (п. 4. 3. договору).

Підрядник за п. 4.4. договору зобов'язався щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків за виконані роботи та складати акт звірки взаєморозрахунків з замовником який є підставою для остаточного розрахунку.

У пунктом 4. 5. договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати робіт замовником, як бюджетною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату виконаних підрядником робіт протягом 3-х банківських днів з дня надходження коштів на рахунок.

Згідно п. п. 6.1.1., 6.1.2. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, а також приймати виконані роботи згідно акту виконаних робіт.

В розділі 10 договору сторони визначили строк дії договору, з моменту його підписання до повного виконання сторонами зобов'язань, термін дії договору - до 31.12.2013.

У відповідності до п. 1.2. договору затвердили зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва до договору, копія якого наявна в матеріалах справи.

Роботи обумовлені договором були виконані підрядником, що підтверджується копією акту виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2013 (форми -КБ - 2в) на суму 82 279, 00 грн., із якої вбачається, що акт був підписаний сторонами та скріплений їх печатками 25.06.2013.

Виконані за договором позивачем роботи станом на момент звернення до суду та на момент винесення рішення по справі відповідачем не оплачені, що не заперечується відповідачем.

Крім того, за твердженням відповідача заборгованість за договором в суму 82 279, 00 грн. не була зареєстрована в управлінні Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києві, так як договір не був зареєстрований у Журналі реєстрації договорів управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

Згідно викладеного в позовній заяві, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити борги, проте до матеріалів справи доказів такого звернення не надано.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних згідно Договору обсягу будівельних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 82 279,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як було вірно досліджено судом першої інстанції, між сторонами по справі були оформлені договірні відносини, а саме на підставі договору підряду на виконання капітального ремонту приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108. За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався виконати роботи щодо капітального ремонту учбового закладу, а позивач зобов'язався прийняти роботи і оплатити їх на умовах цього договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту договору вбачається що, відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплат замовником після пред'явлення підрядником акту виконаних робіт, підтвердженого підписом та печаткою уповноважених осіб і представників закладів освіти.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами виконаного позивачем обсягу робіт між сторонами по справі було підписано відповідний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт 25 червня 2013. Виконані роботи були прийняті відповідачем без зауважень, доказів іншого матеріали справи не містять.

З огляду на положення укладеного між сторонами по справі договору, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що при укладанні договору сторони визначили строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт вказівкою на наступні події - підписання сторонами акту виконаних робіт та надходження бюджетних коштів на рахунок замовника.

Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) бюджет, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, а бюджетне зобов'язання, це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно п. п. 2.2., 2.8., 5.1. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 7 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання. Після перевірки підтвердних документів один примірник Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, другі примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Державного казначейства України. Документи, що підтверджують факт узяття зобов'язання та/або фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік". Зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державного казначейства України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів.

Під час розгляду справи було встановлено, що зобов'язання за договором не були зареєстровані відповідачем в управлінні Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києві, відповідно відповідач не міг виконати пункти 4.2, 4.3. договору.

Отже, обґрунтованим є висновок суду попередньої інстанції про те, що дій, визначених законодавством для належного оформлення фінансових операцій по договору № 187 від 07.06.2013 року сторонами вчинено не було, наслідком чого, в державних органах відсутні будь-які відомості про те, що відповідач взяв на себе вказані у Договорі зобов'язання.

Слід зазначити, що п. 4.3. договору не передбачає строків здійснення попередньої оплати, не визначає здійснення попередньої оплати, як обов'язкову умову виконання договору сторонами та договором не передбачено право виконавця не здійснювати ремонтні роботи до моменту отримання попередньої оплати за договором.

У п. 1.7-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14, зазначено, що господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

З огляду на ту обставину, що акт виконаних робіт за договором був підписаний сторонами та скріплений їх печатками, а також приймаючи до уваги, що бюджетні зобов'язання за договором не були зареєстровані відповідачем в органах державного казначейства, в порушення вимог чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт настав лише на момент вирішення спору у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів на фінансування робіт, виконаних за згаданим договором у розмірі 82 279, 00 грн., тому що ця обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від їх оплати, оскільки в разі відсутності таких коштів, відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх згодом.

Як було достовірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано стороною відповідача по справі у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у останнього перед позивачем утворилася заборгованість за виконані роботи у розмірі 82 279, 00 грн.

Отже з огляду на відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження оплати заборгованості, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 82 279, 00 грн.

Також колегія суддів погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду щодо необхідності відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на те, що факт настання строку оплати за договором визнано на момент прийняття рішення по справі, а отже відсутні будь-які підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання нарахованих за період з 01.07.2013 по 01.08.2014.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року у справі № 911/15734/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/15734/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко