Постанова

від 17.12.2014 по справі 927/1171/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 927/1171/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ворона О.О. - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 28.01.2014р.

від відповідача: Яричевська Л.В. - дов. № 2271-НЮ від 05.08.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2014р. (повний текст підписано 06.10.2014р.)

у справі № 927/1171/14 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства «Міжрайпаливо»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-

Західна залізниця»

про визнання погодженими меж земельної ділянки

В судовому засіданні 17.12.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014р. Приватне підприємство «Міжрайпаливо» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання погодженими меж земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 16.04.2014р. розпорядженням Чернігівської ОДА № 171 було надано дозвіл ПП «Міжрайпаливо» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 1,2 га, розташованою за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, 7, на якій знаходяться належні позивачеві нежитлові будівлі.

При розробці на замовлення позивача проекту землеустрою Куликівським районним виробничим відділом Чернігівської регіональної філії «Центр ДЗК» постало питання про погодження з відповідачем, як із суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки, необхідність якого передбачена п. «б» ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України. Проте, відповідач відмовляється підписувати акт встановлення та погодження меж земельної ділянки.

У зв'язку з цим, відділ Держземагенства у Куликівському районі Чернігівської області не може погодити проект відведення земельної ділянки, а Чернігівська ОДА затвердити проект землеустрою та надати земельну ділянку позивачу в оренду.

Враховуючи дані обставини, позивач просить суд визнати погодженими межі земельної ділянки площею 1,2047 га, розташованої за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, 7, що надається в оренду ПП «Міжрайпаливо» від літери «В» до літери «Г» у відповідності до плану зовнішніх меж, що є додатком до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки, без підпису суміжного землекористувача - ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2014р. у справі № 927/1171/14 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 28.10.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.11.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 17.12.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Чернігівоблпаливо» (продавець) та Приватним підприємством «Міжрайпаливо» (позивач, покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом, відповідно до якого позивач придбав нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 1,2 га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, буд. 7.

Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.04.2014р. № 171 (а. с. 24), відповідно до ст. ст. 120, 122, 123 Земельного кодексу України, ПП «Міжрайпаливо» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років орієнтовною площею 1,2 га земель промисловості для обслуговування об'єкта нерухомості - паливної бази станції (нежитлове приміщення, комплекс будівель), який належить йому на праві приватної власності та розташований за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, буд. 7 за межами населеного пункту в адміністративних межах Грабівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2014р. між Приватним підприємством «Міжрайпаливо» (позивач, замовник за договором) та Куликівським районним виробничим відділом Чернігівської РФ «Центра ДЗК» (виконавець за договором) укладено договір № 1225040100147 на оформлення договорів оренди (а. с. 22-23), відповідно до якого виконавець зобов'язується своїми засобами за рахунок замовника виконати оформлення договорів оренди , а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Роботи виконуються по земельній ділянці, що розташована за адресою: с. В. Муравійка, вул. Вокзальна, 7.

При розробці проекту землеустрою виконавцем складено Кадастровий план (а. с. 13) та розпочато проведення кадастрових зйомок, зокрема, підготовлений Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі, наданої в оренду ПП «Міжрайпаливо» площею 1,2047 га (а. с. 20), та додаток до цього Акту - План зовнішніх меж земельної ділянки, що надається в оренду (а. с. 21).

23.06.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом № 21 (а. с. 25), в якому просив погодити межі земельної ділянки, додавши до листа, зокрема, Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки.

01.07.2014р. позивач направив відповідачеві претензію № 1 (а. с. 43) з проханням погодити межі земельної ділянки ПП «Міжрайпаливо» та підписати акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі.

Листом № НЗС-4/843 від 02.07.2014р. (а. с. 42), у відповідь на лист позивача № 21 від 23.06.2014р., відповідач повідомив, що для подальшого вирішення питання, яке викладене у зверненні (листі) позивача, необхідно надати додаткові матеріали, зокрема, письмову згоду на проведення комісії на платній основі.

У відповідь на претензію позивача, листом № НЗС-4/871 від 09.07.2014р. (а. с. 44) відповідач зазначив про безпідставність претензії позивача та повідомив про те, що до розгляду питання стосовно можливого погодження меж суміжного землекористування по вул. Вокзальній у с. Вершинова Муравійка, Куликівський район, Чернігівська область залізниця повернеться після надання ПП «Міжрайпаливо» необхідних матеріалів для роботи комісії.

Матеріалами справи підтверджується факт правомірного набуття ПП «Міжрайпаливо» права власності на нежитлові будівлі (нерухоме майно), за наявності у попереднього власника - ВАТ «Чернігівоблпаливо» належно оформленого права на земельну ділянку, на якій вони розміщені (а. с. 14).

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а згідно ст. ст. 122, 123 даного Кодексу розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення, в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України при оформленні права користування земельної ділянки проводиться комплекс робіт (кадастрові зйомки) виконаних для визначення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі, погодження меж земельної з суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Тобто, перед розробкою документації із землеустрою проводиться кадастрова зйомка, яка в себе обов'язково включає дані погодження з суміжними землекористувачами.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на яку позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, межує з землями ДТГО «Південно-Західна залізниця».

При встановленні та погодженні меж земельної ділянки в натурі документація із землеустрою лише формується. Межі повинні встановлюватися у присутності представників землевпорядної організації, замовника, сільської ради та суміжників. До Акту встановлення та погодження подається План зовнішніх меж земельної ділянки (розміри та місце розташування ділянки), що надається в оренду. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка, кількості 6 штук, показуються представникам в натурі (а. с. 20).

Вимоги відповідача, викладені в листі НЗС-4/843 від 02.07.2014р., зокрема щодо письмової згоди на проведення комісії на платній основі, як вказує відповідач, передбачені Порядком розгляду матеріалів щодо погодження зовнішніх меж суміжними землекористувачами ДТГО «Південно-Західна залізниця» (далі - Порядок) (а. с. 81-85), затвердженим наказом Південно-Західної залізниці від 11.06.2012р. № 259-Н (а. с. 80).

Так, відповідно до п. 4.1 Порядку всі необхідні роботи щодо погодження зовнішніх меж земельних ділянок суміжним землекористувачам здійснюються після попереднього відшкодування зацікавленою особою витрат залізниці, пов'язаних із їх проведенням.

Згідно п. 4.2 Порядку компенсаційний платіж складається виключно із витрат понесених залізницею при фактичному виконанні робіт, передбачених цим Порядком, зокрема, пов'язаних із розглядом матеріалів і документів заявника, виїздом на місце розташування земельної ділянки іі обстеженням, проведенням відповідних обмірів тощо. Також підлягають відшкодуванню витрати робочого часу працівників залізниці за час участі у роботі Комісії. Розрахунки та кошториси (інша фінансова документація), пов'язані із компенсацією витрат за проведення комісійного обстеження, розробляються та затверджуються самостійно ДН (дирекцією залізничних перевезень), з визначенням відповідальної особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за підписом начальника фінансово-економічного відділу складено Розрахунок до калькуляції вартості робіт комісії щодо комісійного обстеження спірної земельної ділянки (а. с. 76), та Розрахунок вартості роботи комісії (а. с. 79), відповідно до яких вартість робіт становить 8 436, 54 грн. з ПДВ.

На підставі вказаних розрахунків позивачеві було виставлено рахунок фактуру № 106905 від 31.07.2014р. на суму 8 436, 54 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний Порядок є локальним нормативним актом, тобто нормативним приписом, прийнятим на рівні конкретного підприємства, установи, організації, який має обмежену сферу впливу та норми якого мають силу тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації.

Як зазначено у п. 1.1 Порядку, він розроблений відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про залізничний транспорт», Закону України «Про землеустрій» та інших нормативно-правових актів.

Проте, відповідачем не зазначено жодної норми чинного законодавства України, які б передбачали погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами тільки за умови попереднього відшкодування позивачем витрат відповідача, пов'язаних із здійсненням роботи щодо погодження зовнішніх меж земельних ділянок суміжними землекористувачами.

Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, відмова відповідача від погодження меж земельної ділянки, з причини невиконання позивачем положень вищезазначеного Порядку, є неправомірною.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення з позивача компенсаційного платежу.

Згідно ч. 4 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів вирішує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Постановою пленуму Верховного Суду України № 7 від 06.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями) звернуто увагу судів на те, що згідно зі ст. 158 Земельного кодексу України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження у порушеній справі.

За загальновизначеними нормами, власники й землекористувачі суміжних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при здійсненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст. ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Отже, відсутність згоди відповідача на погодження меж земельної ділянки у зв'язку з несплатою позивачем компенсаційного платежу, робить неможливим розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, що може привести до створення для позивача негативних наслідків та порушує законне право позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання погодженими меж земельної ділянки, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 02.10.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2014р. у справі № 927/1171/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2014р. у справі № 927/1171/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1171/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 22.12.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін