Постанова

від 12.03.2015 по справі 927/1171/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 927/1171/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі№ 927/1171/14 Господарського суду Чернігівської області за позовомПриватного підприємства "Міжрайпаливо" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" провизнання погодженими меж земельної ділянки

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/353 від 12 березня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В., (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач).

за участю представників сторін від:

позивача : Ворона О.О. (директор),

відповідача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Міжрайпаливо" звернулося з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", якому просило визнати погодженими межі земельної ділянки площею 1,2047 га, розташованої за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, 7, що надається в оренду Приватному підприємству "Міжрайпаливо" від літери "В" до літери "Г" у відповідності до плану зовнішніх меж, що є додатком до акта встановлення та погодження меж земельної ділянки, без підпису суміжного землекористувача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що Чернігівською облдержадміністрацією позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду. Водночас позивач зазначав, що відмова відповідача, як суміжного землекористувача, від погодження меж земельної ділянки, порушує право позивача на оформлення цієї земельної ділянки в оренду. При цьому позивач посилався на приписи статей 96, 103, 198 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2014, ухваленим суддею Бобровим Ю.М., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що безпідставна відмова відповідача від погодження меж суміжної земельної ділянки, порушує право позивача на оформлення цієї земельної ділянки в оренду. При цьому суд керувався приписами статей 120, 152, 198 Земельного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Гончарова С.А., Самсіна Р.І., постановою від 17.12.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами Порядку розгляду матеріалів щодо погодження зовнішніх меж суміжним землекористувачам Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом Південно-Західної залізниці від 11.06.2012 №259-Н. Скаржник зазначає, що за умовами Порядку для можливого погодження меж суміжного землекористування є необхідною сплата позивачем компенсаційного платежу Залізниці, який складається із витрат, понесених Залізницею під час комісійного обстеження працівниками Залізниці земельної ділянки. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 6, 198 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України "Про залізничний транспорт".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Чернігівоблпаливо" (продавець) та Приватним підприємством "Міжрайпаливо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 1,2 га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, буд. 7. Також судами установлено, що розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 16.04.2014 № 171 на підставі статей 120, 122, 123 Земельного кодексу України Приватному підприємству "Міжрайпаливо" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років орієнтовною площею 1,2 га земель промисловості для обслуговування об'єкта нерухомості - паливної бази станції (нежитлове приміщення, комплекс будівель), який належить позивачу на праві приватної власності та розташований за вищевказаною адресою. Установлено судами і те, що 28.05.2014 між Приватним підприємством "Міжрайпаливо" (замовник) та Куликівським районним виробничим відділом Чернігівської РФ "Центра ДЗК" (виконавець) укладено договір № 1225040100147 на оформлення договорів оренди, відповідно до якого виконавець зобов'язався своїми засобами за рахунок замовника виконати оформлення договору оренди, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Роботи виконуються щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: с. В.Муравійка, вул. Вокзальна, 7. Під час розробки проекту землеустрою виконавцем складено кадастровий план та розпочато проведення кадастрових зйомок, зокрема, підготовлений акт встановлення та погодження меж земельної ділянки площею 1,2047 га в натурі та додаток до цього акту - план зовнішніх меж земельної ділянки, що надається в оренду. Водночас судами установлено, що земельна ділянка, яка відводиться для обслуговування об'єкта нерухомості, межує з землями Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Міжрайпаливо" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання погодженими меж земельної ділянки площею 1,2047 га, розташованої за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Вершинова Муравійка, вул. Вокзальна, 7, від літери "В" до літери "Г" у відповідності до плану зовнішніх меж, що є додатком до акта встановлення та погодження меж земельної ділянки. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з приписами статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дана норма кореспондує також з приписами статті 377 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" межування земель - це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. Згідно з приписами статті 198 Земельного кодексу України при оформленні права користування земельної ділянки проводиться комплекс робіт (кадастрові зйомки) виконаних для визначення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено обставини правомірного набуття Приватним підприємством "Міжрайпаливо" права власності на нежитлові будівлі (нерухоме майно), за наявності у попереднього власника - Відкритого акціонерного товариства "Чернігівоблпаливо" належно оформленого права на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Водночас судами установлено, що непогодження відповідачем меж земельної ділянки суміжному землекористувачу обґрунтовано необхідністю попереднього відшкодування позивачем витрат відповідача у сумі 8 436,54 грн., пов'язаних із здійсненням роботи щодо погодження зовнішніх меж земельних ділянок суміжними землекористувачами. Відповідач зазначав, що необхідність відшкодування зазначених витрат передбачена Порядком розгляду матеріалів щодо погодження зовнішніх меж суміжним землекористувачам Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", який затверджено наказом Південно-Західної залізниці від 11.06.2012 №259-Н. Однак, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що вказаний Порядок є локальним актом, прийнятим на рівні конкретного підприємства, установи, організації, який має обмежену сферу впливу та норми якого мають силу тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації. Окрім цього, чинним законодавством не передбачено погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами виключно за умови попереднього відшкодування позивачем витрат відповідача, пов'язаних із здійсненням роботи щодо погодження зовнішніх меж земельних ділянок суміжними землекористувачами. Відтак, установивши те, що відмова відповідача в погодженні меж земельної ділянки порушує право позивача на суміжну земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові будівлі останнього, суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 927/1171/14 Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець