Постанова

від 22.12.2014 по справі 917/1224/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» грудня 2014 р. Справа №917/1224/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Новіковій Ю.В.,

за участю представників:

позивача - Міняйло Г.Ю., за довіреністю №19-14/8 від 02.01.2013 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці», м.Полтава (вх.№3818П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 року по справі №917/1224/14,

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці», м.Полтава,

про стягнення 23191,33 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці», в якій просило суд стягнути з останнього 23191,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 01.07.2004 року договору №1878 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 15382,43 грн. основний борг за період з 01.10.2011 року по 09.04.2014 року, 5604,36 грн. пеня, 669,17 грн.. три проценти річних, 1535,37 грн. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 року по справі №917/1224/14 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 15382,43 грн. основного боргу та 1211,82 грн. судового збору.

У частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5604,36 грн. пені, 669,17 грн. трьох процентів річних, 1535,37 грн. інфляційних втрат позов залишено без розгляду.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 року скасувати та залишити позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів - рахунків унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, у зв'язку з чим у суду першої інстанції були наявні всі правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Як вказує скаржник, суд першої інстанції не з'ясував тієї обставини, що позивачем не надані належні докази надання/надсилання відповідачу актів прийманні-передачі теплової енергії за спірний період, а також не надано доказів у підтвердження факту отримання відповідачем таких актів, оскільки останні є підставою для здійснення розрахунків за поставлену теплову енергію. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясована та обставина, що надані позивачем акти приймання-передачі теплової енергії виконані на підставі розрахунку теплового навантаження на об'єкт теплопостачання площею 60,3 кв.м., тоді як дійсна площа об'єкту теплопостачання складає 57,3 кв.м. у зв'язку з чим розрахунок теплового навантаження є штучно завищеним та не може бути покладений в обґрунтування вимог позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

15.12.2014 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12340), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 17.12.2014 року була направлена відповідачу рекомендованим листом 14.11.2014 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 24.11.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.11.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також те, що його явка не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні 17.12.2014 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2004 року між Управлінням майном комунальної власності міста Полтава (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» (орендар) укладено договір оренди №22/4 нежитлового приміщення, що належить на праві власності орендодавцю, загальною площею 60,30 кв.м. та знаходиться за адресою: м.Полтава, вул. Міщенка, 2а, з цільовим призначенням: під офіс (п. 1.1 та п. 2.1 договору оренди).

Відповідно до акту приймання-передачі б/н від 10.02.2004 року орендодавець передав, орендар, перевіривши технічний стан та здійснивши обмір приміщення, прийняв в тимчасове платне користування, нежитлове приміщення, загальною площею 60,30 кв.м. за адресою: м.Полтава, вул. Міщенка, 2а. Даний акт підписаний представниками Управління майном комунальної власності міста та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» і скріплений печатками вищезазначених юридичних осіб.

01.07.2004 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» (споживач) укладено договір №1878 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівель по вул. Міщенка, 2а, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію відповідно до умов договору.

Крім того, сторони узгодили, що оплата за опалення, яке проводить споживач, стягується на основі тарифів згідно з прейскурантом К-15-02, затвердженим 22.05.2003 року розпорядженням голови облдержадміністрації за №154, яке зареєстровано в Полтавському управлінні юстиції за №54/940, вводиться в дію з 01.06.2003 року. Оплата за опалення в розмірі 2,26 грн. за кв.м. загальної площі для споживачів ІІ та ІІІ груп (в опалювальний сезон). Площа будівлі - 60,3 кв.м. Оплата за місяць складає 136,28 грн. (без ПДВ) (п. 10 договору).

Згідно пункту 11 договору №1878 всі розрахунки по цьому договору проводяться плановими платежами за платіжними дорученнями в розмірі 1/3 обсягів місячного споживання теплової енергії: за першу декаду розрахункового періоду до 25 числа місяця попереднього розрахунковому періоду; за другу декаду розрахункового періоду до 10 числа розрахункового періоду; кінцевий розрахунок до 30 числа звітного місяця з урахуванням суми проміжних платежів. У випадку не оплати у вказані у договорі строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу але не більше 100% боргу.

До договору №1878 між сторонами укладались додаткові угоди, відповідно до яких сторонами вносились зміні щодо розміру тарифів, а саме:

- відповідно до додаткової угоди №1 від 01.01.2008 року п. 10а договору викладено у наступній редакції: «Оплата за опалення в розмірі 7,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 2 групи. Площа, яку займає «Споживач» - 60,30 кв.м. Оплата за місяць складає 422,10 грн. з урахуванням ПДВ;

- відповідно до додаткової угоди №2 від 01.01.2009 року п. 10а договору викладено у наступній редакції: «Оплата за опалення в розмірі 8,77 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа, яку займає «Споживач» - 60,30 кв.м. Оплата за місяць складає - 440,79 грн. без урахування ПДВ, оплата за місяць складає 528,95 грн. з урахуванням ПДВ;

- відповідно до додаткової угоди №3 від 10.04.2009 року п. 10а договору викладено у наступній редакції: «Оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа, яку займає «Споживач» - 60,30 кв.м. Оплата за місяць складає 728,42 грн. з урахуванням ПДВ.

Окрім того, між сторонами укладались додаткові угоди №4 від 30.09.2011 року, №5 від 25.11.2013 року та №6 від 27.03.2014 року, відповідно до яких внесено доповнення до договору №1878, а саме: додатковою угодою №4 внесено доповнення до наступних пунктів договору:

- до п. 7 договору №1878: «споживач зобов'язаний розглянути направлений йому теплопостачальною організацією акт приймання-передачі енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його теплопостачальній організації, підписаним та скріплений печаткою»;

- до п. 11 договору №1878: «факт отримання «споживачем» теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. В разі неповернення «споживачем» акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено абзацом "ж") договору він, підписаний «Теплопостачальною організацією» в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання «споживачу» теплової енергії»;

- до п. 17 договору №1878: «договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін»;

Додатковою угодою №5 внесено наступні зміни та доповнення до договору:

- додано розділ «Облік теплової енергії» наступного змісту: «Обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається «Теплопостачальною організацією» розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование») з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно СНиП 2.01.01-82 (Строительная климатография и геофизика) та наведений в п. 3 додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0,005674 Гкал/год. У місяці, наступному за розрахунковим, «Теплопостачальна організація» визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає «споживачу» рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії. У разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує зазначений в договорі, кінцевий розрахунок вартості такого перевищення проводиться «споживачем» не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від зазначеного в договорі обсягу, така надлишкова оплата зараховується як попередня оплата в поточному місяці»;

- змінено розділ «Розрахунки за користування тепловою енергією» та викладено в наступній редакції: «Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Вартість 1 Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Встановлюється наступний порядок розрахунків: оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», проводиться «споживачем» плановим платежем до 30-го числа поточного місяця; кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться «споживачем» до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку. «Споживач» може проводити попередню оплату за місяць наступний за розрахунковим. Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, «Теплопостачальна організація» зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди. У разі відсутності у «споживача» заборгованості «Теплопостачальна організація» зараховує кошти в рахунок оплати за місяць, в якому здійснена оплата. Факт отримання «споживачем» теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та договору. У разі неповернення «споживачем» акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, як це передбачено п. 7ж) договору, він, підписаний «Теплопостачальною організацією» в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання «споживачу» теплової енергії. У випадку несплати у вказані у договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України №686-ХІ від 20.05.1999 року «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України».

Також, сторони погодили, що згідно з ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови вищевказаної додаткової угоди поширюються на відносини, які виникли між сторонами до укладення даної додаткової угоди, а саме з 01.10.2011 року.

У зв'язку зі зменшенням опалювальної площі офісного приміщення по вул. Міщенка, 2а, яка відбулась на підставі внесених змін до договору оренди, додатковою угодою №6 від 27.03.2014 року сторонами внесено зміни до абзацу 2 п. 10 договору та викладено його у наступній редакції: «Розрахункове теплове навантаження на опалення застосовується з 01.02.2014 року та складає 0,001186 Гкал/год.» Даною додатковою угодою також внесено відповідні зміни до розрахунку обсягу теплової енергії.

На виконання умов договору №1878 в редакції додаткової угоди №5 теплопостачальною організацією проведено «Розрахунок обсягу теплової енергії», п. 2 якого визначено розрахункове теплове навантаження на опалення об'єкта відповідача - 0,005674 Гкал/год., а п. 3 визначено кількість теплової енергії на опалення об'єкту відповідача з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря. Пунктом 5 «Розрахунку обсягу теплової енергії», відповідачу надано право засобом проектних організацій, які мають ліцензію, здійснити за власний кошт розрахунок теплових навантажень з подальшим узгодженням з теплопостачальною організацією. Даний додаток був підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Матеріали справи свідчать, що теплопостачальною організацією за період з 01.10.2011 року по 09.04.2014 року було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 27745,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, а саме: за жовтень 2011р. акт б/н від 31.10.2011р. на суму 854,81 грн., за листопад 2011р. акт б/н від 30.11.2011р. на суму 1774,10 грн., за грудень 2011р. акт б/н від 31.12.2011р. на суму 1779,88 грн., за січень 2012р. акт б/н від 31.01.2012р. на суму 2390,17 грн., за лютий 2012р. акт б/н від 29.02.2012р. на суму 2837,80 грн., за березень 2012р. акт б/н від 31.03.2012р. на суму 1940,63 грн., за квітень 2012р. акт б/н від 30.04.2012р. на суму 251,24 грн., за жовтень 2012р. акт б/н від 31.10.2012р. на суму 574,68 грн., за листопад 2012р. акт б/н від 30.11.2012р. на суму 1168,62 грн., за грудень 2012р. акт б/н від 31.12.2012р. на суму 2364,19 грн., за січень 2013р. акт б/н від 31.01.2013р. на суму 2283,32 грн., за лютий 2013р. акт б/н від 28.02.2013р. на суму 1810,68 грн., за березень 2013р. акт б/н від 31.03.2013р. на суму 2015,71 грн., за квітень 2013р. акт б/н від 30.04.2013р. на суму 534,25 грн., за жовтень 2013р. акт б/н від 31.10.2013р. на суму 1033,85 грн., за листопад 2013р. акт б/н від 30.11.2013р. на суму 581,41 грн., за грудень 2013р. акт №АВ-1560 від 31.12.2013р. на суму 1947,10 грн., за січень 2014р. акт №АВ-1534 від 31.01.2014р. на суму 2195,44 грн., за лютий 2014р. акт №АВ-4899 від 28.02.2014р. на суму 1607,53 грн., за березень 2014р. акт №АВ-7991 від 31.03.2014р. на суму 1037,21 грн. та за квітень 2014р. акт №АВ-11053 від 30.04.2014р. на суму 72,97 грн.

Частина вищезазначених актів приймання-передачі позивачем було вручено відповідачу під підпис, а іншу частину направлено засобами поштового зв'язку. На підтвердження даної обставини позивачем надано до матеріалів справи копії реєстрів доставки рахунків та актів приймання-передачі, а також списки і реєстри згрупованих поштових відправлень (а.с. 77-98).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов укладеного договору №1878 здійснив відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на користь відповідача на суму 27745,38 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що позивачем не надані належні докази надання/надсилання відповідачу актів прийманні-передачі теплової енергії за спірний період, а також не надано доказів у підтвердження факту отримання відповідачем таких актів.

Так, у відповідності до п. 11 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в редакції додаткової угоди №5 від 25.11.2013 року факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем надано до матеріалів справи копії актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період. При цьому, у матеріалах справи наявні докази в підтвердження направлення відповідних актів на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами поштових відправлень та реєстрами доставки. Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані відповідачем та повернуті позивачу частково.

Договором передбачено, що у разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, як це передбачено п. 7ж) договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного надання (ненадання) теплопостачальною організацією послуг з теплопостачання протягом періоду, що охоплює спірні правовідносини, а також відключення відповідача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в розумінні Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005 року.

Відповідач будучи обізнаним про наявний договір №1878 з урахуванням додаткових угод до нього не був позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про надання відповідних актів приймання-передачі теплової енергії. А враховуючи обставини справи та наявні між сторонами правовідносини, не отримання відповідачем актів приймання-передачі теплової енергії не звільняє його від обов'язку здійснювати оплату за поставлену теплову енергію.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості спожитої теплової енергії у розмірі 12362,95 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку. Проте, за спожиту теплову енергію на суму 15382,43 грн. відповідачем сплачено не було у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, колегія суддів вважає, що оцінка спірні між сторонами відносини слід здійснювати з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем. Натомість, матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за договором №1878 від 01.07.2004 року з урахуванням додаткових угод до нього. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 15382,43 грн. вартості послуг за фактично спожиту теплову енергію, що розрахована з нормативної температури за СНиП та планових показників, які узгоджені сторонами у «Розрахунку обсягу теплової енергії» є обґрунтованими та підтвердженими, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо посилань скаржника на не дослідження обставини надання позивачем актів приймання-передачі теплової енергії виконаних на підставі розрахунку теплового навантаження на об'єкт теплопостачання площею 60,3 кв.м., тоді як дійсна площа об'єкту теплопостачання складає 57,3 кв.м., колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було встановлено, у п. 10 договору №1878 визначено, що опалювальна площа приміщень споживача становить 60,3 кв.м. До укладеного між сторонами договору №1878 вносились зміни та доповнення шістьма додатковими угодами, і лише за останньою - додатковою угодою №6 від 27.03.2014 року були внесені зміни щодо зменшення з 01.02.2014 року розрахункового теплового навантаження на опалення об'єкту відповідача до 0,001186 Гкал/год з огляду на зменшення площі приміщення.

Враховуючи обставини справи, дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх позиції по справі, а також проаналізувавши умови договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з урахуванням додаткових угод до нього, колегія суддів зазначає, що у період з 01.07.2004 року по 30.01.2014 року опалювальна площа об'єкту споживача становила 60,3 кв.м., а у період з 01.02.2014 року по 09.04.2014 року опалювальна площа об'єкту споживача становила 12,61 кв.м.

Відповідачем не надано, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у підтвердження факту його звернення до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договору №1878 стосовно площі об'єкту. До договору оренди приміщень, які є об'єктом теплопостачання за договором №1878, зміни щодо площі приміщень були внесені лише 17.03.2014 року. Відомості про внесення інших змін шляхом укладення додаткових угод до договору оренди - відсутні.

Надані відповідачем копії експертного висновку про вартість майна, проведеного у 2011 році ТОВ «Бюро Полекс» та листи, згідно яких відповідач повідомляв позивача про іншу площу орендованого ним приміщення, суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки вони не підтверджують факту внесення змін до договору №1878, як і намагань щодо їх внесення відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 652 Цивільного кодексу України. Доказів наявності судового рішення, за яким змінено договір №1878 сторонами також не надано.

Враховуючи, що договір №1878 укладений між сторонами є правомірним, в судовому порядку недійсним не визнавався, на даний час є діючим, і в силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами в редакції укладених до нього додаткових угод, підстави вважати, що позивачем невірно здійснено розрахунок теплового навантаження на опалення об'єкту відповідача - відсутні. Доводи відповідача щодо меншої площі орендованого приміщення, за умови відсутності врегулювання такого питання у договорі №1878 не можуть бути підставою для скасування рішення у даній справі, а також не спростовують доводи позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції залишив позовну заяву в цій частині без розгляду у зв'язку з ненаданням витребуваних судом документів, а саме рахунків на оплату теплової енергії.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що господарські зобов'язання відповідача перед позивачем виникли на підставі договору та підтверджені актами приймання-передачі теплової енергії, при цьому зазначив, що для розгляду таких вимог як пеня, 3% річних, інфляційних втрат необхідно дослідити факт надання споживачу рахунків на оплату, тому що саме такі докази надають можливість застосувати термін остаточного розрахунку за теплову енергію, визначену договором, для притягнення відповідача до відповідальності. При цьому, не подання таких рахунків не спростовує позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі за договором №1878 від 01.07.2004 року з урахуванням додаткових угод до нього.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 року по справі №917/1224/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 року було задоволено клопотання відповідача (апелянта по справі) та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту вирішення апеляційної скарги по суті.

Оскільки, станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги, апелянтом судовий збір не сплачено, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» (апелянт у справі) на користь Державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2014 року по справі №917/1224/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий учбово-методичний центр з охорони праці» (36011, м.Полтава, вул. Міщенка, 2а, код ЄДРПОУ 32370729) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.