Ухвала

від 08.12.2014 по справі 820/9952/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/14177/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 820/9952/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-китайський центр розвитку»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

третя особа - Сагайдак Ірина Анатоліївна - начальник Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-китайський центр розвитку» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міністерства доходів у Харківській області від 13.09.2013 № 1320302203 та визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги від 21.08.2013 № 1605/10/20-40-10-04-17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 1320302203; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Харківська віконна компанія», ТОВ «Укрпромснаб», ПП «Будком Алон», ТОВ «Дві Призми», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ УФК «Тритон», ТОВ «Бест Торг» за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 1840/2240/35698941 від 15.05.2013, в якому зафіксовані порушення: ст. 185 , п. 186.1 ст. 186 , п. 187.1 ст. 187 , ст. 188 , ст. 198 , ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело, зокрема, до заниження суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 645 972 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 03.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 968 958 грн., в т.ч.: 645 972 грн. основного платежу та 322 986 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Харківській області рішенням про результати розгляду скарги від 21.08.2013 № 1605/10/20-40-10-04-17 скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 № 0000262240 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 48 909 грн. (основний платіж - 32 606 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16 303 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 1320302203 від 13.09.2013 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 920 049 грн., в т.ч. 613 366 грн. основного платежу та 306 683 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно розрахунку податкового повідомлення-рішення донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 920 049 грн. стосується господарської діяльності позивача з контрагентами ТОВ «Харківська віконна компанія» та ТОВ УФК «Тритон».

Фактичною підставою для відображення в акті порушення та винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали акти про неможливість проведення зустрічних звірок щодо контрагентів позивача (ТОВ «Харківська віконна компанія», ТОВ УФК «Тритон»), господарські операції з якими мали безпосередній вплив в формуванні податкового обліку.

Також в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки підприємством не надано документів, що підтверджують фактичне переміщення товарів в просторі, а саме: не надано документів щодо транспортування продукції та не доведено подальше використання в господарській діяльності придбаної продукції у контрагентів.

Матеріалами справи встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Харківська віконна компанія» по договору купівлі-продажу № 41 від 22.11.2012, за умовами якого позивач придбаває обладнання та будівельні матеріали у відповідності до специфікацій до договору.

Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: специфікаціями до договору, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Між позивачем та ТОВ УФК «Тритон» було укладено договір № 24 від 16.05.2012, відповідно до умов якого продавець (ТОВ УФК «Тритон») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку») фонтанне обладнання, а покупець зобов'язується прийняти товар відповідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору.

Договірні зобов'язання по вказаному договору виконані, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що придбані будматеріали у ТОВ «Харківська віконна компанія» та ТОВ УФК «Тритон» були оприбутковані по складу в ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» та списані у повному обсязі у зв'язку з виконанням робіт з капітального ремонту фонтанів в грудні місяці 2012 року по об'єкту «Модернізація фонтанного комплексу за адресою: м. Київ, майдан Незалежності», що підтверджується договором №51 від 25.07.2012, актами та по об'єкту «Капітальний ремонт території біля Палацу Спорту», що підтверджується наявними у матеріалах справи договором № 31 від 01.12.2011 та актами.

На час здійснення господарських операцій ТОВ УФК «Тритон» та ТОВ «Харківська віконна компанія» були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно відмітити, що п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За приписами п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Харківська віконна компанія», ТОВ УФК «Тритон»), що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними є правомірним формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний