Рішення

від 17.12.2014 по справі 914/3712/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 р. Справа № 914/3712/14

за позовом: Державного підприємства «Путильське лісове господарство», смт.Путила Чернівецької області до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ», м.Пустомити Львівської області про: стягнення 118 812,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача : не з»явився.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України , суд роз»яснив представнику позивача в судовому засіданні 03.12.2014 р. Заяви про відвід судді, клопотання в порядку ч.6 ст.81-1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

СУТЬ СПОРУ: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Путильське лісове господарство», смт.Путила Чернівецької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ», м.Пустомити Львівської області, про стягнення 118 812,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 19.11.2014 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 24.10.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0928848 3 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Ухвала про порушення провадження у справі від 20.10.2014 року, яка скерована судом на вказану позивачем у позовній заяві адресу (вул.Глинська,38, м.Пустомити, Пустомитівського району Львівської області ,81100) повернута до суду органом зв»язку без вручення адресату із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 19.11.2014 року забезпечив.

З підстав, зазначених в ухвалі від 19.11.2014 року, суд відкладав розгляд справи на 03.12.2014 року.

03.12.2014 року за вх.№52441/14 в суді зареєстровано клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи перелічених у клопотанні документів, які подані на виконання вимог суду згідно ухвали від 20.10.2014 року.

У судове засідання 03.12.2014 року позивач явку повноважного представника забезпечив. З підстав, наведених у позовній заяві, наданих в судовому засіданні пояснень представник позивача позовні вимоги підтримав, просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість в сумі 118 812,00 грн., яка складає вартість відпущеного товару.

На виконання вимог суду (в додаток до клопотання (вх.№52441/14 від 03.12.2014 р.)) позивачем подано до справи належно засвідчені копії документів, які додавались до позовної заяви. В судовому засіданні 03.12.2014 року суд оглянув оригінали документів, які в копіях подані позивачем до справи. Розбіжностей між копіями і оригіналами документів не виявлено.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги суду згідно ухвал про порушення провадження у справі від 20.10.2014 р. та ухвали від 19.11.2014 р. про відкладення розгляду справи не виконав: відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів не подав; позовні вимоги не заперечив і не спростував у встановленому чинним законодавством порядку; причин невиконання (їх поважність) суду не повідомив та не підтвердив. З клопотаннями, заявами відповідач до суду не звертався.

З підстав, наведених в ухвалі від 03.12.2014 року, розгляд справи відкладено на 17.12.2014 року; клопотання представника позивача від 03.12.2014 р. (вх.№5736/14) відхилено.

В судове засідання 17.12.2014 року сторони явку повноважних представників не забезпечили; документи від позивача, а також від відповідача до справи станом на 17.12.2014 року не поступали.

З відомостей у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД №559747, копія якого подана позивачем до справи, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ» в статусі юридичної особи включено до ЄДР; код ЄДРПОУ -36874616; місцезнаходження юридичної особи:81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Глинська, будинок,38; керівник - Цап Б.В.

З відомостей у ЄДР не вбачається, що відповідач перебуває в стані ліквідації, банкрутства тощо.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження відповідача, відомості про яке містить ЄДР, відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві та на яку скерував копії позовної заяви з додатками, а суд - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом своєчасно та належним чином.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Із заявами, клопотаннями станом на 17.12.2014 року Відповідач до суду не звертався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) суд вбачає за можливе та необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне .

28 листопада 2011 року між сторонами у справі підписано Договір продажу-купівлі №542, умовами якого передбачено, що позивач (продавець) зобов»язується відпустити відповідачу (покупцю) після попередньої оплати суміш для покриття СІ (0-40) (надалі -товар) в обсязі 893,18 тон на суму 118812 грн., яка знаходиться на відповідальному зберіганні в ДП «Дністровсько-Тетерівському ДЛГ» згідно договору №301 від 19.07.2011 року.

Згідно п.3.1 вказаного договору покупець зобов»язувався прийняти та оплатити поставлений продавцем товар згідно документів по фактичній кількості.

Сторони узгодили в договорі порядок розрахунків, а саме у п.4.1: «попередня оплата шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків.»

Згідно п.6.2 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року. Сторони передбачили у п.7.1, що всі зміни і доповнення до даного договору являються дійсними, якщо вони виконані у письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Договір містить реквізити сторін: продавця, яким є Державне підприємство «Путильське лісове господарство» та покупець, яким є ТзОВ «Буд-Імідж ЛВ». Договір підписано директорами державного підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю, завірено гербовими печатками Державного підприємства «Путильське лісове господарство» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ».

Як стверджує позивач на виконання зобов»язань за вказаним договором продажу-купівлі ним було передано відповідачу (покупцю) товар, передбачений умовами договору (суміш для покриття СІ (0-40) в кількості 893,18 т., загальною вартістю 118 812 грн. по видатковій накладній №12 від 30.11.20911 року, за довіреністю відповідача №304 від 30.11.2011 року, виданою ним на ім»я особи, уповноваженої на отримання матеріальних цінностей від позивача, Цап Богдана Володимировича.

Посилаючись на умовмии договору продажу -купівлі, а саме що покупець (відповідач у справі) взяв на себе зобоов»язання здійснити попередню оплату вказаного товару, однак своїх зобов»язань не виконав, позивач стверджує про наявність у відповідача перед ним (позивачем) заборгованості за поставлений товар в сумі 118 812,00 грн.

Позивач інформує, що вживав заходів досудового врегулювання спору, а відтак 25.06.2011 року скеровував відповідачу претензію за №07/363 від 25.06.20143 року з вимогою про погашення боргу та одночасно скеровував копію акту звірки для погодження, однак відповідачем були проігноровані вимоги претензії, а тому борг у заявленій сумі має місце на момент звернення з позовом до суду.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, жодного доказу в спростування обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги, суду не надав, хоча (з огляду на вказівки Постанови Пленуму ВГСУ №18, про що зазначенено вище, та наявні у справі документи) був належним чином повідомлений про знаходження у провадженні господарського суду Львівської області даної справи та про судові засідання, які призначались судом на підставі відповідних ухвал у даній справі.

Відтак, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в межах строків, встановлених частиною першою ст.69 ГПК Укроаїни для розгляду спорів.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання договірних зобов»язань позивачем було передано відповідачу суміш для покриття СІ (0-40) в обсязі 893,18 тонн на суму 118812,00 грн. Про факт отримання товару відповідачем свідчить підписана сторонами: зі сторони продавця директором ДП «Путильський лісгосп» Фрей П.П. та зі сторон покупця, директором ТзОВ «Буд-Імідж ЛВ» Цап Б.В. видаткова накладна № 12 від 30 листопада 2011 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 304 від 30 листопада 2011 року. Даний факт відповідач не заперечив і не спростував в загальному порядку, шляхом подання належним та допустимих доказів.

Як вже зазначалось вище в даному рішенні представником позивача надавались суду для огляду у судовому засіданні оригінали документів, які в копіях долучені до позовної заяви і серед них, зокрема: оригінал договору продажу-купівлі від 28.11.2011 року, оригінал видаткової накладної №12 від 30 листопада 2011 року, оригінал довіреності №304 від 30 листопада 2011 року, які підписані уповноваженими представниками продавця і покупця (доказів зворотнього суду не надано) та завірені гербовими печатками юридичних осіб ( сторін по справі) , що встановлено при огляді оригіналів документів.

Будь-яки заперечнь, непогоджень стосовно вказаних документів, у тому числі стосовно їх оформленя та чинності, відповідач суду не надав і про наявність таких обставин суд не інформував; впродовж часу перебування справи в провадженні господарського суду жодного документа (у т.ч., заяви, клопотання, відзиву чи заперечень на позов , документів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги, а насамперед - факт отримання товару вартістю 118 812,00 грн.) суду не подав.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Як вбачається із первинних документів по господарській операції з продажу-купівлі товару ( видаткової накладної №12 від 30 листопада 2011 року, яка містить підпис особи уповноваженої відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача за довіреністю №304 від 30.11.2011 року і яка містить не лише підпис цієї особи в оригіналі на видатковій накладній а й відтиск гербової печатки ТзОВ «Буд-Імідж ЛВ»), товар від відповідача отримав по видатковій накладній Цап Б.В. Доказів в спростування встановлено, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином, про факт отримання відповідачем товару свідчать підписана сторонами видаткова накладна №12 від 30 листопада 2011 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №304 від 30 листопада 2011 року і даний факт не заперечив і не спростував відповідач.

Як зазначено вище, між сторонами у справі укладено Договір продажу-купівлі №542 від 28 листопада 2011 року. За умовами зазначеного договору (п.1.1) продавець зобов»язується відпустити покупцю після попередньої оплати суміш для покриття СІ (0-40) ( надалі-товар) в обсязі 893,18 т. на суму 118 812,00 грн., яка знаходиться на відповідальному зберіганні в ДП «Дніпровсько-Тетерівському ДЛГ» згідно договору №301 від 19.07.2011 р.

Оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст.43 ГПК України, враховуючи, що видаткова накладна №12 від 30.11.2011 року не містить посилання на договір №542 від 28.11.2011 року, як на підставу відпуску товару по господарській операції купівлі-продажу, а вбачається , що товар відпускався без замовлення ( ідентично не вбачається і зі змісту довіреності №304 від 30.11.2011 року, що підставою отримання відповідачем матеріальних цінностей від позивача є зазначений договір, а зворотнє - рахунок-фактура №868 від 30.11.2011 р.), беручи до уваги відомості про кількість товару на отримання якого видано довіреність (1065 т.) та кількість товару обумовлену в договорі (893,18т.), а також, що в порядку, передбаченому у п.7.1, зміни та доповнення до договору №542 від 30.11.2011 р. не вносились; співставивши ціну товару за одиницю виміру (без ПДВ), по якій відпускався товар по видатковій накладній №12 від 30.11.2011 р. і по якій (із врахуванням зазначених складових ПДВ) був переданий товар позивачем на зберігання третій особі за договором №301 від 19.07.2011р. (та в якій кількості),- суд дійшов висновку, що по спірній господарській операції, яка мала місце 30.11.2011 року, товар вартістю 118 812,00 грн. поставлявся позивачем відповідачу за позадоговірними відносинами сторін, обумовленими змістом зазначеного договору №542 від 28.11.2011 року.

Відтак, фактична поставка товару (щебеню ) та його отримання покупцем на підставі зазначених документів ( довіреності та видаткової накладної) не свідчить про подальше визнання сторонами умов цього договору.

Водночас , дана видаткова накладна підписана самим відповідачем, в особі керіваника - директора товариства Цап Б.В., завірена гербовою печаткою ТзОВ «Буд-Імідж ЛВ», що не заперечено і не спростовано останнім, як і не заперечено та не спростовано факту отримання ним товарно-матеріальних цінностей, що підлягають оплаті.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріаленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України (ч.2 ) передбачено, що якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на вищезазначене, враховуючи положення ст.11 ЦК України та ст.509 ЦК України, ст.692 ЦК України внаслідок передачі позивачем товару відповідачу у останнього виникло зобов»язання щодо сплати коштів за отриманий товар по факту його отримання, без дотримання позивачем вимог ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суцд приймає тільки ті докази, які маю.ть значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтутьється на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги те, що матеріали справи вказують, що спірна поставка товару здійснена за позадоговірними відносинами сторін і факт її вчинення підтверджується первинними, належно оформленими документами по господарській операції, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 118812,00 грн. підлягають до задоволення.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. складав 1218,00 грн. За подання на розгляд до господарського суду позовної заяви позивач сплатив в доход держбюджету України платіжним дорученням №3729 від 08 вересня 2014 року 2 376,24 грн. судового збору, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 2 376,24 грн. покладається на відповідача і підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82,84,85 ГПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ» (ідентифікаційний код 36874616; місцезнаходження юридичної особи: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Глинська, будинок,38) на користь Державного підприємства «Путильське лісове господарство» (ідентифікаційний код 21448070; місцезнаходження юридичної особи: 59100, Чернівецька область, Путильський район, селище міського типу Путила, вулиця Українська, будинок 86) 118 812,00 грн. боргу та 2 376,24 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 22.12..2014 р.

Суддя Кітаєва С.Б.