Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/26611/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26611/14 17.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САППОРТІО ГРУП"

про стягнення 787702,87 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Гуськова О.А. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 17.12.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САППОРТІО ГРУП" 787702,87 грн. заборгованості за Договором поставки №Ф2198010Р від 21.07.2014 р., з яких: 704360,84 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 42870,60 грн. - пені, 40471,43 грн. - 24% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. порушено провадження у справі № 910/26611/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2014р.

11.12.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" надішли документи по справі.

15.12.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" надішли докази часткових оплат здійснених позивачем.

17.12.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" надішли документи по справі та уточнення до позовної заяви щодо банківських реквізитів позивача.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" в судовому засіданні 17.12.2014р. надав пояснення по суті позовних позову, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САППОРТІО ГРУП" в судове засідання 17.12.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 31753426.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 17.12.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САППОРТІО ГРУП" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки №Ф2198010Р (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити примірники програмного забезпечення (надалі - товар) за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначено у специфікаціях товару (Додатки до Договору), які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 1.4., п. 1.5. Договору, номенклатура та асортимент товару, що постачається відповідно до цього Договору, погоджені сторонами та визначаються у специфікації (Додатку до Договору), що підписується обома сторонами, додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною. Остаточно асортимент товару із зазначеного у специфікації, а також узгоджена Сторонами кількість та ціна такого товару, вказується в товаросупровідних документах (накладних, актах - прийому-передачі товару тощо).

Відповідно до п. 5.2. Договору, після підписання накладної на товар або Акт приймання-передачі на товар представниками обох сторін претензії щодо кількості, асортименту, комплектності товару не розглядаються та задоволенню не підлягають.

На виконання вимог п. 1.1. Договору поставки, 21.07.2014 року сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, відповідно до якого було погоджено загальний обсяг та строк поставки товару, а також порядок оплати поставленого товару на суму 765 540,00 грн.

Згідно п 2.1. Додатку №1 до Договору поставки, строк поставки складає 10 (десять) робочих днів.

Відповідно до умов Договору поставки та Додатку №1 до Договору, позивач передав відповідачу, а відповідач отримав товар на суму 765 540,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ф1198010 від 29.07.2014 року та довіреністю № 118 від 29.07.2014 року.

Пунктом 1, підпункти 1.2., 1.3. Додатку №1 до Договору поставки передбачений наступний порядок оплати:

попередня оплата в розмірі 10% від загальної вартості товару - протягом 3 (трьох) календарних днів від дати підписання додатку №1;

остаточний розрахунок у розмірі 90% від загальної вартості товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами накладних на поставку товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 22.07.2014р. здійснив попередню оплату в розмірі 10% від загальної вартості товару у розмірі 76 554,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Також, відповідно до листа відповідача за вих. №04/11/14-1 від 04.11.2014 року частина вартості товару в сумі 21 830,40 грн., поставленого за видатковою накладною №Ф1198010 від 29.07.2014 року, була сплачена шляхом перенесення раніше сплаченої суми по іншому рахунку в рахунок заборгованості по накладній №Ф 1198010 від 29.07.2014 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором поставки №Ф2198010Р від 21.07.2014р. становить 667155,60 грн.

Пунктом 4.3. Договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 2.2 та 2.4. цього Договору, а також відповідним Додатком до цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та 24% (двадцять чотири відсотки) річних від простроченої суми, згідно статті 625 Цивільного Кодексу України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 37205,24 грн., 24% річних у розмірі 40471,45 грн. та пеню у розмірі 42870,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем згідно наявних в матеріалах справи первинних документів (видаткової накладної №Ф1198010 від 29.07.2014 року та довіреністі № 118 від 29.07.2014 року) поставлено відповідачу товар на суму 765 540,00 грн., однак відповідач, допустив порушення умов Договору поставки продукції №Ф2198010Р від 21.07.2014р. в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі становить 667155,60 грн. за поставлений товар, належним чином доведений та документально підтверджений.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар не надав, обставин викладених у позові не спростував.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 667155,60 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за загальний період з 28.08.2014р. по 25.11.2014р. у розмірі 37205,24 грн.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат встановив, що даний розрахунок є невірним та розмір інфляційних втрат нарахованих за порушення грошового зобов'язання за Договором складає 36995,76 грн.

Оскільки позивач заявлено до стягнення борг з урахуванням індексу інфляції, то з відповідача на корить позивача підлягає стягненню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 704151,39 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3. Договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 2.2 та 2.4. цього Договору, а також відповідним Додатком до цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та 24% (двадцять чотири відсотки) річних від простроченої суми, згідно статті 625 Цивільного Кодексу України.

За розрахунком позивача розмір пені, нарахованої за періоди з 28.08.2014р. по 04.11.2014р., з 05.11.2014р. по 12.11.2014р., з 13.11.2014р. по 25.11.2014р., становить 42870,60 грн. та розмір 24% річних, нарахованих за загальний період з 28.08.2014р. по 05.11.2014р. становить 40471,43 грн.

Суд, перевіривши розрахунки 24% річних та пені встановив, що дані розрахунки є вірними, у зв'язку з чим, позов в частині стягнення пені у розмірі 42870,60 грн. та 24% річних у розмірі 40471,43 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір позовних вимог складає 787702,87 грн., таким чином, розмір судового збору за дану позовну заяву складає 15754,06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в якості доказів сплати судового збору було надано суду платіжне доручення №5835 від 26.11.2014р. на суму 16190,68 грн., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на зазначене, позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір у розмірі 436,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САППОРТІО ГРУП" (02081, м. Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 20-А, квартира 98, код ЄДРПОУ 38897368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" (03151 м. Київ, вул. Смілянська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 36089007) 704151 (сімсот чотири тисячі сто п'ятдесят одну) грн. 39 коп. - борг з урахуванням індексу інфляції, 42870 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 60 коп. - пені, 40471 (сорок тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 73 коп. - 24 % річних, 15749 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 87 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційне мереживо" (03151 м. Київ, вул. Смілянська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 36089007) з Державного бюджету України 436 (чотириста тридцять шість) грн. 62 коп. зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2014р.

Суддя О.В. Гулевець