Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/26611/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/26611/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Поліщук А.П. - дов. б/н від 01.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП"

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.12.2014 (суддя Гулевець О.В.)

у справі №910/26611/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП"

про стягнення 787702,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо" (надалі - позивач, ТОВ „Інформаційне мереживо") до Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" (надалі - відповідач, ТОВ „САППОРТІО ГРУП") про стягнення 787702,87 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/26611/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо" 704151 грн. 39 коп. - борг з урахуванням індексу інфляції, 42870 грн. 60 коп. - пені, 40471 грн. 43 коп. - 24 % річних, 15749 грн. 87 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/26611/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що у доданому до позовної заяви розрахунку суми пені та 24% річних, з яким погодився суд першої інстанції, міститься помилка. Так, відповідач зазначає, що з урахуванням положень ст. 253 ЦК України строк розрахунку за поставлений товар згідно умов договору поставки №Ф2198010Р від 21.07.2014 та відповідно до п. 1.3 специфікації товару від 21.07.2014 і накладної №Ф1198010 від 29.07.2014 закінчується 28.08.2014 включно, тому початком періоду прострочення є 29.08.2014, а не 28.08.2014, як зазначив позивач. Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив право відповідача на судовий захист, розглянувши справу без участі його представника. Скаржник також зазначає про можливість застосування судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України щодо зменшення за рішенням суду розміру неустойки. Крім того, відповідач зазначає, що 17.12.2014 було змінено юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП", що не було враховано місцевим господарським судом.

Представник відповідача у судовому засідання 24.03.2015 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у судове засідання 24.03.2015 не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП", як покупцем, укладено договір поставки №Ф2198010Р (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити примірники програмного забезпечення (надалі - товар) за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначено у специфікаціях товару (додатки до договору), які є невід'ємними частинами цього договору.

Положеннями п. 1.4. та п. 1.5. договору сторони погодили, що номенклатура та асортимент товару, що постачається відповідно до цього договору, погоджені сторонами та визначаються у специфікації (додатку до договору), що підписується обома сторонами, додається до цього договору та є його невід'ємною частиною. Остаточно асортимент товару із зазначеного у специфікації, а також узгоджена сторонами кількість та ціна такого товару, вказується в товаросупровідних документах (накладних, актах - прийому-передачі товару тощо).

Відповідно до п. 5.2. договору, після підписання накладної на товар або акт приймання-передачі на товар представниками обох сторін претензії щодо кількості, асортименту, комплектності товару не розглядаються та задоволенню не підлягають.

На виконання положено договору поставки 21.07.2014 року сторонами було підписано додаток №1 до договору, відповідно до якого було погоджено загальний обсяг та строк поставки товару, а також порядок оплати поставленого товару на суму 765540,00 грн.

Пунктом 2.1. додатку №1 до договору поставки встановлено, що строк поставки складає 10 (десять) робочих днів.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно умов договору поставки та додатку №1 до договору, позивач передав відповідачу, а відповідач отримав товар на суму 765540,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ф1198010 від 29.07.2014 року та довіреністю №118 від 29.07.2014 року.

Згідно п. 2.2 договору оплата поставки товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника в строк передбачений у специфікаціях товару.

Пунктами 1.2. та 1.3. додатку №1 до договору поставки передбачений наступний порядок оплати: попередня оплата в розмірі 10% від загальної вартості товару - протягом 3 (трьох) календарних днів від дати підписання додатку №1; остаточний розрахунок у розмірі 90% від загальної вартості товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами накладних на поставку товару.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач 22.07.2014 здійснив попередню оплату в розмірі 10% від загальної вартості товару у розмірі 76554,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача. Також, відповідно до листа відповідача за вих. №04/11/14-1 від 04.11.2014 року частина вартості товару в сумі 21830,40 грн., поставленого за видатковою накладною №Ф1198010 від 29.07.2014 року, була сплачена шляхом перенесення раніше сплаченої суми по іншому рахунку в рахунок заборгованості по накладній №Ф1198010 від 29.07.2014 року.

За таких обставин, заборгованість відповідача за договором поставки №Ф2198010Р від 21.07.2014 становить 667155,60 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи ту обставину, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 667155,60 грн. за поставлений товар, належним чином доведений та документально підтверджений, відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар не надав, обставин викладених у позові не спростував, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку і чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Пунктом 4.3. договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 2.2 та 2.4. цього договору, а також відповідним додатком до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та 24% (двадцять чотири відсотки) річних від простроченої суми, згідно статті 625 Цивільного Кодексу України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 37205,24 грн., 24% річних у розмірі 40471,43 грн. та пеню у розмірі 42870,60 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за загальний період з 28.08.2014 по 25.11.2014 у розмірі 37205,24 грн.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 36995,79 грн. інфляційних втрат, згідно розрахунку суду першої інстанції, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

Так, оскільки позивач заявлено до стягнення борг з урахуванням індексу інфляції, то з відповідача на корить позивача підлягає стягненню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 704151,39 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розрахунком позивача розмір пені, нарахованої за періоди з 28.08.2014 по 04.11.2014, з 05.11.2014 по 12.11.2014, з 13.11.2014 по 25.11.2014, становить 42870,60 грн. та розмір 24% річних, нарахованих за загальний період з 28.08.2014 по 05.11.2014 становить 40471,43 грн.

Суд першої інстанції, вказав, що зазначений розрахунок є правильним, у зв'язку з чим задовольнив позов в частині стягнення пені у розмірі 42870,60 грн. та 24% річних у розмірі 40471,43 грн.

Однак, перевіривши вказаний розрахунок пені та 24% річних, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем помилково визначено період прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 28.08.2014 року.

Так, враховуючи, що відповідно до п. 1.3. додатку №1 до договору поставки остаточний розрахунок має бути здійсненим протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами накладних на поставку товару, накладна №Ф1198010 була підписана 29.07.2014, то останнім днем строку, відведеного на оплату поставленого товару є 28.07.2014, у зв'язку із чим початком періоду прострочення виконання грошового зобов'язання є 29.08.2014 року.

За таких обставин, згідно розрахунку апеляційного господарського суду, здійсненого виходячи із суми простроченої заборгованості та визначеного періоду прострочення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 42398,69 грн. та 24 % річних в сумі 40018,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо" підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив право відповідача на захист його інтересів, розглянувши справу без участі представника ТОВ „САППОРТІО ГРУП".

Так, відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, місцевий господарський суд не порушив норм процесуального права здійснивши розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджала вирішенню спору, а відповідач, який був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, не скористався своїм правом та не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника.

Зміна юридичної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП", яка згідно доводів апеляційної скарги відбулась 17.12.2014 (день прийняття рішення у даній справі), у даному випадку не має суттєвого значення для вирішення спору, оскільки відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка була відома позивачеві та суду, та була зазначена у договорі поставки та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 06.12.2014 відповідач отримав ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2014 про порушення провадження у справі, що була надіслана за адресою: м. Київ, пр-т. Петра Григоренка, 20-А, кв. 98.

Стосовно доводів апелянта про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що передбачене статтею 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком суду і має бути аргументоване підставами і доказами, достатніми для того, щоб суд вважав за необхідне скористатися цим правом.

В свою чергу відповідач таких доказів суду не надав, відповідне клопотання про зменшення неустойки у суді першої інстанції не заявляв, тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування норми частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/26611/14 має бути скасоване в частині задоволення позовних вимог про стягнення 471,91 грн. пені та 453,03 грн. 24% річних із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/26611/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 471,91 грн. пені та 453,03 грн. 24% річних.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 4, код ЄДРПОУ 38897368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо" (03151 м. Київ, вул. Смілянська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 36089007) 704151 (сімсот чотири тисячі сто п'ятдесят одну) грн. 39 коп. - борг з урахуванням індексу інфляції, 42398 (сорок дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 69 коп. - пені, 40018 (сорок тисяч вісімнадцять) грн. 40 коп. - 24 % річних, 15732 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо" (03151 м. Київ, вул. Смілянська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 36089007) з Державного бюджету України 436 (чотириста тридцять шість) грн. 62 коп. зайво сплаченого судового збору."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційне мереживо" (03151, м. Київ, вул. Смілянська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 36089007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 4, код ЄДРПОУ 38897368) 9 (дев'ять) грн. 45 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „САППОРТІО ГРУП" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 4, код ЄДРПОУ 38897368) з Державного бюджету України 220 (двісті двадцять) грн. 41 коп. зайво сплаченого судового збору."

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/26611/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк