Рішення

від 22.12.2014 по справі 5015/2344/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 р. Справа № 5015/2344/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид», м.Херсон

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

та відповідача-2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Нагірне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод», м. Херсон

про стягнення 397 134 грн. 80 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Козій І.Ю., представник (довіреність від 23.05.2014 р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бескид», м. Херсон звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача-1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон та відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Нагірне про стягнення 397 134 грн. 80 коп.

Ухвалою від 01.11.2011 р. Господарський суд Херсонської області порушив провадження у справі №5024/2227/2011.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.01.2011 р. у справі №5024/2227/2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» грошові кошти в сумі 1 000 грн. 00 коп., стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» 396 134 грн. 80 коп. збитків, 3 961 грн. 34 коп. витрат по оплаті держмита та 236 грн. 00 коп. судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. рішення Господарського суду Херсонської області від 10.01.2012 р. у справі №5024/2227/2011 скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду Херсонської області для надіслання за встановленою підсудністю в порядку ст. 17 ГПК України до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 28.05.2012 р. Господарський суд Херсонської області надіслав справу №5024/2227/2011 до Господарського суду Львівської області за підсудністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справі присвоєно номер 5015/2344/12, ухвалою від 14.06.2012 р. Господарський суд Львівської області призначив справу до розгляду на 02.07.2012 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, за клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено.

Ухвалою суду від 27.08.2012 р. провадження у справі №5015/2344/12 було зупинено у зв'язку з направленням матеріалів справи для проведення перевірки в прокуратуру Львівської області в порядку ст. 97 КПК України та встановлення дійсних обставин щодо здійснення приватним підприємцем ОСОБА_2 перевезення вантажу (металопрофіль 20 тонн) вартістю 40621,57 євро, за маршрутом Італія - Україна, м. Херсон, оформлення всіх супровідних документів на вантаж та його подальшої втрати..

За результатами перевірки на адресу суду скеровано копію постанови від 24.09.2013 р. про закриття кримінального провадження № 42013150230000007 щодо шахрайських дій з боку ОСОБА_2. Вказане провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.

Ухвалою суду від 05.11.2014 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 17.11.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2006 р. між ТзОВ «Бескид» та ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» було укладено договір на здійснення транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» у відповідності до умов вищевказаного договору здійснив 07.04.2009 р. замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Італія-Україна, м. Херсон.

Також, 02.06.2008 р. між ТзОВ «Бескид» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. На виконання умов договору, укладеного ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» та замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Італія-Україна, м. Херсон, позивачем було здійснено замовлення перевезення вантажу за вищевказаним маршрутом у ФОП ОСОБА_2

Відповідно до транспортного замовлення №10/85-1 ФОП ОСОБА_2 08.04.2009 р. одержав вантаж, однак, до місця призначення не доставив, що спричинило порушення позивачем умов договору, укладеного між ТзОВ «Бескид» та ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», у зв'язку з чим ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» звернувся з позовом до ТзОВ «Бескид» про стягнення збитків у розмірі 487 862 грн. 82 коп.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.11.2009 р. з ТзОВ «Бескид» на користь «Херсонський суднобудівний завод» стягнуто 487862грн. 82 коп. На виконання рішення суду позивач сплатив ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» 396 134 грн. 80 коп. (286 000 грн. 00 коп. на підставі розрахункових документів, 110 134 грн. 80 коп. - на підставі взаємозаліку).

07.04.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Бескид» було укладено договір поруки, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язання ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконав, добровільно збитки не відшкодував, а тому позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення в порядку регресу з ФОП ОСОБА_2 396 134 грн. 80 коп., з ФОП ОСОБА_1 1000 грн. 00 коп.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подано клопотання, у якому відповідач-1 позов визнав, просив здійснювати розгляд справи без його участі .

В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що 19.07.2010 р. Господарським судом Львівської області було винесено рішення по справі №7/61 за позовом ТзОВ «Бескид» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення збитків у зв'язку із втратою вантажу, яким у задоволенні позову відмовлено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З огляду на те, що позивачем заявлено вимоги у справі №5015/2344/12, які є аналогічними тим, які розглядались у справі №7/61, провадження у справі слід припинити. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Замовлення на перевезення вантажу відповідач-2 не отримував, не погоджував і не підписував. Таким чином, у відповідача-2 не виник обов'язок щодо перевезення вантажу, а відтак і не виникло обов'язку на відшкодування збитків. Відповідачем-2 не заперечується, що вантаж було завантажено, проте, оскільки перевезення саме цього вантажу не було погоджено, його було розвантажено. Шкода настала не внаслідок дій відповідача, оскільки в нього не виникло обов'язку зберігання вантажу. Розвантаження вантажу та залишення його на складі не є причиною його втрати, оскільки відповідальність за схоронення вантажу покладено на відповідальних осіб складу. З огляду на наведене, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Відповідачем-2 через канцелярію суду подано клопотання за вх. №5929/14 від 15.12.2014 р. про зупинення провадження у справі №5015/2344/12 до закінчення розслідування за заявою про вчинення злочину, поданою 09.12.2014р. ОСОБА_2 до Личаківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області та клопотання за вх. №5930/14 від 15.12.2014 р. про зупинення провадження у справі №5015/2344/12 до набрання законної сили рішенням по справі №7/61 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2010 р. по справі №7/61 про стягнення збитків.

Згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

В разі, якщо в подальшому рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2010 р. по справі №7/61 буде переглянуто, відповідач-2 не позбавлений права звернутися в господарський суд із заявою про перегляд рішення у справі №5015/2344/12 за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, а також враховуючи необхідність дотримання судом строків розгляду справи, в задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

3 лютого 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бескид» та Відкритим акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод» було укладено договір №3/02-2 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

За цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Бескид» зобов'язувалося за винагороду власними силами або із залученням третіх осіб організувати виконання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а Відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод» зобов'язувалося прийняти та сплатити вартість наданих послуг (пункту 1.2. договору).

Для організації виконання вказаного вище договору 2 червня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бескид» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №02/06-1 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в міждержавному сполученні.

Відповідно до п. 1.1. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. предметом даного договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно п. 1.2. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. виконавець (надалі-відповідач-2) зобов'язується за винагороду, власними силами чи з залученням третіх осіб організувати виконання визначених даним договором послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а замовник (надалі-позивач) зобов'язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що даний договір є безстроковим та вступає в силу з моменту його підписання.

7 квітня 2009 р. Відкритим акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бескид» транспортне замовлення №85 про виконання перевезення вантажу (металопрофіль) в кількості 20 т автотранспортом за маршрутом: Італія-Україна, починаючи з 8 квітня 2009 року.

Згідно п. 2.3. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. на кожне окреме перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і розглядається в сукупності з договором.

Пунктом 2.4. договору визначено, що підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), вантажоодержувача і митних органів, а також акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. до початку перевезення замовник направляє виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку транспортне замовлення (заявку), в якій міститься наступна інформація: строки і обсяги майбутніх перевезень; кількість і необхідний тип транспортних засобів; точна адреса місць завантаження і розвантаження товару; дата і час подачі транспортного засобу під завантаження; вага і вид вантажу; адреса вантажовідправника і вантажоодержувача із зазначенням контактних телефонів; строк доставки вантажу одержувачу; вартість фрахту, форма і строки оплати за перевезення; інші особливості перевезення конкретного вантажу.

При згоді з умовами транспортного замовлення (заявки) виконавець передає замовнику за допомогою факсимільного зв'язку письмове підтвердження прийняття транспортного замовлення (заявки) до виконання шляхом проставлення підпису уповноваженого представника, печатки чи штампу свого підприємства (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.1.1. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. замовник зобов'язаний повідомити у своєму транспортному замовленні (заявці) усю необхідну інформацію про перевезення по формі, зазначеній у п.3.1.1 договору, і гарантувати достовірність переданої інформації.

8 квітня 2009 р. сторонами для виконання замовлення третьої особи №85 укладено транспортне замовлення №10/85-1 до договору №02/06-1 від 02.06.2008 р.

Відповідно до умов даного транспортного замовлення відповідач-2 зобов'язувався виконати перевезення вантажу (металопрофіль, 20 т) за маршрутом: Італія - Україна, м. Херсон, Миколаївське шосе, 7а. Дата подачі автомобіля під завантаження - 08.04.2009 р.

Згідно інвойсів №22, №23, №24, №25 від 08.04.2009 р. та CMR вантаж вартістю 40621,57 євро був завантажений на автомобіль, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та який залучений до перевезення позивачем за договором №02/06-1 від 02.06.2008 р.

Пунктом 4.2.1. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення по транспортному замовленню (заявці) замовника у суворій відповідності до умов отриманого транспортного замовлення (заявки).

Згідно п. 4.2.7. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. виконавець зобов'язаний доставити ввірений замовником вантаж у вказаний пункт призначення і здати його уповноваженій особі в цілості і схоронності відповідно до CMR-накладної і переданих на місці завантаження і митного оформлення документів.

Відповідно до п. 5.3. договору №02/06-1 від 02.06.2008 р. підставою для оплати замовником послуг виконавця є оригінал рахунку-фактури виконавця і оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу.

Оскільки вантаж до місця призначення не було доставлено та вантажоодержувачу-ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» не видано, ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», у зв'язку із втратою вантажу, звернувся із позовом до Господарського суду Херсонської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» збитків в розмірі вартості втраченого вантажу.

Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №13/159-09 від 24.11.2009 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» на користь ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» 480 815 грн. 26 коп. вартості втраченого вантажу, 7 047 грн. 56 коп. процентів, 4 878 грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТзОВ «Бескид» в рахунок погашення боргу перед Публічним акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод» згідно рішення від 24.11.2009р. у справі №13/159-09 на момент заявлення позову у даній справі було сплачено 286 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №7-808 від 02.09.2011 р., платіжним дорученням №3 від 23.09.2011 р., платіжним дорученням №4 від 30.09.2011 р., платіжним дорученням №6 від 10.10.2011 р., платіжним дорученням №20 від 31.10.2011 р., а також між ТОВ «Бескид» та ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» було проведено взаємозалік на суму 110 134 грн. 80 коп.

В подальшому позивачем рахунок погашення боргу перед Публічним акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод» згідно рішення від 24.11.2009 р. у справі №13/159-09 було сплачено 85 479 грн. 32 коп., що підтверджується платіжним дорученням №23 від 11.11.2011 р., платіжним дорученням №32 від 08.12.2011 р., платіжним дорученням №15 від 02.03.2012р., платіжним дорученням №28 від 28.04.2012 р., платіжним дорученням №32 від 18.05.2012 р., платіжним дорученням №1 від 22.08.2012 р., платіжним дорученням №2 від 23.08.2012 р., квитанцією №1302 від 08.07.2011 р.

Крім цього, судом встановлено, що 7 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бескид» (кредитор) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач-2), що виникли з договору №02/06-1 від 02.06.2008 р..

Пунктом 3.2. договору поруки від 07.04.2009 р. передбачено, що поручитель забезпечує виконання зобов'язання боржником згідно основного договору в сумі, що дорівнює 1 000 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бескид» звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків у сумі 397 134 грн. 80 коп. в порядку регресу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За умовами ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Із змісту пп. 1 п. 2 ст. 908 ЦК України вбачається, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктами 1, 2 ст. 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (ч. 2 ст. 919 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 314 ГК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч. 2, 3, 5 ст. 308 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та третьою особою було укладено договір №3/02-2, з метою виконання якого позивач у відповідності до умов договору №02/06-1, укладеного між позивачем та відповідачем-2 згідно транспортного замовлення №10/85-1 від 08.04.2009 р. замовив перевезення вантажу для третьої особи за маршрутом Італія-Україна, м. Херсон. За накладною CMR та відповідно до інвойсів в пункті завантаження відповідачем-2 через водія було прийнято до перевезення продукцію загальною вартістю 42 068,82 євро, про що наявні відповідні підписи в накладній CMR. Матеріалами справи підтверджено, що вантаж вартістю 42 068,82 євро третя особа не отримала, на що, зокрема, вказує відсутність підпису представника третьої особи в графі накладної CMR про отримання вантажу. В ході досудового слідства (КП №42013150230000007) слідчим СВ Мостиського РВ ГУМВС України у Львівській області встановлено, що в період з 14.04.2009 р. по 26.03.2010 року митне оформлення металопрофілю, ввезеного з Республіки Польща автомобілем д.н.з. ВС 9046 В1 / ВС9148ХХ не здійснювалося.

У зв'язку із втратою вантажу, третя особа з підстав заподіяння їй збитків такою втратою, звернулася із позовом до Господарського суду Херсонської області про стягнення з позивача збитків в розмірі вартості втраченого вантажу. Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №13/159-09 від 24.11.2009 р. стягнуто з позивача на користь третьої особи 480 815 грн. 26 коп. вартості втраченого вантажу, 7 047 грн. 56 коп. процентів, 4 878 грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивач відшкодував третій особі на момент заявлення позову вартість втраченого вантажу на суму 396 134 грн. 80коп., що дало йому підставу звернутись із регресним позовом до відповідача-2, з вини якого було заподіяно такі збитки.

Відповідач-2 в порядку, передбаченому ст. 924 ЦК України, належними та допустимими доказами не довів, що втрата вантажу сталася не з його вини.

З огляду на викладене, суд вважає наявними вину відповідача-2 у спричиненні збитків, протиправність дій останнього у їх спричиненні, причинно-наслідковий зв'язок між заподіяними збитками та протиправною поведінкою відповідача-2, тобто, всі складові ознаки збитків.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Доводи відповідача-2 відхиляються судом як безпідставні з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 2 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 цієї статті встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено істотні умови договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, якими є найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Враховуючи наведене, а також з огляду на укладений між сторонами договір №02/06-1 від 02.06.2008 р., прийняття відповідачем-2 замовлення (№10/85-1 від 08.09.2009 р.) від позивача на перевезення вантажу, завантаження транспортного засобу відповідача-2 вантажем із складенням транспортної накладної (CMR), посилання представника відповідача-2 на відсутність у відповідача-2 обов'язку з перевезення вантажу, який був в подальшому втрачений, є безпідставними.

Представником відповідача-2 також спростовується сам факт укладення між сторонами транспортного замовлення №10/85-1 від 08.09.2009 р.

В той же час, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2010 р. у справі №7/61, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 487 862 грн. 82 коп. збитків, завданих втратою вантажу, яке набрало законної сили, встановлено, що отримання відповідачем-2 вантажу підтверджується в сукупності наступними наявними у справі доказами: транспортним замовленням №10/85-1 від 08.04.2009 р. до договору; інвойсами №№22-25 від 08.04.2009 р., СМR накладною без номеру, в якій зазначено в якості головного перевізника ФОП ОСОБА_2 та дату завантаження 14.04.2009 р.

Частиною 2 ст. 35 ГПК встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З даного рішення не вбачається, що відповідачем-2 оспорюється чи не визнається факт укладення між сторонами транспортного замовлення №10/85-1 від 08.04.2009 р. Представник відповідача-2 брав участь у судових засіданнях по справі №7/61, відповідач-2 отримав копію рішення у вищевказаній справі (на підтвердження чого копія даного рішення неодноразово долучалася відповідачем-2 до матеріалів справи №5015/2344/12, представник відповідача-2 посилався на нього у своїх запереченнях), що свідчить про його обізнаність із обставинами справи та фактами, встановленими у даному рішенні.

Проте, лише під час надання пояснень слідчому та в судових засіданнях по справі №5015/2344/12 відповідач-2 заявив про те, що транспортне замовлення №10/85-1 від 08.04.2009 р. останній не отримував, не погоджував, не підписував, підпис печаткою не засвідчував. Такі дії відповідача-2 свідчать про намагання ухилитися від відповідальності за заподіяні ним збитки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2010 р. у справі №7/61 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» було відмовлено з тих підстав, що ТзОВ «Бескид» не є вантажоодержувачем чи вантажовідправником вантажу, а тому не має права на пред'явлення позову у разі втрати вантажу, а також не поніс витрат у розмірі вартості втраченого майна, майнової шкоди у вигляді збитків в розмірі втраченого майна станом на час винесення рішення. Також, враховуючи те, що на момент винесення рішення у справі №7/61 порушені права ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» не відновлені, ТзОВ «Бескид» не відшкодовано завдану ним шкоду ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» за рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.11.2009 р., суд дійшов висновку про відсутність у ТзОВ «Бескид» права регресу до відповідача-2.

Таким чином, судом у справі №7/61 зроблено висновок про те, що, оскільки на момент винесення у даній справі рішення позивачем не відшкодовано завдану ним шкоду ПАТ «Херсонський суднобудівний завод», позов до відповідача-2 в порядку регресу є передчасним.

Як зазначалося вище, протягом часу з моменту винесення рішення у справі №7/61 та до моменту подання позову у справі №5015/2344/12 ТзОВ «Бескид» в рахунок погашення боргу перед Публічним акціонерним товариством «Херсонський суднобудівний завод» згідно рішення від 24.11.2009р. у справі №13/159-09 було сплачено 286 000 грн. 00 коп. та проведено взаємозалік на суму 110 134 грн. 80 коп. Таким чином, на дату заявлення позову у справі №5015/2344/12 позивачем було відшкодовано ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» «Херсонський суднобудівний завод» 396134грн. 80 коп. вартості втраченого вантажу. На вказану суму у позивача виникло право регресу до відповідача, стягнення якої і є предметом розгляду по справі №5015/2344/12.

З огляду на викладене, твердження відповідача-2 про те, що на момент розгляду справи №5015/2344/12 є рішення (від 19.07.2010 р. у справі №7/61) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не ґрунтується на обставинах та матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, з підстав чого вони підлягають задоволенню частково. Як вбачається із матеріалів справи, на момент заявлення позову позивачем відшкодовано третій особі збитки у розмірі 396 134 грн. 80коп., які, відповідно, підлягають до стягнення в порядку регресу з відповідача-2. У зв'язку з тим, що відповідач-1 поручився за виконання відповідачем-2 зобов'язання на суму 1 000 грн. 00 коп. та позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача-1 1 000 грн. 00 коп., розмір вимоги в порядку регресу до відповідача-2 підлягає зменшенню на суму, на яку поручився відповідач-1. Таким чином, до стягнення з відповідачів підлягає 396 134 грн. 80 коп., з якої з відповідача-1 підлягає до стягнення 1 000 грн. 00коп., з відповідача-2 підлягає стягненню 395 134 грн. 80 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегіть встановленої сили.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходів до забезпечення позову та не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів пропорційно до задволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 22, 553, 554, 909, 919, 924, 1191 ЦК України, ст. 181, 202, 308, 314 ГК України та ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид», м. Херсон, Кошовий спуск, 1 (ідентифікаційний код 30570165) грошові кошти в сумі 1 000 грн. 00 коп., 9 грн. 92 коп. витрат по оплаті державного мита та 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Нагірне, Мостиський район, Львівська область (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид», м.Херсон, Кошовий спуск, 1 (ідентифікаційний код 30570165) 395 134 грн. 80коп. збитків в порядку регресу, 3 951 грн. 08 коп. витрат по оплаті державного мита та 234 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 22.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 25.12.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.