Рішення

від 19.12.2014 по справі 915/403/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року Справа № 915/403/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Облсортнасіннєовоч", вул. Чигрина, 157, м. Миколаїв, 54055

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство фірма "Сідкорн", вул. Чигрина, 157, м. Миколаїв, 54055

про визнання незаконними та скасування пунктів рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Кірюхін Олег Михайлович, довіреність б/н від 14.04.2014 року (не був присутній в судовому засіданні 19.12.2014 року на оголошенні вступної та резолютивної частин рішення)

від позивача: Ніколенко Анатолій Анатолійович, 22.01.1959 року народження, паспорт ЕО 314811, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 08.05.1997 року, керівник (не був присутній в судовому засіданні 19.12.2014 року на оголошенні вступної та резолютивної частин рішення)

від відповідача: Бондар Віталій Анатолійович, довіреність № 2509/02.02.01-22/01/14/14 від 27.11.2014 року;

від третьої особи: представник не з'явився

Товариство з додатковою відповідальністю "Облсортнасіннєовоч" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Миколаївської міської ради про визнання незаконними та скасування пунктів 5, 5.1-5.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та пункт 1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 16.04.2014 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство фірму "Сідкорн" (код ЄДРПОУ 24063175).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2014 року розгляд справи відкладено на 15.05.2014 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.05.2014 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22.05.2014 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

В судовому засіданні 22.05.2014 року оголошувалась перерва на 20 хвилин.

В судовому засіданні 22.05.2014 року оголошувалась перерва до 23.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 року було призначено у даній справі № 915/403/14 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зупинено провадження у даній справі до проведення Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судової експертизи.

10.11.2014 року на адресу господарського суду Миколаївської області від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок судової почеркознавчої експертизи № 660 та повернуто матеріали справи № 915/403/14.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.12.2014 року виправлено описку в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.12.2014 року.

В судовому засіданні 19.12.2014 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

18.12.2014 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача ТзДВ «Облсортнасіннєовоч» надійшло клопотання, в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача Миколаївську міську раду надати суду технічну документацію із землеустрою з іншими витребуваними раніше судом документами (том ІІ, арк. справи 7-8).

Розглнувши подане клопотання, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157 подана представником відповідача Миколаївською міською радою та долучена судом до матеріалів справи (арк. справи 35-88).

Щодо інших витребуваних судом доказів, то слід зазначити, що в порушення ст. 38 ГПК України позивачем не підтверджено обставин, що перешкоджають їх наданню, а також не обґрунтовано обставини, які може підтвердити цей доказ. В задоволенні клопотання судом відмовлено.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві (том І, арк. справи 3-4), запереченнях на відзив відповідача (том І, арк. справи 104-105). В обґрунтування своєї правової позиції зазначили наступне.

28.04.2009 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 34/39 з виправленнями, викладеними в її ж рішенні від 19.06.2009 року, яке порушує законні права позивача на користування земельною ділянкою. Ці порушення полягають у наступному:

- Миколаївському підприємству «Сортнасіннєовоч» на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.05.1995 року № 273 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0, 1238 га для обслуговування будівель і споруд по вул. Чигрина, 157 у м. Миколаєві, у зв'язку з чим 26.02.1997 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-МК № 000368, який зареєстровано у Книзі записів цих державних актів за № 72;

- правонаступником МП «Сортнасіннєовоч» стали з початку з 25.11.1997 року ВАТ «Облсортнасіннєовоч», а потім з 29.04.2011 року ТзДВ «Облсортнасіннєовоч», який сплачує за вказану земельну ділянку, розмір якої не змінювався, земельний податок;

- ВАТ «Облсортнасіннєовоч» ніколи не звертався із заявою про вилучення в нього цієї земельної ділянки, однак, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку загальною площею 2 447 кв. м. за рахунок земель позивача; державний акт на право постійного користування погашено; передано в оренду земельну ділянку площею 2 447 кв. м Приватному підприємству фірмі «Сідкорн»; затверджено розмір ідеальних часток від земельної ділянки з метою визначення розміру орендної плати.

Позивач вказує, що оскаржувані рішення суперечать ч. 5 ст. 116 ЗК України, ч. 10 ст. 149 ЗК України (оскільки не було вилучення земельної ділянки), ст. 19, 144 Конституції України, ч. 4 ст. 23 ГК України.

Про оскаржуване рішення позивач дізнався під час розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи № 915/2265/13 про стягнення збитків з ПП фірми «Сідкорн» у зв'язку з ухиленням від укладення договору оренди земельної ділянки.

Безпідставними є твердження відповідача, що керівником ВАТ «Облсортнасіннєовоч» та ППФ «Сідкорн» є одна й та сама особа - Ніколенко Анатолій Анатолійович, оскільки керівником позивача ВАТ «Облсортнасіннєовоч» є Ніколенко Анатолій Анатолійович, 22.01.1959 року (батько), а керівником ППФ «Сідкорн» - Ніколенко Анатолій Анатолійович, 02.01.1979 року (син).

Лист № 42 від 12.12.2006 року ВАТ «Облсортнасіннєовоч» про відмову від земельної ділянки підроблено.

18.12.2014 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача ТзДВ «Облсортнасіннєовоч» надійшло клопотання, в якому позивач на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, які полягають в тому, що Ніколенко А. А. міг помилково підписати вказані документи, крім того, він вів переписку з колишнім головою Миколаївської міської ради та вважав, що його права не порушені (том ІІ, арк. справи 7-8).

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (том І, арк. справи 27-29), поясненнях на відзив відповідача (томІ, арк. справи 133-135). В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

21.04.2006 року між ВАТ «Облсортнасіннєовоч» (правонаступником якого є позивач ТзДВ «Облсортнасіннєовоч») та ПП фірма «Сідкорн» було укладено мирову угоду про передачу в рахунок погашення заборгованості від ВАТ «Облсортнасіннєовоч» до ППФ «Сідкорн» нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157.

В подальшому ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006 року по справі № 11/107/06 було затверджено вищевказану мирову угоду.

Згідно акту прийому-передачі від 03.08.2006 року ВАТ «Облсортнасіннєовоч» передало, а ППФ «Сідкорн» прийняло нежитлові приміщення за вищевказаною адресою.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.11.2006 року № 12469064 право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина,157 зареєстровано за ППФ «Сідкорн».

В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на приписи ст. 377 ЦК України, вказуючи, що єдиною підставою для задоволення позову є відсутність згоди позивача на вилучення земельної ділянки та факт підроблення, на думку позивача, листа вих. № 12 від 12.12.2006 року.

Однак, твердження позивача на підробленні вищевказаного листа ґрунтуються на його припущеннях та не підтверджені жодними доказами.

Виходячи з приписів ст. 377 ЦК України з моменту переходу права власності на нежитлові приміщення до ППФ «Сідкорн» позивач втратив право постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту № 72 від 26.02.1997 року, а відповідно і при прийнятті радою оскаржуваного рішення від позивача отримувати згоду на вилучення земельної ділянки не потрібно було.

Відповідачем із посиланням на приписи ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо оскарження рішень.

Відповідачем зазначено, що обізнаність позивача про оскаржувані рішення та пропуск ним строку позовної давності підтверджується наступним:

- керівником вищевказаних двох юридичних осіб ВАТ «Облсортнасіннєовоч» та ППФ «Сідкорн» станом на 12.12.2006 року, 19.06.2009 року, 28.04.2009 року та 17.01.2011 року була одна й та сама особа Ніколенко Анатолій Анатолійович (1959 року народження), що підтверджується Довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, арк. справи 31-33); Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданими за критерієм пошуку: реєстраційний номер облікової картки платника податку 2157114213 - керівника юридичної особи, Довідкою державної податкової служби від 15.01.2008 року № 97/10/29-035 про взяття на облік платника податків (том І, арк. справи 136-145), листом ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 18.06.2014 року № 1914/9/14-02-18-02-235 та листом УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва від 11.06.2014 року № 9465/04 (том ІІ, арк. справи 10-12);

- 12.12.2006 року ППФ «Сідкорн» звернулось до голови Миколаївської міської ради з проханням надати у користування земельну ділянку в м. Миколаєві по вул. Чигрина, 157 у зв'язку з укладенням мирової угоди від 21.04.2006 року. В подальшому ППФ «Сідкорн» розроблено та надано на затвердження Миколаївської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо складення документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку. Відтак, враховуючи, що керівником вищевказаних двох юридичних осіб була одна й та сама особа Ніколенко Анатолій Анатолійович, спростовуються твердження про те, що позивачу не було відомо про наявність оскаржуваних рішень. Отже, строк позовної давності щодо двох оскаржуваних рішень сплив 28.04.2012 року та 19.06.2012 року (сплив трирічного терміну);

- обізнаність позивача про прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваних рішень та пропуск ним строку позовної давності підтверджується також Технічним завданням на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку від 15.09.08 року (арк. справи 45) та листом № 3 від 17.01.2011 року (арк. справи 180), підписаними Ніколенко А. А. (1959 року народження), що підтверджується Висновком судового експерта.

Керуючись ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватним підприємством фірмою "Сідкорн" подано суду письмові пояснення (том І, арк. справи 94-95), в яких третя особа зазначила, що вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки Миколаївська міська рада не мала права надавати в оренду ППФ «Сідкорн» земельну ділянку без вилучення її у постійного землекористувача.

Третя особа ППФ «Сідкорн» ніколи не зверталось до Миколаївської міської ради з заявою про надання земельної ділянки в оренду, у зв'язку з чим цей факт підлягає перевірці судом.

Правова позиція третьої особи обґрунтована положеннями ч. 5 ст. 116 ЗК України, ч. 10 ст. 149 ЗК України (оскільки не було вилучення земельної ділянки), ст. 19, 144 Конституції України, ч. 4 ст. 23 ГК України.

В поданих поясненнях третя особа просила суд розглядати справу за відсутності її повноважного представника. Вказане клопотання розглянуто судом та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Статуту ВАТ «Облсортнасіннєовоч», зареєстрованого 25.11.1997 року, Відкрите акціонерне товариство «Облсортнасіннєовоч» засновано відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 21.11.1997 року № 950-п шляхом перетворення Миколаївського державного підприємства «Сортнасіннєовоч» у ВАТ «Облсортнасіннєовоч» (том І, арк. справи 15-17).

Відповідно до Статуту ТзДВ «Облсортнасіннєовоч», затвердженого установчими зборами засновників Протоколом від 07.03.2011 року та зареєстрованим 29.04.2011 року, Товариство з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч» створено згідно з рішенням засновників від 07.03.2011 року шляхом об'єднання їх майна та участі в підприємницькій діяльності. Товариство є правонаступником ВАТ «Облсортнасіннєовоч» з усіх прав, обов'язків та зобов'язань (том І, арк. справи 13-14).

Миколаївському підприємству «Сортнасіннєовоч» видано Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 72 від 26.02.1997 року, з якого вбачається, що вищевказаному землекористувачу надано у постійне користування 0, 1238 га землі в межах згідно з планом користування для обслуговування будівель та споруд по вул. Чигрина, 157 (том І, арк. справи 18-20).

21.04.2006 року між ВАТ «Облсортнасіннєовоч» та ПП фірма «Сідкорн» було укладено мирову угоду, відповідно до якої ВАТ «Облсортнасіннєовоч» визнало свою заборгованість перед ПП фірма «Сідкорн» та зобов'язалось передати у власність ПП фірма «Сідкорн» нерухоме майно згідно переліку (том І, арк. справи 68).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006 року по справі № 11/107/06 за позовом ПП фірма «Сідкорн» до відповідача ВАТ «Облсортнасіннєовоч» про стягнення коштів затверджено вищевказану мирову угоду від 21.04.2006 року, укладену між ВАТ «Облсортнасіннєовоч» та ПП фірма «Сідкорн» (том І, арк. справи 69-70).

На виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006 року ВАТ «Облсортнасіннєовоч» передало ПП фірма «Сідкорн» нерухоме майно, в тому числі, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157, які складаються з нежитлових приміщень адмінбудівлі з магазином у підвалі, на першому, другому, третьому поверхах / з № 1-1 по № 1-57/ в літ. А-3 загальною площею 1 049, 5 кв. м.; нежитлових приміщень гаражів з котельною / з № 1-1 по № 1-13/ в літ. Б загальною площею 245, 4 кв. м., будівлі прохідної літ. Г загальною площею 11, 7 кв. м. та споруд; частка 1/1, які належать ВАТ «Облсортнасіннєовоч» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ 015817 від 15.04.2005 року.

Факт передачі нерухомого майна від ВАТ «Облсортнасіннєовоч» до ПП фірма «Сідкорн» підтверджується Актом прийому-передачі від 03.08.2006 року (том І, арк. справи 71).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Миколаївського МБТІ за № 12469064 від 10.11.2006 року за ПП фірма «Сідкорн» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157 (том І, арк. справи 72).

Матеріалами справи також підтверджується наступне.

Листом вих. № 42 від 12.12.2006 року голови правління ВАТ «Облсортнасіннєовоч» Ніколенко А. А., направленим на ім'я голови Миколаївської міської ради, у зв'язку з мировою угодою б/н від 21.04.2006 року ВАТ «Облсортнасіннєовоч» відмовився від земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157, площею 0, 1238 га (том І, арк. справи 12, 67).

Листом вих. № 60 від 12.12.2006 року директора ППФ «Сідкорн» Ніколенко А. А., направленим на ім'я голови Миколаївської міської ради, у зв'язку з мировою угодою б/н від 21.04.2006 року ППФ «Сідкорн» просив надати у постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157, площею 0, 1238 га (том І, арк. справи 47).

Листом від 03.06.08 року № 15552/050319 виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив директора ППФ «Сідкорн», що постійна комісія погодила надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки площею 2 447 кв. м. по вул. Чигрина, 157 з метою передачі її в оренду та зазначено про необхідність подання до управління земельних ресурсів міської ради технічної документації (том І, арк. справи 48).

Як вбачається з Пояснювальної записки до Технічної документації на підставі клопотання ПП фірма «Сідкорн» та листа міськвиконкому від 03.06.2008 року № 15552/050319 КП «Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро» розроблена Технічна документація із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157 (том І, арк. справи 35-88).

Рішенням Миколаївської міської ради № 34/39 від 28.04.2009 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва» рада вирішила:

Пункт 5. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку загальною площею 2 447 кв. м., у тому числі 822 кв. м. під капітальною забудовою, 16 кв. м. під тимчасовою забудовою, 1 609 кв. м. під проїздами, проходами та площадками, за рахунок земель МП «Сортнасіннєовоч», зарахувавши її до земель змішаного використання, для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157.

Земельна ділянка має обмеження у використанні згідно КОПВНЗТВЗД: правові, типу 1.1 - «зміна цільового використання», на частину земельної ділянки площею 195 кв. м. діють обмеження спеціальні типу 4.3.1 - «санітарно-захисна зона інженерно-технічних споруд та комунікацій».

Пункт 5.1. Пункти 1.6, 1.7 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 26.05.1995 року № 273: « 1.6. Николаевскому предприятию «Сортсемовощ» в постоянное пользование площадью 1238 кв. м., в том числе территория общего совместного пользования с Николаевским областным предприятием по пчеловодству «Облпчелопром» площадью 520 кв. м. для обслуживания зданий и сооружений по ул. Чигрина, 157» « 1.7 Николаевскому областному предприятию по пчеловодству «Облпчелопром» в постоянное пользование площадью 1 237 кв. м., в том числе территория общего совместного пользования с Николаевским «Сортсемовощ» площадью 520 кв. м. для обслуживания зданий и сооружений по ул. Чигрина, 157» вважати такими, що втратили чинність (п. 5, п. 5.1-5.4 рішення).

Пункт 5.2. Державний акт на право постійного користування землею № 72 від 26.02.1997 року погасити.

(Підстава: заява ВАТ «Облсортнасіннєовоч» від 12.12.2006 року № 42 про вилучення земельної ділянки).

Пункт 5.3. Передати Приватному підприємству фірмі «Сідкорн» в оренду із співвласниками на 10 років земельну ділянку площею 2 447 кв. м. для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157.

Пункт 5.4 (в редакції рішення Миколаївської міської ради № 35/52 від 19.06.2009 року про виправлення помилки) З метою визначення розміру орендної плати затвердити розмір ідеальної частки ППФ «Сідкорн» 624/1000 від земельної ділянки загальною площею 2 447 кв. м., що складає 1 528 кв. м (землі комерційного використання) для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157 (том І, арк. справи 21-23).

Вказане рішення Миколаївської міської ради № 34/39 від 28.04.2009 року (в частині) з урахуванням рішення Миколаївської міської ради № 35/52 від 19.06.2009 року про виправлення помилки і є предметом спору у даній справі.

Як вказано вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 року було призначено у даній справі № 915/403/14 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання.

Чи виконано підпис у Листі ПП Фірми "Сідкорн" вих. № 60 від 12.12.2006 року, у Листі ПП фірми "Сідкорн" вих. № 3 від 17.01.2011 року, у Додатках до розрахунку часток у спільному частковому користуванні земельною ділянкою згідно з інвентаризацією земельної ділянки прибудинкової території по вул. Чигрина, 157 від 19.09.2008 року (підписаному інженером 1 категорії А.О. Понамарьовим, директором ППФ "Сідкорн" Ніколенко А.А., приватним підприємцем І.В. Кравченко), у Додатках до розрахунку часток у спільному частковому користуванні земельною ділянкою згідно з інвентаризацією земельної ділянки прибудинкової території по вул. Чигрина, 157 від 19.09.2008 року (підписаному інженером 1 категорії А.О. Понамарьовим, директором ППФ "Сідкорн" Ніколенко А.А.), у Технічному завданні на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку від 15.09.08 року, у Акті прийому-передачі межових знаків на збереження від 15.09.2008 року, у Акті прийому-передачі меж зон обмежень від 15.09.2008 року, Кадастровому плані земельної ділянки від 15.09.2008 року, Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем, 22.01.1959 року народження, чи Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем, 02.01.1979 року народження, чи іншою особою?

За результатами проведеної судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.14 року, оформленої Висновком судового експерта № 660 від 27.10.2014 року, встановлено наступне (том І, арк. справи 252-259).

1. Підписи від імені Ніколенко А.А. у графі «Директор «Сідкорн» Листа ПП фірми «Сідкорн» вих. № 3 від 17.01.2011 року, «Директор «Сідкорн» Додатках до розрахунку часток у спільному частковому користуванні земельною ділянкою згідно з інвентаризацією земельної ділянки прибудинкової території по вул. Чигрина, 157 від 19.09.2008 року (підписаному інженером 1 категорії А.О. Понамарьовим, директором ППФ «Сідкорн» Ніколенко А.А., приватним підприємцем І.В. Кравченко), «Директор «Сідкорн» Додатку до розрахунку часток у спільному частковому користуванні земельною ділянкою згідно з інвентаризацією земельної ділянки прибудинкової території по вул. Чигрина, 157 від 19.09.2008 року ( підписаному інженером 1 категорії А.О. Понамарьовим, директором ППФ «Сідкорн» Ніколенко А.А.), «Затверджено. Замовник ППФ «Сідкорн» технічного завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку від 15.09.08 року - виконані Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1959 р.н., директор товариства з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч»)

2. Підписи від імені Ніколенко А.А. у графі «Директор ППФ «Сідкорн» Акту прийому-передачі межових знаків на збереження від 15.09.2008 року, Акту прийому-передачі меж зон обмежень від 15.09.2008 року, кадастрового плану земельної ділянки від 15.09.2008 року виконані не самим Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1959 р.н., директор товариства з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч»), а іншою особою .

3. Підписи від імені Ніколенко А.А. у графі «Директор ППФ «Сідкорн» Акту прийому-передачі межових знаків на збереження від 15.09.2008 року, Акту прийому-передачі меж зон обмежень від 15.09.2008 року, кадастрового плану земельної ділянки від 15.09.2008 року виконані не самим Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1979 р.н., директор ГШФ «Сідкорн»), а іншою особою .

4. Підпис від імені Ніколенко А.А. у графі «Директор ППФ «Сідкорн» Листа ПП Фірми «Сідкорн» до Голови міської ради вих. № 60 від 12.12.2006 року виконаний не самим Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1959 р.н., директор товариства з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч»), а іншою особою.

5. Підпис від імені Ніколенко А.А. у графі «Директор ППФ «Сідкорн» Листа ПП Фірми «Сідкорн» до Голови міської ради вих. № 60 від 12.12.2006 року виконаний не самим Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1979 р.н., директор ППФ «Сідкорн»), а іншою особою.

Суд дійшов висновку, що Висновок судового експерта містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Оцінивши Висновок за правилами ст. 43 ГПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, Висновок прийнято судом як належний та допустимий доказ у справі, який за приписами ч. 5 ст. 42 ГПК України оцінюється судом за загальними правилами оцінки доказів, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

За таких обставин, Технічне завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку від 15.09.08 року (том І, арк. справи 45) та Додатки до розрахунку часток у спільному частковому користуванні земельною ділянкою згідно з інвентаризацією земельної ділянки прибудинкової території по вул. Чигрина, 157 від 19.09.2008 року (том І, арк. справи 39-42), які містяться в Технічній документації, підписані Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1959 р.н., директор ТзДВ «Облсортнасіннєовоч»).

Натомість, наявні в Технічній документації Акт прийому-передачі межових знаків на збереження від 15.09.2008 року, Акт прийому-передачі меж зон обмежень від 15.09.2008 року, кадастрового плану земельної ділянки від 15.09.2008 року та лист ПП Фірми «Сідкорн» до голови міської ради вих. № 60 від 12.12.2006 року з проханням надати у постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157, площею 0, 1238 га (том І, арк. справи 47, 78, 79) підписані не Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1959 р.н., директор ТзДВ «Облсортнасіннєовоч»), не Ніколенко Анатолієм Анатолійовичем (1979 р.н., директор ППФ «Сідкорн»), а іншою особою.

Судом також враховано факт відсутності в учасників процесу оригіналу листа вих. № 42 від 12.12.2006 року голови правління ВАТ «Облсортнасіннєовоч» Ніколенко А. А., направленого на ім'я голови Миколаївської міської ради, про відмову ВАТ «Облсортнасіннєовоч» від земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157, площею 0, 1238 га (том І, арк. справи 12, 67).

Ухвалами господарського суду Миколаївської області судом витребовувався оригінал вказаного листа, однак, учасники процесу пояснили, що у них відсутній оригінал вказаного листа.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу

державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписи Земельного кодексу України застосовано судом в редакції від 03.02.2009 року, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до п.п. «а», «в», «з» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою ;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою , про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для

суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з

урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку , встановленому статтею 123 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок;

надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» ( редакції від 22.05.2003 року) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб ;

г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;

ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;

д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;

е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;

є) кадастровий план земельної ділянки;

ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52, яким виправлено помилку у вищевказаному рішенні, є обґрунтованою та підставною з огляду на наступне.

Відповідачем Миколаївською міською радою в порушення приписів ст. 116, 141, 142, 149 ЗК України прийнято рішення про затвердження Технічної документації та надання в оренду земельної ділянки за рахунок земель МП «Сортнасіннєовоч» без вилучення земельної ділянки та надання згоди (добровільної відмови від земельної ділянки) постійного користувача. Копія заяви ВАТ «Облсортнасіннєовоч» від 12.12.2006 року № 42 не приймається судом як належний та допустимий доказ у справі, який підтверджує відмову постійного землекористувача від земельної ділянки, оскільки факт його підписання заперечується позивачем, а оригіналу вказаного документа, який є підтвердженням відмови від користування земельною ділянкою, суду не подано.

Лист ПП Фірми «Сідкорн» вих. № 60 від 12.12.2006 року з проханням надати у постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157, площею 0, 1238 га не підписувався ані Ніколенко А. А. (1959 року народження), ані Ніколенко А. А. (1979 року народження). Відтак, відповідачем порушено порядок, передбачений ст. 116, 123 ЗК України, оскільки земельна ділянка надається в користування за клопотанням особи, зацікавленої в її одержанні, на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування після її вилучення у попереднього землекористувача. Доказів звернення ПП Фірми «Сідкорн» до Миколаївської міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду суду не подано.

Не приймається судом посилання відповідача на те, що за приписами ст. 377 ЦК України з моменту переходу права власності на нежитлові приміщення до ППФ «Сідкорн» позивач втратив право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту № 72 від 26.02.1997 року, а відповідно і при прийнятті радою оскаржуваного рішення не потрібно було отримувати від позивача згоду на вилучення земельної ділянки, з огляду на наступне. За приписами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України з моменту переходу права власності на нежитлові приміщення у особи виникає право на земельну ділянку, яке має бути оформлено відповідно до вимог законодавства. В свою чергу ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України не встановлено автоматичного припинення права користування земельною ділянкою. Отже, припинення права користування земельною ділянкою також має бути оформлено відповідно до вимог законодавства. Крім того, приписами ст. 141 ЗК України передбачено виключний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою.

Технічна документація, затверджена оскаржуваними рішеннями, не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 22.05.2003 року), а відтак, затверджена з порушенням вимог чинного на момент прийняття рішень законодавства, оскільки по-перше, не містить усього переліку документів, передбачених вищевказаною нормою, а по-друге, частина документів у Технічній документації підписана невідомими особами, що підтверджено Висновком судового експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення суперечать чинному на час їх прийняття законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Щодо застосування строку позовної давності у даній справі, то слід зазначити наступне.

Розглянувши клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, а також клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 10.07.2013 року за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі", а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про

особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 10.07.2014 року необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-VІ).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (в редакції, яка була чинна до 20.12.2011 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VІ від 20.12.2011 року пункт 4 частини першої статті 268 виключено.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону № 4176-VІ від 20.12.2011 року протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про :

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

Отже, в силу приписів вищевказаного Закону особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування протягом трьох років з дня набрання чинності вказаним законом, тобто до 20.12.2014 року.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради 27.03.2014 року, тобто з дотриманням строку, в межах якого він може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач посилається на загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), натомість, суд дійшов висновку, що в спірному випадку мають застосовуватись спеціальні норми про позовну давність.

Враховуючи, що позивачем не пропущено строк позовної давності, питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності судом не розглядається.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем ТзДВ «Облсортнасіннєовоч» було сплачено судовий збір в розмірі 2 436 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 року про призначення судової почеркознавчої експертизи витрати за проведення судової експертизи були покладені на позивача ТзДВ «Облсортнасіннєовоч», які оплачені ним, що підтверджується копією квитанції № 8458696-1 від 05.08.2014 року на суму 3 640, 80 грн. (арк. справи 249).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Судовий збір в розмірі 2 436 грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 3 640, 80 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункти 5, 5.1-5.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та пункт 1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52.

Стягнути з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Облсортнасіннєовоч", вул. Чигрина, 157, м. Миколаїв, 54055:

- 2 436 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн.) - судового збору

- 3 640, 80 грн. (три тисячі шістсот сорок грн. 80 коп.) - витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 24.12.2014 року

Суддя Е.М.Олейняш