Ухвала

від 17.07.2014 по справі 918/534/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2014 р. Справа № 918/534/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРТЄК"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Баніта Михайла Івановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Висотник-Терзиул"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ті Ел Ікс Трейдинг"

про стягнення в сумі 82959 грн. 97 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : Жилінський М.М. (договір про надання правової допомоги б/н від 15.05.2014 року);

Від третіх осіб: не з'явилися;

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.07.2014 р. розгляд справи продовжено відповідно до частини 3 статті 69 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРТЄК" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Баніта Михайла Івановича 82959,97 грн. відшкодування вартості вантажу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору від 14.01.2014 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо збереження вантажу, що в свою чергу, призвело до недостачі вантажу та виникнення у позивача збитків.

15.05.2014 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено право на звернення з регресною вимогою до відповідача.

В судове засідання 17.12.2013 р. представники позивача та третіх осіб не з'явилися, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Висотник-Терзиул" (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИРТЄК" (за договором - експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню експортно-імпортнних вантажів універсальним вантажним автотранспортом по території України та в міжнародному сполученні.

Відповідно до умов вказаного договору від 10.01.2014 р. ТОВ "МИРТЄК" зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги ТОВ "Висотник-Терзиул" шляхом укладення від свого імені одного або кількох договорів на перевезення вантажів, а останній зобов'язувався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість.

Як визначено пунктом 4.2. зазначеного договору від 10.01.2014 р., сторона, яка залучила для виконання своїх зобов'язань за цим договором третю особу, несе відповідальність перед іншою стороною за неналежне виконання зобов'язань цією особою, як за свої власні дії.

Пунктами 4.7., 4.8. договору визначено, що експедитор (позивач) несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу в розмірі вартості втраченої кількості або якості вантажу, вказаній в супровідних документах (ТТН, СMR, інвойс) в процесі перевезення у випадку надання доказів, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу відбулися з його вини. Експедитор не несе відповідальності за нанесену шкоду у випадку: - дорожньо-транспортної події, якщо вона сталася не з вини водія; - незаконні дії третіх осіб (грабіж, розбій, шахрайсвто і т.д.), що мали наслідком повну або часткову втрату вантажу.

Також, 10.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ел Ікс Трейдинг" (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИРТЄК" (за договором - експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню експортно-імпортнних вантажів універсальним вантажним автотранспортом по території України та в міжнародному сполученні, відповідно до умов якого, ТОВ "МИРТЄК" зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг" шляхом укладення від свого імені одного або кількох договорів на перевезення вантажів, а останній зобов'язувався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість. Умови вказаного договору аналогічні умовам договору укладеного ТОВ "МИРТЄК" з ТОВ "Висотник-Терзиул".

14.01.2014 р. між ТОВ "МИРТЄК" (за договором - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Банітом Михайлом Івановичем (за договором - перевізник) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідно до вказаного договору перевізник зобов'язувався здійснити автотранспортне перевезення вантажу кількість, вантаж, вартість якого визначалася супроводжувальними документами.

Пунктами 4.6. договору від 14.01.2014 р. визначено, що перевізник (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажа в розмірі вартості втраченої кількості або якості вантажа, вказаній в супровідних документах (ТТН, СMR, інвойс) в процесі перевезення.

Згідно з пунктом 4.1. всіх вищеназваних договорів, сторони визначили, що визнають всі положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів і будують всі свої взаємовідносини у відповідності до положень Конвенції.

Відповідно частини 1 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як передбачено пунктом 10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Частиною 2 статті 307 ГК України, передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Як визначено частиною 1 статті 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до пунктів 2.1.7.-2.1.8. договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 14.01.2014 р., заявка експедитора, завірена печаткою первізника із зазначенням номера автомобіля и прізвища водія, при пред'явленні водієм документів, що посвідчують його особу, є підставою для отримання вантажу для перевезення. Експедитор надає заявку на перевезення в письмовій формі не пізніше, ніж за 2 доби до запланованого завантаження на території України та не менше ніж за 7 діб при завантаженні на території інших країн. У винняткових випадках час надання може бути скорочено за наявності у перевізника вільного транспорту. В заявці має бути вказанадата надання транспортного засобу для завантаження, місце завантаження, тип вантажу, кількість місць, вага брутто, габаритні розміри місць, найменування вантажоотримувача та вантажовідправника, їх реквізити і засоби зв'язку, а також місця проходження митного очищення при завантаженні/розвантаженні вантажу та маршрут прямування.

На виконання умов вказаного договору, позивачем 14.01.2014 р. було подано відповідачу заявку на перевезення вантажу (запасних частин ) вагою до 2,5 т. (4 палети) з місця завантаження: KG GewerbePark Rheiderland 6 D-26826 Weener (Німеччина), вантажовідправник - OTV International GmbH & Co.

Вказана заявка була прийнята та погоджена відповідачем, про що свідчить його підпис та печатка на примірнику заявки.

Вантаж повинен був перевозитися наступним автотранспортним засобом: автомобіль "ДАФ" д.н.з. ВК6526ВІ, водій - Баніт Михайло, про що зазначено у відповідній заявці.

Перевезення вказаного вантажу планувалось до виконання за заявкою від 14.01.2014 р. отриманою експедитором - ТОВ "МИРТЄК" від замовника ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг".

Крім того, 16.01.2014 р. експедитром ТОВ "МИРТЄК" було отримано заявку на перевезення вантажу (компресор) вагою 1,4 т. від замовника ТОВ "Висотник-Терзиул", з місця завантаження Otto-boge-Str., 1-7, 33739, Bilefeld (Німеччина), вантажовідправник Boge Kompressoren. Вантаж повинен був перевозитися автомоблем "ДАФ" д.н.з. ВК6526ВІ, водій - Баніт Михайло.

Відповідно до супровідних документів одержувачами вказаних вантажів були ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг" (запасні частини ) та ТОВ "Висотник-Терзиул" (компресор) в м. Одеса.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний вантаж був прийнятий до перевезення водієм, зазначеним у заявці - Банітом М.І., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 008690 та №008677, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору від 14.01.2014 р., укладеного між ТОВ "МИРТЄК" та ФОП Баніт М.І., відповідач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу власним або орендованим автотранспотртом в суворій відповідності до заявки експедитора та діючих правил перевезення вантажів

Як вказує позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо збереження вантажу, що в свою чергу, призвело до недостачі вантажу.

Факт втрати товару зафіксований в актах приймання - передачі вантажу, що складались при отриманні продукції вантажоотримувачами. Вказані акти містять підпис відповідача та представників вантажоотримувачів та скріплені печатками останніх.

Відповідно до вказаних актів вантажоотримувачем ТОВ "Висотник-Терзиул" недоотримано товару вартістю 530,00 євро, а вантажоотримувачем ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг" товару вартістю 4625,99 євро.

Факт недостачі товару у вантажі, що перевозився відповідачем було виявлено під час розвантаження автомобіля в пункті призначення в м. Одеса на митному терміналі.

26.01.2014 р. за даним фактом Суворовським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області було відкрито кримінальне провадження № 12014160490000437.

За повідомленням Суворовського PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області, 26.01.2014 р. представник третьої особи - ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг" звернувся із заявою до органів МВС про те, що в період часу з 13:00 год. 23.01.2014 р. по 13:00 год. 24.01.2014 р. невстановлена особа таемно викрала з вантажівки марки "ДАФ" д.н.з. ВК6526ВІ частину автозапчастин, які перевозились за кордону. Виїздом на місце події та оглядом транспортного засобу було встановлено, що пломба митниці на дверях кузова зірвана, замок відсутній, відсутня частина вантажу. Відомості щодо даної події внесено до єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочате кримінальне провадження № 12014160490000437 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України. По даному кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування.

Таким чином, факт нестачі вантажу підтверджується актами складеними відповідачем та представниками вантажоотримувачів, наявністю кримінального провадження по факту викрадення товару.

Вказані обставини підтверджені в письмових поясненнях третіх осіб та відповідача.

Як встановлено судом позивачем було перераховано третій особі - ТОВ Висотник-Терзиул" 5764,74 грн. (530,00 євро) відшкодування збитків від втрати вантажу в процесі перевезення, що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 14.04.2014 р.

Водночас доказів відшкодування збитків позивачем перед третьою особою ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг" (4625,99 євро) суду не подано.

Як було зазначено вище, при укладенні договору від 14.01.2014 р. позивач та відповідач погодили, що їхні договірні відносини будуються у відповідності до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (далі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до положень статті 926 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а як роз'яснео в листі Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 р. № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 р.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась на території України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення вказаної Конвенції.

Так, згідно з частиною 1 статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

За приписами частини 1 статті 20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Відповідач в ході судового розгляду підтвердив факт недоставлення переданого йому вантажу до місця доставки у необхідній кількості та факт втрати вантажу внаслідок заволодіння ним третіми особами.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд свої агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Суд наголошує, що норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

Разом з тим, перевізником (відповідачем) не доведено жодної із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за втрату вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 925 ЦК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримавши претензії від третіх осіб ТОВ "Висотник-Терзиул" та ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг" про відшкодування вартості втраченого вантажу, звернувся до відповідача з претензіями від 24.02.2014 р., в яких вимагав відшкодувати вартість вантажу, щодо якого виявлена нестача згідно заявок від 14.01.2014 р. та транспортних накладних CMR № 008690 та № 008677 у загальному розмірі 63167,67 грн.

Проте відповідач шкоду не відшкодував.

Згідно з положеннями статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

При цьому, позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк (частина 2 статті 925 ЦК України).

Відповідно до пунктів 16.1.-16.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на Перевізника обов'язково треба пред'явити йому претензію. При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення перевізнику претензій мають: а) вантажовідправник або вантажоодержувач - у випадку втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення; б) вантажоодержувач - у випадках недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами в ній або акта встановленої форми, якщо такий акт складався; в) вантажоодержувач - у випадку прострочення доставки вантажу; г) вантажовідправник - при незбереженні або простроченні доставки вантажу, якщо перевезення виконувалось у попутному напрямку. Претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення. Право на пред'явлення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем може бути передане юридичній або фізичній особі за довіреністю.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, зокрема є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 ЦК України, відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. В даному випадку відповідачем порушені зобов'язання визначені пунктами договору; умови статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини у невиконанні умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає в тому, що переданий відповідачу вантаж не був доставлений перевізником у визначені договором та супровідними документами місця та не був вручений зазначеним позивачем особам у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування, внаслідок чого позивач був змушений відшкодовувати вартість втраченого вантажу перед вантажоодержувачем. Втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який здійснює перевезення вантажів на основі підприємницької діяльності. Невжиття перевізником всіх необхідних заходів безпеки зумовило втрату вантажу, яким заволоділи треті особи, які не мали на те права і видача яким вантажу не обумовлювалась жодним договором.

За приписами чинного законодавства за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає: у разі втрати - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Розмір заявленої позивачем вартості втраченого вантажу складає 82959,97 грн. (5155,99 євро).

Разом з тим, розмір доведеної шкоди понесеної позивачем становить 5764,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 14.04.2014 р., за яким позивач відшкодував отримувачу вантажу - ТОВ "Висотник-Терзиул" збитки від втрати вантажу в процесі перевезення в розмірі 5764,74 грн.

Доказів щодо понесення позивачем решти заявленої до стягнення шкоди учасники спору суду не надали.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у даних правовідносинах він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, а тому, з врахуванням положень частини 2 статті 925 ЦК України, при заявлені позовних вимог про відшкодування вартості втраченого вантажу, йому слід доводити розмір шкоди понесеної саме ним, а не вантажоодержувачами.

Доказів отримання від вантажоодержувачів права на пред'явлення претензій перевізнику позивач суду також не надав.

Управненою стороною щодо заявлення частини вимог про стягнення 4625,99 євро вартості втраченого вантажу (запасних частин ), як одержувач вантажу, є ТОВ "Ті Ел Ікс Трейдинг", яке не позбавлено можливості пред'явити позов до перевізника про стягнення завданої йому шкоди, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по договору перевезення вантажу.

Отже, судом встановлено правові підстави для стягнення з відповідача 5764,74 грн. вартості втраченого вантажу, що була відшкодована позивачем перед вантажоодержувачем ТОВ "Висотник-Терзиул", що узгоджується з положеннями статей 17, 18, 20 Конвенції, статей 22, 623, 920, 924, 925, 1191 ЦК України, статті 314 ГК України, та умов пункту 4.6 договору, укладеного між сторонами по справі.

Щодо решти позовних вимог, то суд не знаходить правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баніта Михайла Івановича (35307, Рівненська область, с. Обарів, вул. Шкільна, 33, код 2780104850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРТЄК" (65058, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 15, корп. 4, кв. 11, код ЄДРПОУ 33080748) 5764,74 грн. вартості втраченого вантажу та 126,98 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В частині решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1700,02 грн. залишити за позивачем.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 22.07.2014 р.

Суддя Качур А.М.