Рішення

від 22.12.2014 по справі 921/1292/14-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2014 р.Справа № 921/1292/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Приватне підприємство "Генріх" вул. Професора Підвисоцького, 21, оф. 38,Київ 14,01014

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" вул. Об'їзна, 12/6а, с.Петриків,Тернопільський район, Тернопільська область,47720

про cтягнення заборгованості в сумі 49 274,89 грн, з яких: 39 150,92 грн-основний борг, 1 966,13 грн- пеня, 1 306,43 грн- 3% річних, 6 851,41 грн- інфляційні нарахування.

За участі представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть справи: Приватне підприємство "Генріх" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" про cтягнення заборгованості в сумі 49 274,89 грн, з яких: 39 150,92 грн - основний борг, 1 966,13 грн - пеня, 1 306,43 грн - 3% річних, 6 851,41 грн - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання з оплати за отриманий комплект маркуючого обладнання та монтаж поставленого обладнання на підставі договору № 23/3-ПО/2012, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2014 р., який ухвалою від 04.12.2014 р. відкладався до 22.12.2014 р.

При цьому, 04.12.2014 р. приватним підприємством "Генріх" через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано заяву (вх. № 22502 04.12.2014 р.), відповідно до якої позивач зменшує позовні вимоги на суму 1966,13 грн заявленої до стягнення пені та збільшує розмір інфляційних нарахувань на суму 8 962, 63 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

Крім того, представником позивача, на виконання вимог ухвали від 20.11.2014 р., через канцелярію господарського суду Тернопільської області 04.12.2014 р. подано клопотання (вх. № 22503 від 04.12.2014 р.) про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками (оригінали опису вкладення № 0405028824670 та фіскального чеку від 15.11.2014 р) та довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на час розгляду справи в суді.

Представник позивача у призначене на 22.12.2014 р. судове засідання не прибув, однак згідно поданого 04.12.2014 р. (вх.№ 22504 від 04.12.2014 р.) клопотання, останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу у судовому засіданні 22.12.2014 р. без його участі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 04.12.2014 р. та 22.12.2014 р. не прибув, хоча про час і місце слухання ТОВ "Славпродукт" було повідомлене належним чином, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення "24.11.2014 р." та "09.12.2014 р.".

За таких обставин, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

23.03.2012 р. між приватним підприємством "Генріх", (надалі - постачальник, продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", (надалі - покупець), укладено договір №23/3-ПО/2012, за яким постачальник зобов'язався поставити комплект маркуючого обладнання та виконати монтаж та налагодження поставленого обладнання в узгоджений сторонами термін, за умов забезпечення відповідачем технічних умов для монтажу та функціонування обладнання, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених в даному договорі (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 1.4. договору).

Обладнання поставляється на умовах СРТ у термін (м. Дніпропетровськ), передбачений в п.3.3 даного договору (п.3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що продавець поставляє обладнання на протязі 10 - ти робочих днів з моменту виконання покупцем п.4.2.1. даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору, загальна вартість обладнання складає суму - 48 459,10 грн, в тому числі ПДВ - 9 691,80 грн, разом - 58 150, 90 грн, що в еквіваленті становить 5 450 євро (по курсу 10, 67 грн за 1 євро).

Згідно з п. 4.2. договору оплата за обладнання мала бути здійснена за наступним графіком:

4.2.1. 1-й етап - попередня оплата у розмірі 25% від вартості обладнання (14 537,73 грн) сплачується у вигляді передплати протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору та отримання рахунку -фактури;

4.2.2. 2-й етап - 25% від вартості обладнання (14 537,73 грн) сплачується протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати поставки обладнання;

.4.2.3. 3-й етап - 25% від вартості обладнання (14 537,73 грн) сплачується протягом 40 (сорока) банківських днів від дати поставки обладнання;

4.2.4. 4-й етап - 25% від вартості Обладнання (14537,73 грн.) сплачується протягом 60 (шістдесяти) банківських днів від дати поставки Обладнання.

Також, відповідно до п. 4.3. покупець має право здійснити повний розрахунок за поставлений Товар достроково, запросивши у продавця рахунок-фактуру на суму, що залишилася до плати.

Отже, відповідач мав здійснити оплату за Обладнання до 20.06.2012р. (без урахування вихідних та святкових днів), відповідно до графіку оплат, передбаченого п.4.2. Договору.

Факт передачі Обладнання (поставки) підтверджується видатковою накладною № РН-0000052 від 02.04.2012р., виписаної на підставі довіреності №8 від 02.04.2012р.

За вказаною вище накладною позивач передав відповідачу Обладнання на загальну суму - 58 150,92 (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ятдесят) гривень 92 копійки.

Згідно п. 5.1. договору, Обладнання вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання відповідного Акту здачі-приймання.

Так, судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору підряду та договору поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу..

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань, відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт по монтажу та налагодженню маркуючого обладнання від 03.04.2012р. до договору №23/3-ПО/2012 від 23.03.2012р., ПП "Генріх" здійснило поставку, монтаж та налагодження маркіратора IMAJE 9020 1G-E в кількості 1 штуки (серійний номер № FR11410008) на підприємстві відповідача (ТОВ "Славпродукт").

Данні роботи відповідали умовам договору №23/3-ПО/2012 від 23.03.2012р. та вимогам відповідача про що свідчить підпис директора та печатка ТОВ "Славпродукт" на вказаному Акті прийому-передачі виконаних робіт.

Зважаючи на вищенаведене, позивач виконав свої зобов'язання по договору № 23/3-ПО/2012 від 23.03.2012р. у повному обсязі.

Проте, відповідно до банківської виписки ПП "Генріх" від 30.03.2012р., ТОВ "Славпродукт" здійснило оплату за Обладнання у розмірі 14 000,00 гривень, як передоплату (призначення платежу "рах.№99 від 30.03.2012р. за маркіратор в т.ч. ПДВ 20% 2 333,33 грн."). Більше оплат за спірним договором на рахунок позивача не надходило.

В порядку досудового врегулювання спору, 23.07.2013р. ПП "Генріх" надіслало відповідачу претензію за вих. № 23072013 з вимогою погасити заборгованість за поставлене Обладнання.

Відповідно до банківської виписки ПП "Генріх" від 27.09.2013р., ТОВ "Славпродукт" була здійснена оплата у розмірі ще 5 000,00 грн. з призначенням платежу: "рах.№99 від 30.03.2014р. за маркіратор в т.ч. ПДВ 20% 2 333,33 грн.".

Однак повного розрахунку по договору №23/3-ПО/2012 від 23.03.2012р. відповідачем проведено не було, що стало підставою для відправлення 20.08.2014р. ПП "Генріх" повторної претензії за № 200814/14 кур'єрською службою "Нова пошта" (№ накладної 59000070915681)з вимогою протягом місяця з дня отримання вказаної претензії погасити заборгованість у розмірі 39 150,92 гривень.

Однак, зазначена претензія залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення із даними позовноми вимогами до суду, заборгованість ТОВ "Славпродукт" перед позивачем по договору №23/3-ПО/2012 від 23.03.2012р. складає - 39 150,92 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, всупереч умов договору № 23/3-ПО/2012 від 23.03.2012р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого та змонтованого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 39 150,92 грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано 1 306,43 грн 3% річних та 8 962,63 грн інфляційних нарахувань.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку та періодів нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1 306,43 грн 3% річних та 8 962,63 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах, позовні вимоги ПП "Генріх" в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" основної заборгованості в сумі 39 150,92 грн, 1 306,43 грн 3% річних та 8 962,63 грн інфляційних нарахувань підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", (вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34042038) на користь приватного підприємства "Генріх" (вул. Професора Підвисоцького, 21, оф. 38, м. Київ 14,01014, ідентифікаційний код 30969864):

- 39 150 (тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 92 коп. основної заборгованості;

- 1 306 (одну тисячу триста шість) грн. 43 коп. - 3% річних;

- 8 962 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 63 коп. - інфляційних нарахувань;

- 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору;

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 23.12.14 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька