Постанова

від 22.12.2014 по справі 904/3715/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 р. Справа № 904/3715/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Широбокової Л.П. (доповідач)

суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Анохін В.О. представник, довіреність № б/н від 30.04.14;

від відповідача: Самойлов Д.В. представник, довіреність № б/н від 23.06.14;

від третьої особи: Морозов І.А, ліквідатор, посвідчення № 41 від 08.02.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014р. у справі №904/3715/14

за позовом Приватного підприємства "САС-Дніпро", м. Дніпропетровськ

до Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна",

м. Дніпропетровськ

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фандрев", м. Дніпропетровськ

про стягнення 794 342,23 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014р. (суддя Панна С.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Українсько-сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" на користь Приватного підприємства "САС-Дніпро" 794342,23 грн боргу та 15 886,84 грн судового збору

Не погодившись із зазначеним рішенням, Українсько-Сірійське товариство з обмеженою відповідальністю "Аміна" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права та неповному з`ясуванні обставин справи, прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що факт виконання робіт ТОВ "Фандрев" по акту №04/06 від 04.06.2013р. є недоведеним та спростовується ненаданням Позивачем проектної, кошторисної документації, акту КБ-2в та довідки КБ-3 на підтвердження виконаних робіт. Крім того, суд не з`ясував ту обставину, що договір про відступлення права вимоги не містить всіх істотних умов договору (не містить ідентифікаційної вимоги, що передається в ньому - не визначена сума боргу, право вимоги якої передається), тому є неукладеним. Таким чином, вважає, що зазначений договір не створює жодних правових наслідків для сторін, які його уклали. Тому, Позивач не має підстав вимагати від Відповідача виконання будь-яких зобов`язань по основному договору. В наданих суду поясненнях від 07.10.2014р. зазначив, що дійсно оформлював локальні кошториси з виконання робіт в секції 2 загальною вартістю 335 856,47 грн, секції 3 загальною вартістю 357 376,08 грн, секції 4 вартістю 330721,92 грн, але роботи, визначені в цих кошторисах, були виконані без залучення Позивача та Третьої особи.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що роботи, які виконувались Третьою особою для Відповідача із залученням Позивача не передбачають будівництва, здійснені на підставі договору поставки, тому акт КБ-2в та довідка КБ-3 не складались. Зазначив, що заперечення Відповідачем факту виконання робіт спростовується підписаними актами виконаних робіт між Відповідачем - Третьою особою та Третьою особою - Позивачем, які є ідентичними за змістом. Вказав, що предмет договору про відступлення права вимоги є достатньо конкретизованим, оскільки на час його укладання у сторін не було правових підстав визначити конкретну суму договору (не був підписаний спірний акт №04/06 від 04.06.2013р. на суму 794342,23 грн). Крім того, законодавством не визначено, що предмет відступлення права вимоги має бути виражений у фіксованій сумі. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа проти скарги заперечила з огляду на наступне. Між сторонами фактично існували відносини підряду (Відповідач - Третя особа) та субпідряду (Третя особа - Позивач). Позивачем були виконані підрядні роботи по оздоблюванню ЖК "Дует", які прийняті Третьою особою без зауважень - акти №№ 1-4. В свою чергу Третя особа передала виконані роботи Відповідачу по договору поставки від 10.07.2012р. З Відповідачем були складені інші акти по виконаним роботам №№28/11, 28/12, 28/05, 04/06; вартість робіт по актам збільшена. Відповідач відмовився підписати та оплатити акт №04/06 на суму 794 342,23 грн, який і є предметом спору (за договором від 31.07.2013р. Третя особа відступила право вимоги Позивачу). Третя особа зазначила, що акти КВ-2в та довідки КБ-3 щодо останніх актів не складались, бо це не передбачено договором поставки. Звернула увагу, що виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт між нею та Позивачем. Вважає рішення суду правомірним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Для з'ясування питання щодо виконавця робіт, зазначених у спірному акті №04/06 на суму 794 342,23 грн, саме позивачем відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; а провадження у справі зупинено, про що винесено ухвалу від 15.10.2014р.

У зв`язку із клопотанням сторін про поновлення провадження у справі, на лист Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р., експертною установою 10.12.2014р. було повернуто справу до суду без виконання призначеної експертизи

Ухвалою суду від 11.12.2014р. провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду на 22.12.2014р.

В судовому засіданні 22.12.2014р. представники сторін просили рішення суду скасувати, провадження у справі припинити, оскільки 11.11.2013р. між Позивачем та Третьою особою був укладений договір про розірвання договору про відступлення права вимоги від 31.07.2013р., що свідчить про відсутність предмету спору між Позивачем та Відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 10.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фандрев" як постачальником (надалі - Третя особа) та Українсько-Сірійським товариством з обмеженою відповідальністю "Аміна" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №10/07 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1 якого Третя особа зобов'язалася передати Відповідачу товари (послуги), а Відповідач - прийняти зазначені товари (послуги) в асортименті і кількості згідно накладної (актів виконаних робіт), і оплатити їх на умовах і в порядку, визначених Договором. Договір набрав чинності 10.07.2012р. та діє до повного його виконання сторонами (п.6.1. Договору).

Загальна вартість товарів (послуг), які поставляються (виконуються) за Договором відповідає сумі всіх накладних, на передачу товарів, або актів виконаних робіт, або в будь-яких відповідних документах постачальника (п. 3.1 договору). Оплата товарів (послуг) здійснюється впродовж 30 календарних днів після надання товарів (послуг) у розмірі, визначеному у видатковій документації, в тому числі ПДВ ( п. 3.3 Договору).

12.07.2012р. між Третьою особою як замовником та Приватним підприємством "САС-Дніпро" як підрядником (надалі - Позивач) був укладений договір підряду №04/07 (надалі - Договір-1), за умовами п. 1.1 якого Третя особа доручила Позивачу виконати власними силами роботи з оздоблювання приміщення житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 28 (житловий комплекс "Дует").

Про виконання оздоблювальних робіт приміщення житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 28 (житловий комплекс "Дует") між Позивачем та Третьою особою були складені та підписані акти виконання оздоблювальних робіт №1 від 25.11.2012р. на суму 927 200,06 грн, №2 від 25.12.2012р. на суму 263 746,32 грн, №3 від 25.05.2012р. на суму 367 156, 79 грн, №4 від 04.06.2013р. на суму 789 454,15 грн (а. с. 37-49, т. 1).

Між Третьою особою та Відповідачем були складені та підписані акти виконаних робіт: №28/11 від 28.11.2012р. на суму 976 000,00 грн, №28/12 від 28.12.2012р. на суму 277 000,00 грн, № 28/05 від 28.05.2013р. на суму 384 000,00 грн, які останнім оплачені в повному обсязі, спір по ним між сторонами відсутній.

Третьою особою було складено, підписано та направлено відповідачу акт виконаних робіт №04/06 від 04.06.2013р. на суму 794 342,23 грн. (а. с. 22-34, т 1), який Відповідач не підписав та не оплатив.

31.07.2013р. між Третьою особою як первісним кредитором та Позивачем як новим кредитором був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами п. 1.1 якого Третя особа передала Позивачу, а Позивач прийняв право вимоги, що належить Третій особі за Договором поставки №10/07 від 10.07.2012р.

Про існуючу заборгованість по акту виконаних робіт №04/06 від 04.06.2013р. в сумі 794342,23 грн, а також про заміну кредитора у зобов`язанні Третьою особою було повідомлено Відповідача листами №234/1 від 17.07.2013р. та №1201/2 від 06.08.2013р. (а.с. 52, 53, 54 т. 1). Листом №237/1 від 07.08.2013р. Позивач звернувся до Відповідача із вимогою про сплату зазначеної заборгованості у триденний термін з моменту її отримання (а.с.55,56, т.1). Відповідач кошти за актом виконаних робіт №04/06 від 04.06.2013р. у сумі 794 342,23 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення Позивача із даним позовом.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення прийшов до висновку про правомірність позовних вимог та безпідставність заперечень Відповідача щодо невиконання Третьою особою оздоблювальних робіт з огляду на те, що ухилення Відповідача від підписання акту виконаних робіт не впливає на факт прийняття ним робіт відповідно до приписів ст. 882 Цивільного кодексу України. Таким чином, суд дійшов висновку, що роботи прийняті Відповідачем без зауважень, а тому вартість робіт є заборгованістю та підлягає стягненню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні відносини з передачі виконаних робіт по Договору за своєю правовою природою відносяться до відносин підряду, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у відносинах по виконанню будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при дослідженні відносин підряду суду необхідно встановити як факт виконання робіт підрядником, так і факт прийняття (неприйняття внаслідок відмови) робіт замовником.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок непідписання Відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт №04/06 від 04.06.2013р. на 794 342,23 грн, яку Позивач вважає заборгованістю Відповідача перед ним. Відповідач заборгованість не визнає, як і саме виконання (прийняття) робіт за цим актом, вказує, що роботи виконав він сам на замовлення ТОВ «Добробуд», про що надав договір підряду №15-08/12-ВОТД від 15.07.2012р., а також акти виконаних робіт по ньому (а.с. 107-190, т.1).

Для встановлення виконавця робіт, які були зазначені у спірному акті, Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, про що винесено ухвалу від 15.10.2014р. Проте, експертиза не була проведена з вини Позивача, який не здійснив її оплати.

З урахуванням того, що Позивачем доказів на підтвердження виконання робіт не надано, акти КВ-2в та довідки КБ-3 не складались; надані ним локальні кошториси частково складені в односторонньому порядку та не співпадають із переліком та обсягами робіт, що відображені в спірному акті; переліки та обсяги робіт, зазначені в проміжних актах, складання яких заперечується відповідачем, не можливо ідентифікувати з роботами, що зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт №04/06 від 04.06.2013р. на 794 342,23 грн без спеціальних знань; судова експертиза для встановлення питання щодо виконавця робіт та підтвердження факту виконання робіт по спірному акту проведена не була з вини позивача, суд приходить до висновку, що Позивачем факт виконання робіт саме ним не доведений, тому судом першої інстанції помилково були застосовані норми ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини по прийняттю вже виконаних робіт стороною по договору; сам факт виконання робіт Третьою особою по Договору судом досліджений не був, третя особа до участі у справі не залучена.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, внаслідок чого прийнято помилкове рішення про задоволення позову. Таке рішення відповідно до п. 2 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на Позивача.

Клопотання третьої особи про припинення провадження у справі, яке було підтримане позивачем та відповідачем, з посиланням на додаткову угоду від 11.11.2013р. про розірвання договору про відступлення права вимоги апеляційним судом відхиляється в силу ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана угода не була надана позивачем в суді першої інстанції, неможливість її надання позивачем не доведена. Відтак, вказаний доказ не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014р. у справі №904/3715/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "САС-Дніпро" - 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграда, 153, код ЄДРПОУ 34410773, (р/р 26003069136001 АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300249) на користь Українсько-сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" - 49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 4, кв. 3, код ЄДРПОУ 25517193, р/р 26007050001356 у КБ "Приватбанк", МФО 305299) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 7 943,42 грн (сім тисяч дев`ятсот сорок три грн 42 коп).

Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 25.12.2014 р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е. В. Орєшкіна