Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/23306/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23306/14 18.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Січ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна»

Про звернення стягнення заборгованості в сумі 1 028 811,63 грн. на предмет

застави

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Слободянюк О.В. - по дов. № 700/11 від 21.10.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна» про погашення заборгованості за кредитним договором № 176/13 від 15.11.2013 в сумі 1 028 811,63 грн, яка складається з простроченої суми кредиту - 840 000,00 грн; прострочених процентів в сумі 109 200,00 грн.; пені за неповернення кредиту та процентів в сумі 79 611,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 177/13 від 15.11.2013, а саме: прибор прийомно-контрольний пожежний адресний ППКП-01Ф-20,5 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 1 шт., а також прибор прийомно-контрольний пожежний пусковий ППКП - 01Ф-25 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 2 шт. шляхом укладення договору купівлі- продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 порушено провадження у справі № 910/23306/14 та розгляд справи призначено на 25.11.2014.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу Україхни було оголошено перерву до 02.12.2014.

Позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме прибор прийомно-контрольий пожежний адресний ППКП-01Ф-20,5 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 1 шт., а також прибор прийомно контрольний пожежний пусковий ППКП - 01Ф-25 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 2 шт.

Суд розглянувши в судовому засіданні 02.12.2014 заяву позивача про забезпечення позову відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23306/14 від 25.11.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.10.2014, розгляд справи був відкладений на 09.12.2014.

Позивачем в судовому засіданні 09.12.2014 подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 176/13 від 15.11.2013 в сумі 1 028 811,63 грн, яка складається з простроченої суми кредиту - 840 000,00 грн; прострочених процентів в сумі 109 200,00 грн.; пені за неповернення кредиту та процентів в сумі 79 611,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 177/13 від 15.11.2013, а саме: прибор прийомно-контрольний пожежний адресний ППКП-01Ф-20,5 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 1 шт., а також прибор прийомно-контрольний пожежний пусковий ППКП - 01Ф-25 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 2 шт. шляхом їх продажу будь-якій особі - покупцеві з правом укладення договору купівлі-продажу предмета застави ПАТ «Банк Січ» з будь-якою особою покупцем.

Позивач в судовому засівданні 09.12.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23306/14 від 09.12.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.10.2014, розгляд справи був відкладений на 18.12.2014.

Відповідач в судове засідання 18.12.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.10.2014 та ухвал від 25.11.2014, від 09.12.2014 не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідачем 18.12.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі та відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю напарвити в судове засідання повноважного представника, який хворіє. Також в цьому клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 910/23306/14 до вирішення спору у справі № 910/23076/14 та спору у справі № 756/12220/14-ц предметом спору у яких є стягнення заборгованості з відповідача.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою , службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Суд розглянувши клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи те, що заявником не доведено що спір у справах № 910/23076/14 та № 756/12220/14-ц може вплинути на вирішення спору у даній справі, господарський суд вважає що відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 910/23306/14.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.12.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна» (позичальник) було укладено кредитний договір про надання кредиту на умовах кредитної лінії № 176/13 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 840 000,00 грн. (далі - кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуться позичальником у розмірі встановленої банком фіксованої процентної ставки 25% річних у валюті, в якій наданий кредит.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Цей договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п.п. 8.1, 8.9 кредитного договору).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, у зв'язку з чим у відповідача виникла станом на 20.10.2014 прострочена заборгованість на загальну 1 028 811,63 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум - 14.02.2014.

Договором № 51/14-1 від 14.02.2014 внесено змиіни до кредитного договору та встановлено дату повернення кредиту - не пізніше 28.02.2014.

Договором № 51-1/14-1 від 28.02.2014 внесено змиіни до кредитного договору та встановлено дату повернення кредиту - не пізніше 30.05.2014.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як зазначає позивач, станом на 20.10.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна» наявна наступна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» за кредитним договором в розмірі 1 028 811,63 грн., з яких: по простроченій сумі кредиту - 840 000,00 грн., по прострочених процентах - 109 200,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 74 334,25 грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів - 5 277,38 грн.

При цьому, факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовим рахункам.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В п. 1.5 кредитного договору зазначено, що зобов'язання позичальника забезпечено заставою обладнання протипожежної безпеки вартістю 1 243 300,00 грн. та фінансовою порукою Грязнова С.Б.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна» (заставодавець) було укладено договір застави обладнання № 177/13 (далі - договір застави).

Згідно з п. 1.1. договору застави цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 176/13 від 15.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна», а також договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та можуть бути укладені до нього в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту), відповідно до якого позичальник зобов'язаний: повернути кредит в сумі 840 000,00 грн.; сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 25% річних, передбачені п. 2.2. кредитного договору, розмір яких може бути змінений (збільшений або зменшений) у відповідності до умов кредитного договору; сплатити комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 2 520,00 грн., сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом (у випадку такого прострочення в розмірі 28% річних); сплатити неустойку (пеню, штраф), інші платежі, що передбачені кредитним договором; відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним догвором; виконати вимогу заставодержателя про дострокове погашення кредиту як зазначено в кредитному договорі; у випадках встанволдених кредитним договором, виконати всі зобов'язання, що виникають в силу кредитного договору та цього договору.

У розділі 2 договору застави сторони погодили, що предметом застави є наступне майно:

- прибор прийомно-контрольний пожежний адресний ППКП-01Ф-20,5 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 1 шт.,

- прибор прийомно-контрольний пожежний пусковий ППКП - 01Ф-25 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 2 шт., загальною вартістю 1 243 300,00 грн.

У п. 2.2 договору застави зазначено, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором поставки № 114-13 від 14.01.2013, укладеним між приватним підприємством «Укрзахіденерго» та заставодавцем, й обліковується на балансі заставодавця, що підтверджується балансовою довідкою № 1113/5 від 13.11.2013.

За умовами п.п. 2.3, 2.5 договору застави заставна вартість предмета застави складає 1 243 300,00 грн. Предмет застави знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Дегтярівська, 51 на підставі договору відповідального зберігання № 0809/13 від 09.08.2013, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТР- Електронік».

Пунктом 9.1 договору застави передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим догвором.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 42565157 від 18.11.2013 в реєстрі наявні відомості про рухоме майно, що є предметом застави за договором застави № 177/13 від 15.11.2013.

Відповідно до п. 1.3. договору застави сторони домовились про те, що за рахунок предмета застави, зазначеного в п. 2.1 цього договору, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення вимог заставодержателя, що передбачені умовами кредитного договору та цього договору.

Пунктом 4.1.6 договору застави передбачено, що за умови настання, в тому числі, такого випадку, як невиконання або неналежне виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в повному обсязі у порядку, визначеному чинним законодавством та/або договором, здійснивши його реалізацію, та з суми, вирученої від продажу предмета застави, задовольнити свої вимоги.

Заставодавець набуває право звернення стягнення на предмет застави, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави на свій розсуд у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором (п. 5.1. договору застави).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Судом встановлено, що відповідачем свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів всупереч положень кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у позивача виникло право звернути стягнення на предмет застави.

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.26 вказаного нормативно правового акту.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати, в тому числі, такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до п. 5.2 договору застави звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання може здійснюватись на підставі рішення господарського суду або в позасудовому порядку. Звернення стягнення за умовами вказаного договору може здійснюватись будь-яким способом, що передбачений договором, чи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 5.3. договору застави передбачено, що визначені правочином способи звернення стягнення на предмет застави не перешкоджають заставодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, встановлені законом або окремою домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Січ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна» (м. Київ, пр.-т 50-річчя Жовтня, 2-б, код ЄДРПОУ 32385211) за кредитним договором № 176/13 від 15.11.2013 в розмірі 1 028 811 (один мільйон двадцять вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн. 63 коп., яка складається з простроченої суми кредиту - 840 000,00 грн; прострочених процентів в сумі 109 200,00 грн.; пені за неповернення кредиту та процентів в сумі 79 611,63 грн. перед Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» (м. Київ, вул. Володимирська, 63, код ЄДРПОУ 37716841) звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 177/13 від 15.11.2013, а саме: прибор прийомно-контрольний пожежний адресний ППКП-01Ф-20,5 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 1 шт., а також прибор прийомно-контрольний пожежний пусковий ППКП - 01Ф-25 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 2 шт. шляхом їх продажу будь-якій особі - покупцеві з правом укладення договору купівлі-продажу предмета застави ПАТ «Банк Січ» з будь-якою особою покупцем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсор-Україна» (м. Київ, пр.-т 50-річчя Жовтня, 2-б, код ЄДРПОУ 32385211) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Січ» (м. Київ, вул. Володимирська, 63, код ЄДРПОУ 37716841) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.12.2014.

Суддя В.В.Сівакова