Постанова

від 24.12.2014 по справі 915/376/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 915/376/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року Одеського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2014 року у справі№ 915/376/14 господарського судуМиколаївської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького про стягнення 1 179 429 грн. 25 коп. за участю представників: від позивача: не з'явилися,від відповідача: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ ім. Богдана Хмельницького про стягнення вартості належної йому частини майна товариства у сумі 1 179 429,25 грн.

Позов мотивовано, зокрема, тим, що ОСОБА_4 на підставі заяви про вихід зі складу учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького, поданої у лютому 2013 року, вийшов із товариства, проте, останнє порушило положення статуту та норми законодавства і не здійснило виплату належної позивачу частини статутного капіталу у строк до дванадцяти місяців.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.06.2014 у справі №915/376/14 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (судді: Мишкіна М.А. - головуючий, Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано відсутністю підстав для стягнення із товариства вартості частки, оскільки заява, на якій грунтуються позовні вимоги, не є належно оформленою. Нотаріально посвідчену заяву про вихід учасника товариством отримано лише 13.06.2013.

На момент звернення позивача із позовом ще не закінчився дванадцятимісячний строк, встановлений ч.1 ст.54 Закону України "Про господарські товариства" для виплати йому частки, а відтак не настало право, яке на думку позивача вже порушено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення вартості частини майна товариства у розмірі 1179429,25 грн.

Скаржник, зокрема, зазначає, що особисто був присутнім на загальних зборах ТОВ ім. Богдана Хмельницького 01.03.2013 та підтвердив свій намір вийти із складу учасників товариства, а нотаріально посвідчену заяву від 13.06.2013 було подано формально на прохання засновників товариства.

Відповідно до п.5.5 статуту відповідача баланс для розрахунку частки складається на день подачі учасником заяви про вихід, навіть якщо це відбувається посеред звітного періоду.

Таким чином, скаржник вважає, що при розрахунку вартості частки слід брати до уваги заяву про вихід від 25.01.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2014 касаційну скаргу у справі № 915/376/14 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ ім. Богдана Хмельницького вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 у справі №915/376/14 продовжено строк та відкладено розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2014 у зв'язку із перебуванням судді Плюшка І.А у відпустці для розгляду справи №915/376/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 був учасником ТОВ ім.Богдана Хмельницького із часткою у статутному капіталі розміром 2360 грн., що становить 20% статутного капіталу.

22.02.2013 ОСОБА_4 звернувся до ТОВ ім. Богдана Хмельницького із заявою про вихід зі складу учасників товариства від 25.01.2013.

01.03.2013 проведено загальні збори учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького, на яких, зокрема, прийнято оформлене протоколом №3 рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників, вирішено виплатити йому частку згідно статуту товариства після затвердження балансу за січень та лютий місяці 2013, а на день розгляду заяви ОСОБА_4 заяву задовольнити частково, виділивши йому майно, автомобіль ВАЗ 21214 "НИВА" державний номер ВЕ9214, та вирахувати його вартість із його частки при виплаті згідно статуту товариства.

13.06.2013 Приватним нотаріусом Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 нотаріально засвідчено заяву ОСОБА_4 до компетентних органів про його намір вийти зі складу учасників ТОВ ім.Б.Хмельницького.

13.06.2013 загальними зборами учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького, оформленими протоколом №6, задоволено заяву ОСОБА_4 від 13.06.2013 про вихід зі складу учасників товариства та вирішено вивести його зі складу учасників (засновників) товариства та виплатити йому частку в розмірі 20% активів товариства, в тому числі внесок в статутний капітал що складає 2360 грн. Затверджено новий розподіл статутного фонду товариства та внесено зміни до статуту ТОВ ім.Богдана Хмельницького, відповідно до яких учасниками товариства є: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Частиною 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 17.06.2013 державним реєстратором Доманівської районної державної адміністрації було проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ ім.Богдана Хмельницького, затвердженої зборами учасників товариства саме 13.06.2013.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення боргу по виплаті частки. Позивач вважає, що розрахунок належної йому частки має бути на підставі заяви про вихід від 25.01.2013.

Відповідно до п.5.5 статуту ТОВ ім. Богдана Хмельницького учасник товариства має право вийти з товариства. Про своє рішення вийти зі складу учасників учасник повинен попередити товариство не пізніше ніж за місяць до дня виходу. З цією метою необхідно подати до товариства заяву про вихід зі складу учасників. Моментом виходу учасника вважається день ухвалення про це рішення загальними зборами. Учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

За ст.148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться в строк до 12 місяців з дня виходу.

З'ясовуючи день виходу позивача зі складу учасників товариства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належною підставою виходу ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ ім.Богдана Хмельницького є нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 13.06.2013.

Тобто, вимоги позивача помилково ґрунтуються на заяві про вихід від 25.01.2013.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю.

Вказаної практики дотримується Верховний суд України у постанові від 14.03.2011 у справі №12/198.

За частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами правильно застосовано норми права.

Висновки попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для стягнення частки на підставі заяви від 25.01.2013 обгрунтовані, оскільки визначені законом наслідки, пов'язані із виходом учасника, настають саме у зв'язку із поданням нотаріально посвідченої заяви від 13.06.2013.

У зв'язку із відсутністю порушеного права на дату звернення до суду з викладених у позові підстав судами не досліджувалося питання належного до виплати позивачу розміру частки.

Зважаючи на наведене, оскільки доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування наведених у скарзі норм права господарськими судами не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі №915/376/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Мележик