Постанова

від 25.12.2014 по справі 908/1976/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 908/1976/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформтех-сервіс 1" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі№ 908/1976/14 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформтех-сервіс 1" доПублічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М. Кузьміна" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформтех-сервіс 1" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М. Кузьміна про стягнення заборгованості у розмірі 95232 грн, 3% річних у розмірі 3389,22 грн та інфляційних в сумі 6513,71 грн.

03.07.2014 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 5586,06 грн пені, 6513,71 грн інфляційних, 1142,78 грн 3% річних.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, дійшов висновку, що вимога про стягнення пені в розмірі 5586,06 грн не заявлена позивачем при подачі позовної заяви, а тому в частині стягнення пені не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки суперечить вимогам ст.22 ГПК України. В частині стягнення з відповідача 6513,71 грн інфляційних втрат та 1142,78 грн 3% річних заява про зменшення позовних вимог прийнята судом та розглянута з урахуванням наданих зменшень.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2014 (суддя Топчій О.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" на користь ТОВ "Інформтех-сервіс 1" 3% річних в сумі 1142,78 грн та 1827 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням в частині відмови в стягнення пені та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення в зазначеній частині та постанову скасувати і прийняти нове рішення про стягнення з відповідача пені в розмірі 5586,06 грн. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу спростовує її доводи і просить в задоволенні скарги відмовити, а касаційну скаргу розглянути без участі представника відповідача.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 11.12.2012 між ТОВ "Інформтех-сервіс 1" (постачальник) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" (покупець) укладено договір поставки № 11120942, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити устаткування (далі - товар). Асортимент, ціна, кількість товару, додаткові умови поставки узгоджуються у специфікації до договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 11.12.2012 постачальник зобов'язався поставити покупцеві протягом 90 календарних днів з дня письмового запиту про постачання - шестерні т. = 24, Z = 28 (кресл. М-15937) в кількості 4 шт. на суму 95232 грн з урахуванням ПДВ 20 %.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку та відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 17.01.2013, яка підписана та скріплена печатками сторін.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару та надання оригіналу рахунку.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого та отриманого товару за договором поставки від 11.12.2012, звернувся до суду з позовом у даній справі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач оплату поставленого товару у встановлений строк не здійснив.

В подальшому (13.08.2013) відповідач звернувся до позивача з листом № 115-282, в якому просив про залік зустрічних однорідних вимог в розмірі 95232 грн, а саме:

- заборгованості ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" у розмірі 95232 грн по договору № 11120942 від 11.12.2012 (рахунок-фактура № СФ-0000001 від 17.01.2013), про стягнення якої заявлено у даній справі;

- заборгованості ТОВ "Інформтех-сервіс 1" у розмірі 95232 грн, що є частиною передоплати по договору від 17.08.2012, яку позивач зобов'язаний повернути відповідачу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним господарським судом, що позивач 13.08.2013 повернув відповідачеві передоплату за вирахування суми заліку у розмірі 18048 грн (а.с. 46).

Відповідно до ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суди попередніх інстанцій підтвердили, що позивач погодився з заліком зустрічних однорідних вимог, про що свідчить його заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій відсутня вимога щодо стягнення суми основного боргу.

Що стосується заявлених на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1142,78 грн, а в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6513,71 грн відмовлено, оскільки в спірний період мала місце дефляція.

Предметом оскарження за касаційною скаргою позивача в даній справі є судові рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 5586,06 грн.

Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вимога про стягнення пені у зазначеному розмірі не була предметом розгляду по суті в судах попередніх інстанцій.

Так, з рішення місцевого господарського суду вбачається та підтверджується судом апеляційної інстанції, що вимога позивача про стягнення пені, викладена в заяві про зменшення позовних вимог, не була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, оскільки вона була заявлена після початку розгляду справи по суті, що суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 24.06.2014, місцевий господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, тощо, перейшов до розгляду справи по суті; тобто, 24.06.2014 місцевим господарським судом розпочато розгляд даної справи по суті.

В той же час, як свідчать матеріали справи, 03.07.2014 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої в цей же день судом було прийнято рішення.

Як вбачається з поданої до суду позовної заяви, предметом даного позову є стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а за результатами поданої заяви про зменшення позовних вимог, як було зазначено вище, предметом позову є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, з викладеного вбачається, що позивач зменшуючи позовні вимоги, додатково заявив до стягнення з відповідача пеню.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Тому, зміна розміру позовних вимог не може бути пов'язана з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не заявлялось в позовній заяві.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення пені в даному випадку не може бути прийнята до розгляду, відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються викладеним вище. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст.111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформтех-сервіс 1" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі №908/1976/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда