Постанова

від 18.12.2014 по справі 904/6135/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 року Справа № 904/6135/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан вкуса" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі № 904/6135/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон", м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця Толчеева Олександра Сергійовича,

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан вкуса", м. Київ

про стягнення заборгованості за договором поставки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі № 904/6135/14 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан вкуса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" 238 225,93грн. основної заборгованості; 8 902,98 грн. пені; 1 242,85 грн. 3% річних; 2 630,81грн. інфляційних втрат; 5 019,89 грн. судового збору.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан вкуса" та Фізичної особи-підприємця Толчеева Олександра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" 1 000,00 грн. основної заборгованості; 20,16грн. судового збору.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем -2 умов договору поставки №153/63/11 від 18.03.2011 року в частині оплати отриманого товару, порушення ним вимог ст.ст.525, 526, 530, 629, 692 Цивільного кодексу, ст.193 Господарського кодексу України, правом позивача відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України стягнути 3% річних та інфляційні втрати, відповідно до п.6.6 договору стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочки виконання зобов'язання.

Задовольняючи вимоги про стягнення 1 000 грн. основного боргу з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно, суд послався на укладений відповідачами договір поруки від 18.03.2011 року, згідно п.1.1 якого (відповідач-1) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку відповідачем-2 за договором поставки. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000 грн.

Не погодившись з рішенням, ТОВ"Океан вкуса" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у даній справі скасувати частково та відмовити позивачу у стягненні інфляційних втрат в розмірі 2 630,81 грн.

Скаржник посилається на те, що позивачем факт заборгованості не доведено.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ"Кліон" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, також просить розглянути справу за відсутності їх представника.

У судове засідання 02.12.2014 року сторони не з'явились. Фізична особа-підприємць Толчеев О.С. відзив на апеляційну скаргу не надав. Розгляд справи було відкладено на 18.12.2014 року.

У судове засідання 18.12.2014 року сторони не з'явились, про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення поштового відправлення № 2039/14 від 12.12.2014 року та 20483/14 від 16.12.2014 року.

Згідно абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

18.03.2011року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кліон" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Океан вкуса" (далі - відповідач-2, покупець) укладено договір №153/63/11 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.5.5 договору в редакції додаткової угоди від 01.12.2012 року покупець перераховує на рахунок продавця гроші за поставлений товар після 28 (двадцять вісім) календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу-2 свіжоморожену рибу та морепродукти на загальну суму 246 225,93грн., що підтверджується видатковими накладними №44973 від 23.04.2014 року на суму 42 476,20грн. (а.с.23), №49998 від 07.05.2014 року на суму 48 722,40 грн. (а.с.24), №53787 від 16.05.2014 року на суму 72 735,75 грн. (а.с.25), №56313 від 23.05.2014 року на суму 62 377,58 грн. (а.с.26), №58393 від 29.05.2014 року на суму 19 914,00грн. (а.с.26).

Відповідач-2 за отриманий від позивача товар розрахувався частково у розмірі 7 000,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що за відсутності доказів виконання відповідачем -2 зобов'язання, його дії є порушенням вимог ст.ст.525, 526, 530, 629, 692 Цивільного кодексу та ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки апелянт не спростував відповідними доказами відсутність оплати отриманого товару, його посилання на недоведеність позивачем наявності заборгованості є безпідставними.

Стягуючи 3% річних та інфляційні втрати, господарський суд правомірно послався на положення ст.625 Цивільного кодексу України. Проведений позивачем розрахунок зазначених сум є правильним.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.6 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 18.03.2014 року, сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача-2 пеню у розмірі 8 902,98грн. за період з 22.05.2014 року по 11.08.2014 року за кожною поставкою окремо. Вказаний розрахунок проведено у відповідності до вимог ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України, господарським судом перевіреним.

Стягнення 1 000 грн. основного боргу з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно проведено господарським судом відповідно до укладеного відповідачами договору поруки від 18.03.2011 року, згідно п.1.1 якого (відповідач-1) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку відповідачем-2 за договором поставки. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000 грн.

Отже, оскаржуване судове рішення постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України скаржник висновки рішення не спростував, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року у справі № 904/6135/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 25.12.2014 року.