Постанова

від 22.12.2014 по справі 903/675/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" грудня 2014 р. Справа № 903/675/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Гудак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області

на рішення господарського суду Волинської області від 29.10.2014 р.

у справі № 903/675/14 (головуючий суддя Кравчук В.О., суддя Дем'як В.М., суддя Вороняк А.С.)

за позовом Прокурора м. Луцька

до відповідачів: Луцької міської ради;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л"

про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р. та визнання недійсними договорів оренди землі від 25.05.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача - прокурора: Грицак А.В.;

від відповідачів:

Луцької міської ради - не з'явився;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л"- Рабан М.Т.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.10.14 р. у справі №903/675/14 відмовлено у задоволенні позову Прокурора м. Луцька до Луцької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л" про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р. та визнання недійсними договорів оренди землі від 25.05.2011р.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваним рішенням Луцької міської ради затверджено ТзОВ"Комтек -Л" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення АЗС з блоком обслуговування на вул. Конякіна, 24а; надано ТзОВ "Комтек - Л" на умовах оренди на п`ять років відповідну земельну ділянку. 25.05.2011р. між Луцькою міською радою та ТзОВ "Комтек-Л" укладено договори оренди землі, за актами прийому-передачі земельні ділянки були передані ТзОВ "Комтек-Л".

З урахуванням положень ст. 124 ЗК України, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки умови договорів не відображають способу передачі земельних ділянок в оренду, то підстави для визнання їх недійсними за таких умов відсутні.

При цьому, судом встановлено, що відповідачі - Луцька міська рада та ТзОВ "Комтек-Л" звернулися до суду із заявами про застосування позовної давності.

З урахуванням положень ст. ст. 261, 267 ЦК України та роз'яснень Вищого господарського суду України, наведених у п. 2.2 постанови пленуму від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", суд першої інстанції зауважив, що так як до позовної вимоги про визнання рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р. застосовується судом строк позовної давності, то вимога прокурора про визнання договорів оренди землі від 25.05.2011р. недійсними до задоволення не підлягає, так як відповідні договори укладені на виконання рішення Луцької міської ради.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що прокурору про порушення Луцькою міською радою норм законодавства при прийнятті оспорюваного рішення було відомо ще 28.04.2010 р. При цьому позов про визнання зазначеного рішення та договорів недійсними було подано до суду прокурором міста Луцька у 16.07.2014р., що стверджується штемпелем господарського суду Волинської області на позовній заяві, тобто зі спливом позовної давності.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, перший заступник прокурора Волинської області звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 29.10.14 р. у справі № 903/675/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

З урахуванням положень ст.. ст.. 122, 124, 134 ЗК України, прокуро зауважує, що процедура передачі земельної ділянки в оренду включає в себе прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про проведення земельних торгів, проведення таких торгів та укладення договору оренди земельної ділянки за їх результатами.

З огляду на приписи п. 2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", недотримання вимог чинного законодавства при прийнятті рішення органу місцевого самоврядування про передачу у користування земельних ділянок є підставою для визнання таких договорів недійсними (ст.. ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України).

З урахуванням норм ст.. ст.. 3, 4, 19 Закону України "Про прокуратуру", скаржник зазначає, що з метою виявлення порушень закону, прокурор проводить перевірку. Проте, як встановлено в судовому засіданні, перевірка прокуратурою міста Луцька щодо законності рішення Луцької міської ради № 58/106 від 28.04.2010р. проводилась лише в червні 2014р., що підтверджується матеріалами перевірки.

Окрім того, як зазначає скаржник, сама по собі обізнаність прокурора про наявність оспорюваного рішення не є підставою для висновку про пропуск позовної давності, вказаний строк слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт незаконної передачі земельної ділянки в оренду.

Також скаржник зважає на те, що п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України у редакції, чинній на момент прийняття Луцькою міською радою рішення № 58/106 від 28.04.2010р., передбачалось, що на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, не поширюється позовна давність.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, прокурор вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від відповідача - Луцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Також відповідач вказує на те, що законним розпорядником земель територіальних громад є орган місцевого самоврядування, тобто Луцька міська рада, яка, в свою чергу, відповідно до ст.. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", серед інших має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин.

З урахуванням положень ст. ст.. 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач стверджує, що оспорюване рішення Луцької міської ради прийнято з дотриманням встановлених нормативно процедур, передбачених ст.. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламентом Луцької міської ради.

З приводу застосування позовної давності при вирішенні спірних правовідносин у даній справ, відповідач, з урахуванням норм ст.. ст.. 256, 257, 261 ЦК України, вказав на те, що прокуратурою щорічно проводяться перевірки на предмет законності укладених Луцькою міською радою договорів, а прийняті рішення за участю прокурора досліджуються щодо наявності порушень чинного законодавства. З огляду на вказане, вважає, що прокурор пропустив позовну давність при зверненні з позовом до суду.

Від іншого відповідача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л" також надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Мотивуючи наведену правову позицію, відповідач зауважив, що позивач, звернувшись із позовною заявою від 15.07.2014р. пропустив позовну давність тривалістю у три роки, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також звертає увагу на безпідставність застосування до даних спірних правовідносин положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VІ з огляду на те, що спеціальна позовна давність стосується осіб, які звертаються з позовом про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Тоді як прокурор не є особою, право власності якої могло бути порушене оспорюваним рішенням Луцької міської ради, та не є власником спірної земельної ділянки держави. Окрім того, зазначає, що незрозумілим є у чому саме полягає порушення інтертесів держави зі сторони ТОВ "Комтек-Л".

Також, відповідач звертає увагу на те, що оспорюваному рішенню Луцької міської ради передувала відповідна дозвільна процедура, що включала в себе розроблення проекту відведення земельної ділянки із отриманням відповідних висновків компетентних органів, що стали невід'ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За наведених обставин, відповідач вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

22 грудня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 29.10.2014 р. у справі №903/675/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник Луцької міської ради в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 167-169, 175-176), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника одного із відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника одного із відповідачів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, рішенням Луцької міської ради від 01.04.2010р. №56/119 "Про надання ТзОВ "Комтек-Л" дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення АЗС з блоком обслуговування (влаштування парковки, приміщення сервісного обслуговування на вул. Конякіна, 24а" (а.с. 18).

Рішенням Луцької міської ради від 28.04.2010р. №58/106 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ТзОВ "Комтек-Л" для розширення АЗС з блоком обслуговування (влаштування парковки, приміщення сервісного обслуговування) на вул. Конякіна, 24а" затверджено ТзОВ "Комтек-Л" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення АЗС з блоком обслуговування (влаштування парковки, приміщення сервісного обслуговування) загальною площею 0,1440 га для розширення та обслуговування ринку "Північний" на вул. Конякіна, 24а загальною площею 0,1345га та надано ТзОВ "Комтек-Л" на умовах оренди на 5 років земельну ділянку/землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення/ загальною площею 0,1345га на вул. Конякіна, 24а /кадастровий номер 220350267 (а.с.16).

Рішенням Луцької міської ради № 2/55 від 17.12.2010 "Про внесення змін в рішення міської ради від 28.04.2010 року № 58/106 "Про надання земельних ділянок на умовах оренди ТзОВ "Комтек-Л" для розширення АЗС з блоком обслуговування (влаштування парковки, приміщення сервісного обслуговування) на вул. Конякіна, 24а" внесено зміни в пункт 2 рішення міської ради № 58/106 від 28.04.2010р. та викладено його в такій редакції: "Надати ТзОВ "Комтек-Л" на умовах оренди на 5 років земельні ділянки (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) загальною площею 0,1345 га на вул. Конякіна, 24а для розширення АЗС з блоком обслуговування, з них: земельна ділянка (кадастровий номер 2203502282) площею 0,1202 га для влаштування парковки; земельна ділянка (кадастровий номер 220350283) площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування приміщення сервісного обслуговування згідно з додатком" (а.с. 19).

25.05.2011р. між Луцькою міською радою та ТзОВ "Комтек-Л" укладено договори оренди землі (а.с. 9-10, 12-14).

Відповідно до п.п. 1-2 договорів оренди землі від 25.05.2011р. орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки вільні від забудови загальною площею 143 кв.м., 1202 кв.м. несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Конякіна, 24а (кадастрові №№2203502283, 2203502282).

Відповідно до п.п. 8 договорів, останні укладено на п'ять років.

Згідно з п.п. 14 договорів, земельна ділянка передається в оренду для влаштування та обслуговування парковки/ для будівництва та обслуговування приміщення сервісного обслуговування.

Пунктами 15 наведених договорів визначено цільове призначення земельних ділянок - несільськогосподарського призначення - знмлі промиловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п.п. 17 договорів передача земельних ділянок здійснюється з розробленням проекту її відведення та на підставі рішення Луцької міської ради № 58/106 від 28.04.2010р. та №2/55 від 17.12.2010р.

Згідно з п. 19 договорів передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 15-денний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Зазначені договори оренди підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Договори зареєстровано управлінням Держкомзему у м. Луцьку 25.05.2011р. за №071010004000050 та за № 071010004000051.

На підставі актів прийому-передачі від 25.05.2011р. земельні ділянки передані ТзОВ "Комтек-Л" (а.с. 11, 15).

З наявної в матеріалах справи копії протоколу п'ятдесят восьмої сесії Луцької міської ради від 28.04.2010р. вбачається, що на сесії міської ради був присутній помічник прокурора м. Луцька п. Юрченко О.В. (а.с. 58-60).

В матеріалах справи міститься копія постанови заступника прокурора міста Луцька про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів від 20.05.2014р., відповідно до якої постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням законів в Луцькій міській раді та її структурних підрозділах (а.с. 63-64).

Згідно рапорту старшого прокурора прокуратури міста Луцька від 05.06.2014р. матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час прийняття рішення № 58/106 від 28.04.2010р. "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ТзОВ "Комтек - Л" для розширення АЗС з блоком обслуговування на вул.. Конякіна, 24а скеровано Заступнику прокурора м. Луцька для вжиття заходів представницького характеру (а.с. 65-66). Зазначено, що при укладенні договорів оренди землі від 25.05.2011р. не було дотримано вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", оскільки земельна ділянка передана без проведення земельних торгів.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності від 02.03.2012р., виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 01.03.2012р. № 139-5, згідно з яким блок приміщень для сервісного обслуговування та для торгівлі супутніми товарами/літер В-І/ загальною площею 188, 0 кв.м, який розташований в м. Луцьку на вул. Конякіна за № 24 - а, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л" на праві приватної власності (а.с.68).

До матеріалів справи відповідачем - ТОВ "Комтек - Л" також долучено копії дозвільної будівельної документації. Так, зокрема, наявна копія Декларації про початок виконання будівельних робіт - влаштування парковки, будівництво блоку приміщень для сервісного обслуговування та для торгівлі супутними товарами в м. Луцьку по вул. Конякіна, 24 а, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Волинській області 02.06.2011р. (а.с. 79-85). Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації - влаштування парковки, будівництво блоку приміщень для сервісного обслуговування та для торгівлі супутними товарами в м. Луцьку по вул. Конякіна, 24 а, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Волинській області 10.10.2011р., дата початку будівництва об'єкта за місцезнаходженням: м. Луцьк, вул. Конякіна, 24 а, загальною площею 188, 5 кв.м, - червень 2011 року, а дата закінчення будівництва - вересень 2011 року (а.с. 88-94).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, спірні правовідносини виникли з приводу визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р. та визнання недійсними договорів оренди землі від 25.05.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного Кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.3 ст.123 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної форми власності та передумовою для укладення договору (договорів) оренди є рішення відповідного органу, уповноваженого розпоряджатися земельною ділянкою від імені та в інтересах її власника.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Наведеною нормою права законодавець в імперативному порядку визначив єдиний порядок продажу прав на земельні ділянки державної та комунальної власності (оренда, суперфіцій, емфітевзис) - на конкурентних засадах, окрім випадків, встановлених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України визначено перелік випадків, за яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них.

Згідно з ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.

При цьому, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження тієї обставини, що на момент укладення оспорюваних правочинів існували визначені ч. 2. 3 ст. 134 ЗК України випадки, в силу дії яких для передання спірних земельних ділянок в оренду Законом не вимагається проведення земельних торгів.

Окрім того, долучення відповідачем до матеріалів справи копій дозвільної будівельної документації не є беззаперечним доказом того, що набуття ТОВ «Комтек-Л» 2 березня 2012 року права власності на об'єкт будівництва загальною площею 188, 5 кв.м за місцезнаходженням: м. Луцьк, вул. Конякіна, 24 а, є підставою для формування висновку про розташування на земельних ділянках, переданих в оренду на підставі оспорюваних правочинів, об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності відповідача. Адже факт побудови у вересні 2011 року об'єктів будівництва загальною площею 188, 5 кв.м за місцезнаходженням: м. Луцьк, вул. Конякіна, 24а, не підтверджує тієї обставини, що вказаний об'єкт нерухомого майна станом на момент укладення оспорюваних правочинів - 25.05.2011р. був розташований на спірних земельних ділянках, переданих в оренду на підставі оспорюваних правочинів, та займав їхню площу, яка становить 143 кв.м. та 1202 кв.м.

Відтак, абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України не поширює свою дію на дані спірні правовідносини щодо визначення підстав для непроведення земельних торгів.

За наведених обставин, при укладенні оспорюваних договорів оренди обов'язковим є проведення земельних торгів на основі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Натомість, всупереч наведеним вище вимогам Закону, орган місцевого самоврядування не дотримався визначеної Законом процедури щодо передання в оренду земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах.

Аналогічної правової позиції щодо порушення органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди внаслідок недотримання визначеної ст. 124, 134 ЗК України процедури передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, дотримується Верховний Суд України у постанові від 03.06.2014р. у справі № 3-22гс14 за заявою приватного підприємства «Галицькі аграрні інвестиції» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13 листопада 2013 року у справі № 13/17/5022-675/2012 за позовом прокурора Бережанського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Мечищівської сільської ради до приватного підприємства «Галицькі аграрні інвестиції», третя особа - управління Держкомзему у Бережанському районі, про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

Як визначено нормами ст.. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За умовами ст.. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства та спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

В п. 2.1. вказаної вище Постанови зазначено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ч.1 ст.116, ч.1ст. 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності, права користування та оренди земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є одна із вимог про визнання недійсними договорів оренди від 25.05.2011р.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено про те, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до статей 1, 8 ЦК України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі встановлених обставин у даній справі та наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження останніх, з урахуванням наведених вище положень діючого законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує той факт, що орган місцевого самоврядування при прийнятті оспорюваного рішення допустив порушення вимог чинного законодавства, що як наслідок є підставою для визнання вказаного рішення незаконним та його скасування. За таких обставин, визнання незаконним рішення, що передувало та виступало підставою для укладення оспорюваних договорів оренди, в силу дії ст.ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання спірних договорів оренди недійсними в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, 30.07.2014 р. відповідач - ТзОВ "Комтек-Л" звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності (а.с. 26 ).

Досліджуючи питання про те чи поширюється позовна давність на дані спірні правовідносини та чи підлягає до застосування сплив позовної давності за заявою сторони, що, як наслідок, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує наступне.

Предметом спору у даній справі виступають вимога про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р. та вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 25.05.2011р.

Так, відповідно оспорюване рішення прийняте у 2010 році, а оспорювані договори оренди укладено у 2011 році.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Таким чином, до вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

В силу дії ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Що стосується вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р., то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VІ виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у наведеній вище редакції.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-VІ набрав чинності 15.01.2012р. (офіційне опублікування в газеті Голос України від 14.01.2012р. № 6, відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування).

Відповідно до роз'яснень наданих в абз. 3 пункту 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р., необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI).

Таким чином, з урахуванням наведених вище нормативно-правових актів, варто відзначити, що на момент прийняття спірного рішення (станом на 28.04.2010р.) позовна давність на дані правовідносини в частині визнання недійсним оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування не поширювалася. Тоді як, щодо вимоги про визнання недійсними договорів оренди, діє загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, прокурор був присутній на сесії міської ради на момент прийняття спірного рішення - 28.04.2010р., а отже останньому було відомо про наявність такого рішення.

Як свідчать матеріали справи, позов про визнання опорюваного рішення незаконним, а договорів оренди недійсними подано до суду першої інстанції прокурором міста Луцька 16.07.2014р., що стверджується штемпелем господарського суду Волинської області на позовній заяві (а.с. 2).

Таким чином, на момент реалізації позивачем свого права на судовий захист діяв Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VІ.

З набранням чинності Закону України №4176-VІ 15.01.2012р., право особи, наведене у п. 5 розділі ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону, може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років з моменту набрання чинності вказаним Законом, тобто до 16.01.2015 р.

Таким чином, прокурор як позивач у даній справі реалізував своє право щодо звернення з позовом до суду, у зв'язку із встановленням порушень вимог чинного законодавства органом місцевого самоврядування при прийнятті оспорюваного рішення та укладенні спірних договорів оренди, у встановленому законом порядку. Адже, з огляду на предмет спору в частині визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на момент його прийняття, на такі правовідносини позовна давність не поширювалася, а тому захист права у такому разі не був обмежений позовною давністю. Окрім того, наведеним вище Законом додатково гарантується право прокурора на звернення з позовом наведеного змісту у визначений Законом трирічний термін, а отже звернення з позовом 16.07.2014р. є правомірним.

В той же час, вимоги про визнання недійсними договорів оренди заявлені прокурором в межах загальної позовної давності.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014р. у справі № 5011-32/13806-2012.

В абз. 2 пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме матеріали перевірки (рапорт старшого прокурора м. Луцька від 05.06.2014р., а.с. 61-62) свідчать про те, що прокурор м. Луцька про порушення законодавства органом місцевого самоврядування довідався за результатами проведеної перевірки лише в червні 2014 року.

Таким чином, початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення законодавства органом місцевого самоврядування.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.08.2013р. у справі №6/17-4949-2011.

Таким чином, доводи відповідача щодо пропуску прокурором позовної давності не є обгрунтованими, а тому наслідки спливу позовної давності у даному випадку не застосовуються.

За наведених підстав колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо пропущення прокурором позовної давності, що, як наслідок, є підставою для відмови у позові, так як такий висновок не узгоджується із наведеними вище обставинами справи та суперечить вимогам закону.

Безпідставними є також твердження відповідача щодо відсутності у прокурора права на звернення з позовом до суду у даній справі з огляду на те, що відповідачами не порушено права та інтереси прокурора. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам.

П. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Між тим, ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. визначив, що поняття "інтереси держави" є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Окрім того, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 11 ЦК України, ст. ст. 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

У даному випадку оспорюється рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого в подальшому було укладено договори, за якими передано в оренду земельні ділянки комунальної форми власності ТОВ "Комтек-Л". Таким чином, оскільки об'єктом договорів оренди виступає земельна ділянка комунальної форми власності, то відповідно реалізація в подальшому щодо неї речових прав має пряме відношення до інтересів держави в особі територіальної громади міста Луцька.

З огляду на наведене, прокурор цілком правомірно визначився щодо факту порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та укладених на його виконання договорів оренди землі між відповідачами, що стало підставою для звернення з позовом.

Вищий господарський суд України у п. 2.2 Постанови Пленуму від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснив, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судовою колегією встановлено, що прокурор звернувся з позовом в межах позовної давності та за наявності на те визначеної законом підстави, а саме у зв'язку із порушенням інтересів держави.

За наведеного, спірні правовіносини підлягають до вирішення по суті.

За таких обставин, вимоги прокурора (скаржника) щодо визнання незаконним і скасування рішення Луцької міської ради №58/106 від 28.04.2010р. та визнання недійсними договорів оренди землі від 25.05.2011р. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та узгоджуються із вимогами чинного законодавства.

Натомість, суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив порушення наведених вище норм матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Волинської області від 29.10.2014 р. у справі № 903/675/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 29.10.2014 р. у справі №903/675/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.Визнати незаконним та скасувати рішення Луцької міської ради від 28.04.2010р. №58/106 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ТзОВ "Комтек-Л" для розширення АЗС з блоком обслуговування (влаштування парковки, приміщення сервісного обслуговування) на вул. Конякіна, 24а".

Визнати недійсним договір оренди землі від 25.05.2011р., який укладено між Луцькою міською радою і ТзОВ "Комтек-Л" та зареєстрований в управління Держкомзему в м. Луцьку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2011р. за № 071010004000050 щодо земельної ділянки площею 143 кв.м., вартістю 109 782 грн. 53 коп., яка розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 24 а.

Визнати недійсним договір оренди землі від 25.05.2011р., який укладено між Луцькою міською радою і ТзОВ "Комтек-Л" та зареєстрований в управління Держкомзему в м. Луцьку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2011р. за № 071010004000051 щодо земельної ділянки площею 1202 кв.м., вартістю 376 887 грн. 10 коп., яка розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 24 а."

4. Стягнути з Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19) в доход Державного бюджету України судового збору за подання позову 913 грн. 50 коп. та 456 грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек-Л" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 26, код ЄДРПОУ 21750188) в доход Державного бюджету України судового збору за подання позову 913 грн. 50 коп. та 456 грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Волинської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Справу № 903/675/14 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Гудак А.В.