Постанова

від 24.12.2014 по справі 906/1177/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 906/1177/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Награбовський О.В. (довіреність №б/н від 05.11.2014 року)

відповідача за первісним позовом: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2014 року у справі №906/1177/14 (суддя Сікорська Н.А.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"

про звернення стягнення на майно, що знаходиться в заставі

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр"

до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

про визнання припиненими правовідношення за договором застави обладнання та автотранспортних засобів від 02.02.2011 року, укладеним між ЗАТ "Донгорбанк" та ТОВ "Гранітний кар'єр"

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) від 28 жовтня 2014 року у справі №906/1177/14 первісний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі - позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» (надалі - відповідач за первісним позовом) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» про звернення стягнення на майно, що знаходиться в заставі задоволено /т.1, а.с. 268-272/. Звернуто стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною державним виконавцем на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рухоме майно, що є предметом застави за договором застави обладнання та транспортних засобів від 02.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 603, а саме:

1. кар'єрний самоскид марки БелАЗ-7547,2007 року випуску, реєстраційний номер Т00111АМ, двигун № 70022221, ідент.№ 7002526;

2. кар'єрний самоскид марки БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00112АМ, двигун № 24336, ідент.№ L80002960 222;

3. кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00113АМ, двигун № 24250, ідент. № С80002932 217;

4. кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00114АМ, двигун № 24510, ідент.№ С80002977 216;

5. кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00115АМ, двигун № 24471, ідент. № С80002968 237;

6. кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00116АМ, двигун № 24494, ідент. № Н80002961 220;

7. автомобіль легковий комбі, марки Skoda Octayia 1.8, чорного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер АМ9131АТ, TMBBL410Х4ВО10969, TMBBL41UX4В010909;

8. гідромолот Socomec MDO 3200TS;

9. гідравлічний екскаватор з прямою лопатою TereX RH 40,

що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" (11312, Житомирська область, Лугинський район, с.Жеревці, код ЄДРПОУ 31674864) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м.Донецьк, Ворошиловський р-н, вул.Університетська, 2а, код ЄДРПОУ 14282829) до Публічного акціонерного товариства Овруцький ГЗК "Кварцит" (11114, Житомирська обл., Овруцький р-н, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 00191879) за кредитним договором №13/Кр/11 від 02.02.2011р., які складають 15986129,75 грн., з яких: 10719716,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 4418321,75 грн.- заборгованість по непогашеним відсоткам за користування кредитом; 848092,00 грн. - заборгованість за сумою пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" (11312, Житомирська область, Лугинський район, с.Жеревці, код ЄДРПОУ 31674864) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м.Донецьк, Ворошиловський р-н, вул.Університетська, 2а, код ЄДРПОУ 14282829) - 73080,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання припиненими правовідношення за договором застави обладнання та автотранспортних засобів від 02.02.2011 року, укладеним між ЗАТ «Донгорбанк» та ТОВ «Гранітний кар'єр» відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивач за первісним позовом належним чином виконав покладені на нього зобов'язання перед позичальником та надав останньому кредитні кошти в сумі 11069716,00 грн., що підтверджується дорученням на перерахування кредитних коштів від 02.02.2011 року та меморіальним ордером № 259_4 від 02.02.2011 року. Всупереч умов кредитного договору, позичальник - ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та не повернув кредит у встановлений строк. Враховуючи, що позичальником не виконані вимоги за кредитним договором, первісний позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог за Кредитним договором №13/КР/11 від 02.02.2011 року. Судом було відмовлено у зустрічному позові, оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутні підстави для застосування частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити та задоволити зустрічний позов /т.2, а.с.2-7/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що належним доказом факту правонаступництва кожного конкретного зобов'язання однієї особи іншою є передавальний акт, проте в підтвердження позиції щодо правонаступництва зобов'язань позивач посилається на свій статут, що є хибним та ніяким чином не доводить факт переходу як всіх прав та обов'язків від ПАТ «Донгорбанк» до ПАТ «ПУМБ», так й за оспорюваними договорами; ПАТ «Донгорбанк» припинено 18 листопада 2011 року, правонаступництво по зобов'язанням ПАТ «Донгорбанк» за Кредитним договором позивач не здійснив, а тому зобов'язання по Кредитному договору є припиненими; зобов'язання по Кредитному договору є припиненими, а тому зобов'язання по Договору застави, які забезпечували виконання Кредитного договору також є припиненими; шестимісячний строк пред'явлення вимоги до майнового поручителя, передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, закінчився 01 серпня 2012 року, тобто коли юридична особа ПАТ «Донгорбанк» вже була припинена, і лише 04 квітня 2013 року позивач направив апелянтові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання; таким чином, враховуючи дану обставину, станом на 01 серпня 2012 року Договір застави припинив свою дію, а отже відсутні підстави для задоволення вимог позивача, зокрема шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2014 року у справі № 906/1177/14 апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 11 грудня 2014 року /т.2, а.с.1/.

Від позивача за первісним позовом - Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Гранітний кар'єр» просить відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 28 жовтня 2014 року у справі №906/1177/14 залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень Банк звертає увагу на те, що 15.07.2011 року, у правовідносинах відбулась заміна кредитора з Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» на Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк». Дана правова позиція Банку щодо питання правонаступництва та проведення змін в наявних правовідносинах повністю підтверджується Національним банком України, про що також свідчить наявність письмової відповіді НБУ №18-312/5677-19542 від 05.11.2010 року, щодо дати правонаступництва ПАТ «ПУМБ» (наявна в матеріалах справи). Стосовно непогодження банку з твердженнями апелянта за апеляційної скаргою щодо припинення зобов'язання за Договором застави в силу частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом посилається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 16.10.2012 року у справі №3-43гс12 за наслідками перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 07.03.2012 року у справі №5023/6981/11 де зазначено, що на відносини з права застави не поширюються норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки, оскільки застава регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л. /т.2, а.с.36/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року розгляд апеляційної скарги у справі №906/1177/14 було відкладено на 24 грудня 2014 року /т.2, а.с.42-43/.

Безпосередньо в судовому засіданні 24 грудня 2014 року представник позивача за первісним позовом повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача за первісним позовом та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /т.2, а.с.44-47/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача за первісним позовом та третьої особи за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року сторонам роз'яснювалось, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.02.2011 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (банк) та ВАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", правонаступником якого є ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (позичальник) був укладений кредитний договір № 13/КР/11 з договором про внесення змін до кредитного договору від 19.04.2011 року, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 11069716,00грн.

Пунктом 2.1.3 Договору з урахуванням внесених змін сторони погодили, що строк повернення кредиту - 01.02.2012 року. Кредит підлягає поверненню відповідно до встановленого графіку погашень, який викладено в додатку 1 до Договору та є його невід'ємною частиною.

Умовами пункту 2.1.4 договору сторони погодили плату за кредит, а саме: проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 20% річних за кредитом у гривні, що обліковуються на кредитному рахунку № 20620002211200 (із розрахунку 365 днів на рік).

Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 24 числа (без його врахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 24 числа. Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (пункт 4.4.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Позивач за первісним позовом належним чином виконав покладені на нього зобов'язання перед позичальником та надав останньому кредитні кошти в сумі 11069716,00, що підтверджується дорученням на перерахування кредитних коштів від 02.02.2011 року та меморіальним ордером № 259_4 від 02.02.2011 року /т.1, а.с.31-32/.

Всупереч умов кредитного договору, позичальник - ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та не повернув кредит у встановлений строк.

За розрахунком первісного позивача загальна сума простроченої заборгованості первісного відповідача за основною сумою кредиту складає 10719176,00 грн. /т.1, а.с. 93 зворотна сторона/, по відсоткам за користування кредитом за простроченою заборгованістю заборгованість складає 4418321,75грн. /т.1, а.с. 15/. Крім того нараховано 179945,31 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом /т.1, а.с.94/ та 668146,69 грн. пені за порушення строків сплати суми кредиту /т.1, а.с.94/.

Розпорядник майна своїм листом № 02-01/41 від 17.03.2014 року /т.1, а.с. 72/ повідомив первісного позивача про те, що його вимоги за кредитним договором №13/КР/ 11 від 02.02.2011 року визнаються у повному обсязі та в подальшому будуть включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ "Овруцький ГЗК "Кварцит".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.02.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Овруцький ГЗК "Кварцит" /т.1, а.с. 227-230/.

З метою забезпечення виконання зобов'язань третьої особи перед позивачем за кредитним договором між останнім та ТОВ "Гранітний кар'єр" був укладений договір застави обладнання та транспортних засобів від 02.02.2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі № 603 /т.1, а.с. 33-38/.

За пунктом 1.1 Договору застави заставодавець - ТОВ "Гранітний кар'єр" передає у заставу заставодержателю - ПАТ "Донгорбанк" транспортні засоби та обладнання, які зазначені у додатку до цього договору.

Предмет застави забезпечує виконання зобов'язань ВАТ "Овруцький ГЗК "Кварцит" перед заставодержателем за кредитним договором №13/КР/11 від 02.02.2011 року у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення та/або зменшення цієї суми та/або процентів за основним зобов'язанням та/або строку користування кредитом, а саме: повернути кредит в повній сумі у відповідності з основним зобов'язанням - 11069716,00грн.- 01.02.2012 року; сплатити проценти за користування кредитом по строковій заборгованості у розмірі 20% річних; сплатити проценти за безпідставне користування кредитом у розмірі 25% річних; сплатити комісії, штрафи і пеню згідно з умовами основного зобов'язання.

У відповідності до пункту 2 Договору застави, в забезпечення виконання заставодавцем (позичальником) зобов'язань за Кредитним договором, заставодавець надав в заставу:

- кар'єрний самоскид марки БелАЗ-7547,2007 року випуску, реєстраційний номер Т00111АМ, двигун № 70022221, ідент.№ 702526;

- кар'єрний самоскид марки БелАЗ- 7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00112АМ, двигун № 24336, іден.№ L80002960222;

- кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00113АМ, двигун № 24250, ідент № С80002932 217;

- кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00114АМ, двигун № 24510, іден.№ С80002977 216;

- кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00115АМ, двигун № 24471, іден № С80002968 237;

- кар'єрний самоскид БелАЗ-7547, 2008 року випуску, реєстраційний номер Т00116АМ, двигун № 24494, іден № Н80002961 220;

- автомобіль легковий комбі марки Skoda Octayia 1.8, чорного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер АМ9131АТ, TMBBL 410 ВЩ 10969, TMBBL 41UX4В010909;

- гідромолот Socomec MDO 3200TS

- гідравлічний екскаватор з прямою лопатою TereX RH 40

Відповідно до пункту 1.3. Договору застави, вартість предмета застави за згодою сторін складає 11152808,01 грн..

Пунктом 3.1 сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов основного зобов'язання чи цього договору заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 3.1 цього договору, заставодержатель надсилає заставодавцю і боржнику письмове повідомлення з вимогою виконати порушене зобов'язання та передати предмет застави у володіння заставодержателю у встановлений в повідомленні термін. В повідомленні також вказується позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, який має намір застосувати заставодержатель. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 3.2 Договору застави).

04.04.2013 року за №DON-61/694 первісний позивач надіслав первісному відповідачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з вимогою повного та належного виконання зобов'язань за кредитним договором №13/КР/11 від 02.02.2011 року протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що здійснене банком одночасно з направленням цього повідомлення /т.1, а.с.40-42/.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За статтями 627, 629 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, з матеріалів справи колегією суддів вбачається, що підставою звернення первісного позивача до суду є неналежне виконання первісним відповідачем умов Кредитного договору №13/КР/11 від 02.02.2011 року /т.1, а.с.18-28/ та договору про внесення змін до основного кредитного договору /т.1, а.с. 29-30/.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається судами обох інстанцій з наданих до справи документів, банк надав третій особі кредит в розмірі 11069716,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №259_4 від 02.02.2011 року /т.1, а.с. 32/.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами пунктів 2.1.4 та 4.4.4. договору кредитування узгоджена плата за кредит, період нарахування процентів та порядок їх нарахування.

Пунктом 6.1 Договору кредитування визначена відповідальність позичальника у випадку невчасного повернення кредиту/частини кредиту або несвоєчасного здійснення плати за кредит або будь-яких інших платежів відповідно до умов цього договору, у вигляді пені на суму простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за весь час прострочення повернення кредиту/частини кредиту/плати а кредит за кожен день прострочення з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунків, перевірених як судом першої інстанції так і колегією суддів вбачається, що на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді сума заборгованості за кредитом у розмірі 10719716,00 грн. залишилася непогашеною, сума заборгованості за нарахованими відсотками за період користування кредитом складає 4418321,75 грн., сума заборгованості з пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом складає 179945,31 грн., заборгованість з пені за порушення строків сплати суми кредиту - 668146,69 грн..

Матеріали справи містять повідомлення від 04.04.2013 року за № DON-61/694 з вимогою повного та належного виконання зобов'язань за кредитним договором №13/КР/11 від 02.02.2011 року протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що здійснене банком одночасно з направленням цього повідомлення /т.1, а.с. 40-42/.

Первісний відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

За статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 546, 572 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно із статтею 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Так, як вбачається з пункту 1 Договору застави обладнання та транспортних засобів від 02.02.2011 року останній забезпечує виконання зобов'язань ВАТ Овруцький ГЗК "Кварцит" перед заставодержателем за кредитним договором №13/КР/11 від 02.02.2011 року у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення та/або зменшення цієї суми та/або процентів за основним зобов'язанням та/або строку користування кредитом, а саме: повернути кредит в повній сумі в відповідності з основним зобов'язанням - 11069716,00 грн. до 01.02.2012 року; сплатити проценти за користування кредитом по строковій заборгованості у розмірі 20% річних; сплатити проценти за безпідставне користування кредитом у розмірі 25% річних; сплатити комісії, штрафи і пеню згідно з умовами основного зобов'язання.

Судами встановлено, що пунктом 3.1 договору застави сторони передбачили право заставодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави може бути здійснене на підставі рішення суду або в позасудовому порядку (пункт 3.4 Договору застави).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу", яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

03.04.2013 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про реєстрацію звернення стягнення на підставі Договору застави обладнання та транспортних засобів від 0202.2011 року /т.1, а.с. 43/.

Вказане узгоджується з приписами частин 2, 3 статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 року, згідно яких, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

В силу застави згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки позичальником належним чином не виконувалися зобов'язання за кредитним договором, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимоги первісного позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 6 статті 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

При цьому слід зазначити, що спеціальним законом, яким визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 року.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Приписами частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

В даному випадку позивачем за первісним позовом обрано спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження - шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною державним виконавцем на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги первісного позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання припиненим правовідношення за договором застави обладнання та автотранспортних засобів від 02.02.2011 року укладеним між ЗАТ "Донгорбанк" та ТОВ "Гранітний кар'єр", з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта щодо того, що первісний позивач не є правонаступником ПАТ "Донгорбанк", оскільки відповідно до пункту 1.1 Статуту ПАТ "Перший Український Міжнароджний Банк" є правонастуником всіх прав та зобов'язань ПАТ "Донгорбанк", в результаті реорганізації ПАТ "Донгорбанк" шляхом приєднання до Банку, згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку (протокол №59 від 15.07.2011 року) та згідно рішення єдиного акціонера ПАТ "Донгорбанк" (рішення 2/2011 від 15 липня 2011 року).

Частиною 1 статті 84 Закону України "Про акціонерні товариства" приєднанням акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства з передачею ним згідно з передавальним актом усіх його прав та обов'язків іншому акціонерному товариству - правонаступнику.

З пункту 1 Передавального акту від 15.07.2011 року чітко вбачається, що ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків ПАТ "Донгорбанк" /т.1, а.с 238-241/.

Відповідно до частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України, передвальний акт має містити всі положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції з моменту підписання передавального акту ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" став правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Донгорбанк".

За таких обставин кредитний договір № 13/КР/11 від 02.02.2011 року не припинив своєї дії, а твердження скаржника є помилковими.

Крім того, як на підставу для припинення договору застави апелянт вказує на частину 4 статті 559 Цивільного кодексу України, за якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Проте матеріали свідчать, що між первісним позивачем та первісним відповідачем виконання основного зобов'язання забезпечувалось саме договором застави.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Колегією суддів приймається до уваги правова позицію Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 16.10.2012 року у справі №3-43гс12 за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.03.2012 року у справі №5023/6981/11 де зазначено, що на відносини з права застави не поширюються норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки, оскільки застава регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вказав, що сприйняття положення частини першої статті 583 Цивільного кодексу України по те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 Цивільного кодексу України, суперечить змісту статті 8 Цивільного кодексу України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєво видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Так, відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 Цивільного кодексу України), не можуть бути застосовані до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України.

Право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом (частина 1 статті 593 Цивільного кодексу України).

Таким чином у скаржника відсутні підстави для застосування частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.14 року у справі №906/1177/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1177/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.