Ухвала

від 25.12.2014 по справі 2а-2728/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 р. Справа № 142519/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представника відповідача - Ляховича Д. П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 154/152 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ».

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на документі, який не може бути підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 154/152 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ» код 34085291.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що прийнята судом першої інстанції постанова є незаконною, безпідставною та не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 27 липня 2011 року відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платника податку на додану вартість № 154/152.

Дане рішення прийняте на підставі пункту «г» ст. 184 ПК України, в зв'язку з поданням позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців, а саме з за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року, декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарі, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Статтею 183 Податкового кодексу України визначено порядок реєстрації осіб як платника податку на додану вартість. Особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

У відповідності до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у разі, якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної ст. 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Згідно з п. 1 розділу XIX Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що норми Податкового кодексу України можуть застосовуватися лише до правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року, а тому посилання відповідача на порушення позивачем пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

До 01 січня 2011 року правовідносини з приводу анулювання свідоцтва платника ПДВ були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість».

Підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість передбачені підпунктами «а»-«е» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» у якості підстави анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не містить такої підстави як: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 154/152 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ» - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року в справі № 2а-2728/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 26 грудня 2014 року.