Постанова

від 18.10.2011 по справі 2а-2728/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2728/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

при секретарі Дякун М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Петраш Ю.Л.

від відповідача: Приймак Т.Р., Федорців О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування рішення №154/152 від 27.07.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" (надалі-позивач), 22 серпня 2011 року звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №154/152 від 27 липня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення здійснено з порушенням статті 184 Податкового кодексу України за відсутності повного розрахунку позивача з бюджетом за податковими зобов'язаннями останнього податкового періоду, так як анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість можливе тільки в разі повного розрахунку з бюджетом по податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість. Також, позивачем на адресу відповідача надіслано ряд уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, які вказували на те, що у позивача протягом останніх 12 місяців були наявні операції по поставці та продажу товарів. Однак, відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані надіслані позивачем розрахунки та фактичні обставини здійснення позивачем господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що рішення про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу приймається на підставі реєстру податкових декларацій, а не на підставі довідки, як це зазначає відповідач у своєму рішенні про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, а отже оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на документі, який в даному випадку не може бути підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення стало подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність поставок за останні 12 місяців, в тому числі за період в якому норми Податкового кодексу України ще не набрали чинності та зворотної дії не мали. Представник позивача зазначає, що застосування пункту «г»статті 184 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки в період з 01 липня 2010 року по 01 січня 2011 року діяв Закон України «Про податок на додану вартість», а також норми пункту «г»статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»не є тотожними нормі Податкового кодексу України, на підставі якої відповідачем винесено оскаржуване рішення. Таким чином, представник позивача вважає, що оскаржуване рішення прийнято без дотримання норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представники відповідача проти позову заперечили, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване наступним. Відповідачем встановлено, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року, тобто протягом дванадцяти послідовних податкових періодів не міститься показників, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, в зв'язку з чим, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про анулювання реєстрації позивача платника податку на додану вартість. Зазначає, що позивачем направлено уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань майже через місяць, а тому такі уточнюючі розрахунки не можуть братися до уваги. В зв'язку з цим відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 2011 року відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платника податку на додану вартість №154/152. Дане рішення прийняте на підставі пункту «г»статті 184 Податкового кодексу України, в зв'язку з поданням позивачем до податкового органу протягом 12 послідовних податкових місяців, а саме за період 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Дане рішення прийнято на підставі довідки про результати камеральної перевірки реєстру поданих податкових декларацій з податку на додану вартість.

Правовідносини, що виникли під час прийняття оскаржуваного рішення, були регламентовані нормами статті 184 Податкового кодексу України, зокрема за період з 01 січня 2011 по 01 липня 2011 року.

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до положення пункту 184.8 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов'язаннями останнього податкового періоду.

Правовідносини, які виникали за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», зокрема підпунктом «ґ»пункту 9.8 статті 9 даного Закону де зазначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Отже суд зазначає, що правовідносини, які виникли до за період 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», а правовідносини, які виникли в період з 01 січня 2011 року по 01 липня 2011 року врегульовані нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що обчислення 12 місячного строку застосування наслідків передбачених підпунктом «г»статті 181 Податкового кодексу України до платника податку на додану вартість з врахування періоду передбаченого підпунктом «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим з боку контролюючого органу, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення вищевказаний закон не діяв, а тому і не міг застосовуватись до правовідносин, які виникли і санкції за які передбачені Податковим кодексом України.

На момент прийняття рішення з часу набрання чинності Податковим кодексом минуло лише шість місяців. Відповідно до статті 58 Конституції України та рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного її тлумачення, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, норми викладені в статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та статті 184 Податкового кодексу України, якими регламентовано підстави та порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, різняться між собою.

Враховуючи наведені норми Податкового кодексу України та норми Закону України «Про податок на додану вартість»суд приходить до висновку, що відповідач не дотримав вимог статті 184 Податкового кодексу України, на підставі якої було анульовано свідоцтво платника на додану вартість позивача. Положення Податкового кодексу застосовуються за порушення за неподання до органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість або подання такої декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту , а за порушення вчиненні до набрання ним чинності, лише в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за ці порушення.

Таким чином, суд вважає, що прийняте відповідачем рішення №154/152 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та з порушенням норм законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську №154/152 від 27 липня 2011 року Про анолювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" код 34085291.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 24 жовтня 2011 року.