Постанова

від 01.09.2016 по справі 2а-2728/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2016 р. м. Київ К/800/2492/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року

у справі № 2а-2728/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ІФ» (далі - ТОВ «Володимир ІФ»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 154/152 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Володимир ІФ».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що комісією, створеною відповідно до наказу ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 1012 від 12 липня 2011 року, встановлено, що позивачем у період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року подавались податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту.

Вказана обставина послугувала підставою для прийняття контролюючим органом рішення № 154/152 від 27 липня 2011 року про анулювання реєстрації ТОВ «Володимир ІФ» як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що обчислення дванадцятимісячного строку застосування наслідків, передбачених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, до платника податку на додану вартість з урахуванням періоду, визначеного підпунктом «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року; далі - Закон № 168/97-ВР), є помилковим зі сторони контролюючого органу, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Закон № 168/97-ВР втратив чинність, а тому і не міг бути застосований до правовідносин, які виникли і санкції за які передбачено ПК України.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону № 168/97-ВР оподатковуваною операцією є операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Отже, норми Закону № 168/97-ВР не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, оскільки, операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки в розумінні Закону № 168/97-ВР охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Такі ж підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлено і підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, згідно з яким реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто з набранням 01 січня 2011 року чинності ПК України підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначена підпунктом «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, не змінилась. Норма, викладена в підпункті «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, лише уточнила дійсний зміст попередньої норми.

За таких обставин, у судових інстанцій були відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Володимир ІФ».

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Шипуліна Т.М.