Ухвала

від 04.12.2014 по справі 808/8814/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 808/8814/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 р. по справі за позовом Українсько-литовсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Скарб" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області третя особа: Приватне підприємство "Профінвест" про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.06.2013р. № 0001221510 та № 0001211520 на суму 119 106,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов задовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Українсько-Литовське-Британське товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" знаходиться на податковому обліку як платник податків у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.10.1997 року за №1693, станом на 20.06.2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровській МДПІ.

Зареєстрований як платник податку на додану вартість в Дніпропетровській МДПІ 04.03.1998 року та має свідоцтво платника ПДВ № 03612390 від 11.03.1998 р.

04 червня 2013 р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001221510 та № 0001211520, якими СП ТОВ НВП "Скарб" було збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 43 507 грн., нараховано 1,00 грн. штрафних санкцій та збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 75 598,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення виписані на підставі Акту перевірки № 496/226/24236144 від 27.05.2013 р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки СП ТОВ НВП "СКАРБ" (код ЄДРПОУ 24236144) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ПП "Профінвест" (код ЄДРПОУ 36441274) за червень 2011 р."

Перевіркою встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 138.2 ст. 138, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу, у зв'язку з чим СП ТОВ НВП "Скарб" завищено валові витрати за 2 квартал 2011 року 217 537 грн., та занижено валові доходи отримані від невстановленої юридичної та/або фізичної особи за 2 кв. 2011 року на суму 179 284 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2 кв. 2011 року на суму 91 269 грн.; та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим СП ТОВ НВП "Скарб" завищено податковий кредит взаємовідносинам з ПП "ПРОФІНВЕСТ" за червень 2011 року на суму 43 507 грн.

Невиїзна позапланова перевірка проводилась у відповідності до Наказу Дніпропетровської МДПІ від 20.05.2013 р. № 412. Як вбачається зі змісту цього Наказу, перевірка проводилась на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України , вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4 , 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України , встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2009 року між Позивачем та ПП "ПРОФІНВЕСТ" було укладено Договір купівлі- продажу № 31/07 від 31.07.2009 року. Згідно умов Договору купівлі-продажу № 31/07 постачальником (ПП "ПРОФІНВЕСТ") виконані зобов'язання щодо передання у власність покупця (Позивача) визначеного договором товару, перелік якого зазначено безпосередньо у договорі, а саме: "заготовку центробежно-литую бронзовую и латунную в ассортименте, олово и бронзу в чушках".

Приймання товару по якості і кількості здійснювалося уповноваженим представником позивача комірником ОСОБА_1 на ім'я якої були виписані Довіреності на отримання ТМЦ (копія журналу реєстрації довіреностей додається): №55 від 06.06.2011 р., № 57 від 15.06.2011 р., №58 від 15.06.2011 р., №59 від 15.06.2011 р., №63 від 04.07.2011 р., №69 від 14.07.2011 р., №72 від 25.07.2011 р.

Факти поставки товару постачальником та отримання товару покупцем у виконання умов купівлі-продажу № 31/07 від 31.07.2009 року за період, що перевірявся, підтверджується видатковими накладними належно оформленими, підписаними обома сторонами та скріпленими печаткам учасників Договору. Дані документи було надано при перевірці, що також зазначено в акті перевірки.

Згідно умов Договору купівлі-продажу № 31/07 від 31.07.2009 р. "п. 3.1. Условия поставки - доставка товара "Продавцом" на склад "Покупателя", либо по указанию "Покупателя" на склад третьего лица в пределах г. Днепропетровска". Товар, відповідно до замовлення та видаткових накладних було отримано представником за довіреностями ОСОБА_1 на складі Покупця СП ТОВ НВП "Скарб" за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9-ж. Товар було доставлено автомобільним транспортом, що підтверджується товарно - транспортними накладними № 060601 від 06.06.11р., № 150603 від 15.06.11р., № 170601 від 17.06.11р., № 040704 від 04.07.11р., № 070701 від 07.07.11р.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно того, що на безтоварність господарських операцій, здійснених між СП ТОВ НВП "Скарб" та ПП "ПРОФІНВЕСТ" вказує відсутність первинних документів, які підтверджують факт отримання та унеможливлюють ідентифікацію товару - сертифікатів відповідності та/або походження товару, а також, документів, що підтверджують транспортування товару, а саме: дорожніх листів, товарно-транспортних накладних є необґрунтованими.

Отже податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагентів. Висновки акту перевірки не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук