Постанова

від 24.12.2014 по справі 910/16309/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 910/16309/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 910/16309/14 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва до 1) Київської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг" провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки в судовому засіданні взяли участь представники : - - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О. - - відповідача-1не з'явився - - відповідача-2Донський С.А.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг", в якій просив суд: 1. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,4149 га (кадастровий номер 8000000000:78:098:0020), що розташована на перетині вул. Лайоша Гавро та просп. Московського в Оболонському районі м. Києва, укладеного між відповідачами та зареєстрованого 23.07.2004 за № 78-6-00184 у книзі записів державної реєстрації договорів. 2. Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг" права користування цією земельною ділянкою вартістю 6 006 818, 10 грн. 3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг" відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради вказаної земельної ділянки.

Одночасно з поданням позову прокурор подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

При розгляді даної справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 (суддя Шкурдова Л.М.) у даній справі заяву Заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг" та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення будівельних робіт на земельній ділянці площею 5,4149 га (кадастровий номер 8000000000:78:098:0020) на перетині вул. Лайоша Гавро та просп. Московського в Оболонському районі м. Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт щодо будівництва автосалону з адміністративно-офісними приміщеннями, соціально-торгівельною інфраструктурою та паркінгом на перетині вул. Лайоша Гавро та просп. Московського в Оболонському районі м. Києва.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг" оскаржило її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (головуючий Власов Ю.Л., судді: Самсін Р.І., Корсакова Г.В.) вказану ухвалу суду скасовано.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезокред Холдінг" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Київська міська рада не скористалась правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 цього кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В пункті 1 постанови № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 9 зазначеної постанови зазначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 Господарського процесуального кодексу України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В обґрунтування причин звернення із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор послався на те, що відсутність заборони здійснювати будівельні роботи до прийняття рішення може призвести до спорудження відповідачем на спірній земельній ділянці автосалону з адміністративно-офісними приміщеннями, соціально-торгівельною інфраструктурою та паркінгом та ймовірну можливість у подальшому визнання за ним права власності на цей об'єкт, що на думку прокурора, зробить неможливим виконання рішення суду.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії, суд першої інстанції послався лише на припущення прокурора, які не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином невжиття застосованих ним заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Відповідних обставин судами попередніх інстанцій не встановлено.

Отже, доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову заявником до матеріалів справи не надано.

Крім того, судом першої інстанцій не було враховано, що вжиття заходів до забезпечення позову до невизначеного кола осіб Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. Вжиття таких заходів може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Надавши правову оцінку викладеним у заяві доводам, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що винесена при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми процесуального законодавства застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 910/16309/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова