Ухвала

від 10.09.2014 по справі 2а-7768/08/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 вересня 2014 року В/800/3343/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ємельянової В.І.

суддів: Лиски Т.О.

Малиніна В.В.

Пасічник С.С.

Рецебуринського Ю.Й.

перевіривши заяву Південної митниці Міндоходів

про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014

року

(К/9991/51224/11)

у справі №2а-7768/08/1570

за позовом ОСОБА_5

до Державної митної служби України, Південної митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

третя особа ОСОБА_6

про визнання протиправним та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Південної митниці Міндоходів про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року у названій справі.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів") заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Тобто, пунктом 1 частини 1 вказаної статті встановлено, що підставою для допуску справи до провадження може бути неоднакове застосування судом касаційної інстанції лише норм матеріального права.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року Південна митниця Міндоходів посилається на те, що судом касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах по різному застосовані норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зокрема, заявник посилається на неоднакове застосування судом пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 33 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118.

Так, в постанові Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року, яку просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, змінюючи постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про поновлення на посаді виходив з того, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а навпаки зобов'язує роботодавця працевлаштувати працівників ліквідованої установи. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що призвело до ухвалення протилежних за змістом рішень, заявник надав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року (К-9544/09) та зазначив, що у подібних правовідносинах суд при розгляді вказаних справ застосував ті ж самі норми права і дійшов протилежних висновків.

Отже, із змісту вказаних судових рішень суду касаційної інстанції, ухвалених за наслідком розгляду справ у подібних правовідносинах, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для допуску справи до провадження.

За таких обставин суд допускає до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Південної митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Південної митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ємельянова В.І. Судді: Лиска Т.О. Малинін В.В.

Пасічник С.С.

Рецебуринський Ю.Й.