Ухвала

від 17.12.2014 по справі 814/1620/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/36696/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Форсюк В.Л.,

відповідача - Гави О.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014

у справі № 814/1620/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про: скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 № 0008152220 та № 0003162220; визнання протиправними дій відповідача в частині зазначення в акті перевірки від 12.03.2013 неправдивих висновків та відомостей про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос Трейд» (далі - ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд»); зобов'язання ДПІ виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з підсистеми «Податковий блок» відомості, викладені в акті перевірки від 12.03.2013, щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» у перевіреному періоді.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови суд послався на те, що реальність правовідносин між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» була предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-3137/12/1470, а відтак має преюдиційний характер та не потребує повторного дослідження при розгляді даної справи. Також суд зазначив про те, що акт перевірки від 12.03.2013 № 252/22-200/32884416 не відповідає вимогам, установленим Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, а тому не має доказової сили.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0008152220 та № 0003162220; ДПІ зобов'язано виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з підсистеми «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акта перевірки від 12.03.2013 № 252/22-200/32884416 про відсутність реальних операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» та ТОВ «Автомагістраль-Південь»; в іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.

Названу постанову мотивовано тим, що висновки податкового органу про фіктивний характер зазначених операцій ґрунтується на висновках інших перевірок, які визнані необґрунтованими в судовому порядку, та спростовуються матеріалами даної справи; у той же час висновки акта перевірки не мають правоутворюючого значення, а тому не можуть виступати предметом оскарження.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що наявність ознак анонімної структури у діяльності ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» та недостатність поданих позивачем первинних документів для встановлення усіх обставин щодо походження та руху активів у процесі виконання розглядуваних поставок свідчить про номінальне оформлення цих операцій виключно з метою отримання податкової вигоди.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за звітні періоди з жовтня по грудень 2010 року щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» та контрагентами-покупцями, оформлену актом від 12.03.2013 № 252/22-200/32884416.

У цьому акті за наслідками дослідження правовідносин між позивачем та названим контрагентом при виконанні поставок будівельних матеріалів ДПІ викладено висновок про безтоварний характер цих операцій, що виключає право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за розглядуваними операціями. Наведене стало підставою для прийняття ДПІ:

податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0003152220, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 748 186 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0003162220, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 349 637 грн.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту наведеним критеріям, суди встановили, що фактичне виконання операцій з поставки ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» будівельних матеріалів позивачеві підтверджується договорами поставки будівельних матеріалів, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, виписками з рахунків позивача, які мають усі необхідні реквізити та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст розглядуваних операцій та їх учасників.

Заперечення ж ДПІ проти права позивача на податковий кредит та валові витрати за цими операціями ґрунтуються на відсутності доказів транспортування продукції у процесі виконання розглядуваних поставок, а також на установлених у рамках контрольно-перевірочних заходів обставинах щодо ознак фіктивного підприємництва у діяльності ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» (як-от неперебування за місцезнаходженням, відсутність у нього майна, основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання поставок товарно-матеріальних цінностей у заявлених обсягах, реєстрація цього товариства на ОСОБА_3, який заперечує існування господарських зв'язків між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд»).

Втім відсутність контрагента за юридичною адресою не є доказом недобросовісності позивача, позаяк дана обставина свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві. Адреса, зазначена у первинних документах як місцезнаходження ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд», співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідає вимогам оформлення первинних документів, наведеними у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податковим органом не подані докази неперебування ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» за юридичною адресою саме на момент виконання розглядуваних господарських операцій.

Установлені ДПІ факти відсутності у ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» персоналу, технічних засобів і механізмів, необхідних для здійснення реальної торговельної діяльності також не є доказом неможливості виконання спірних операцій. Адже цивільне законодавства передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання зобов'язань за договором. До того ж, здійснення торговельно-закупівельної діяльності не вимагає обов'язкової наявності значного штату працівників та основних засобів. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання; вони можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб. Чинне законодавства також не забороняє здійснювати доставку товару чужими транспортними засобами.

Показання директора контрагента, в яких він заперечує свою причетність до діяльності ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» та здійснення господарських операцій з Товариством, також слід розцінювати критично, позаяк дана особа є заінтересованою від уникнення відповідальності за можливе невідображення операцій з поставки у податковій звітності.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи міститься довідка від 11.04.2013 № 2367/22-5/37008983, складена податковою інспекцією за результатами проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Геліос Трейд» щодо підтвердження взаємовідносин з Товариством за розглядувані звітні періоди з жовтня по грудень 2010, в якій встановлено ознаки товарності у розглядуваних операцій та зазначено про відсутність порушень правил оподаткування з боку спірного контрагента за розглядуваними операціями.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно визнали протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Обґрунтованою є і позовна вимога щодо зобов'язання відповідача виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з підсистеми «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акта перевірки від 12.03.2013 № 252/22-200/32884416, позаяк до моменту узгодження податкового повідомлення-рішення відсутні правові підстави для внесення змін до податкових баз виключно на підставі висновків посадових осіб податкового органу, викладених в акті перевірки.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова Одеського апеляційного адміністративного суду зі справи учасниками спору не оскаржується. Касаційний суд погоджується з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин даної справи щодо відсутності у висновків акта перевірки ознак обов'язковості, у зв'язку з чим відповідні висновки не можуть витупати предметом судового спору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі № 814/1620/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько