Ухвала

від 16.12.2014 по справі 2а-7614/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/17420/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

по справі №2а-7614/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонсон Контролс Україна" (надалі - ТОВ "Джонсон Контролс Україна")

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень: від 26.12.2011р. №0001052306 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 2246146,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 561536,5грн.; від 26.12.2011р. №0001043306 в частині донарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 175713,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 43928,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.07.2012р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013р. та залишити силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Джонсон Контролс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.12.2011р. 698/23-6/24504833. Листом №37951/10/22-006 від 26.12.2011р. відповідачем було надано відповідь на заперечення до акта перевірки. Згідно із вказаним листом, що є невід'ємною частиною акта перевірки, викладено у новій редакції в частині порушень, що призвели до заниження податку на додану вартість.

Акт перевірки містить, зокрема, висновки про порушення позивачем: п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2105577,00грн., при здійсненні передачі майна у зв'язку з перетворенням позивача; п.5.1 ст.5, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищення валових витрат на суму 702850,00грн., в результаті чого занижені податок на прибуток на суму 175713,00грн. п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення податкового кредиту на суму 140569,40грн., внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" Обухівського монтажного управління.

На підставі зазначеного акт відповідачем 26.12.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №00010522306 та №001043306.

Решта висновків акту перевірки та податкові повідомлення рішення, винесені на підставі цих висновків в іншій частині предметом спору не були.

Під час перевірки встановлено, що 14.01.2010р. відбулось припинення діяльності підприємства шляхом перетворення, тобто зміна організаційно - правової форми та назви Фірми «Йорк Інтернешенл» зі 100% іноземним капіталом (ідентифікаційний код 25404833) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Джонсон Контролс Україна» (ідентифікаційний код 25404833) на підставі рішення власників Фірми та зафіксовано письмово у протоколі (рішенні) власника Фірми «Йорк Інтернешенл» зі 100% іноземним капіталом від 05.08.2009р..

До перевірки було надано передавальний акт від 02.12.2009р. на суму 10527884,11грн., який засвідчує факт передачі основних засобів, нематеріальних активів, іншого майна та зобов'язань від Фірми «Йорк Інтернешенл» зі 100% іноземним капіталом до ТОВ «Джонсон Контролс Україна».

Зазначене було розцінено відповідачем як здійснення Фірмою «Йорк Інтернешенл» оподатковуваної операції, і на суму вартості основних засобів, інших необоротних активів, нематеріальних активів, капітальних інвестиції, виробничих запасів, малоцінних швидкозношувальних предметів, готової продукції та товарів, за виключення суми зносу необоротних активів, у зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зокрема, погодився з даними висновками податкового органу.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

За змістом ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до положень ст.ст.105-107 даного Кодексу реорганізація у формі перетворення може здійснюватися за рішенням учасників юридичної особи, на підставі якого складається передавальний акт, в якому відображаються всі активи та обов'язки, які передаються новій юридичній особі.

Судом апеляційної інстанції відзначено, що норми законодавства, які регулюють правовідносини реорганізації юридичної особи, зокрема, ст.ст.105-108 ЦК України, ст.59 ГК України не передбачають передачі активів та зобов'язань юридичної особи на компенсаційній основі.

У ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік об'єктів оподаткування, а також операцій, які не є об'єктом оподаткування.

Так, операція з передачі майна, прав та обов'язків під час реорганізації юридичної особи шляхом перетворення не відповідає жодним умовам, визначеним ст.3 зазначеного Закону, в т.ч. п.п.3.2.8 даної статті. Зокрема, у випадку перетворення здійснюється не відчуження майна з передачею права власності на це майно, а відбувається саме перехід усього майна, прав та обов'язків в їх комплексі до нового суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим операції по перетворенню не є поставкою в розумінні п.1.4 вказаного Закону для цілей оподаткування або умовним продажем згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, а тому таке перетворення не призводить до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи, що при реорганізації підприємства шляхом перетворення здійснюється перехід усього майна разом з правами та обов'язками щодо цього майна до складу іншого підприємства, як факт продажу так і факт компенсації відсутні, апеляційний суд правомірно не погодився з висновками суду першої інстанції щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду другої інстанції на те, що п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 вищезазначеного Закону стосується операції з поставки сукупних валових активів від одного платника податку до іншого платника податку, водночас юридична особа, що припиняється, та юридична особа-правонаступник не можуть одночасно існувати і здійснювати операції між собою, а тому операція з передачі майна, прав та обов'язків під час реорганізації юридичної особи у формі перетворення не може бути кваліфікована як "операція, яка не є об'єктом оподаткування" відповідно до цього підпункту Закону.

Крім того, спростовуючи висновки податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з ненаданням позивачем акту виконаних робіт, звіту про виконані роботи та не доведеності приналежності ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" до надання послуг, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно п.5.1, абз.3 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів, (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, що підлягають амортизації. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивачем було надано первинні документи по операціях з ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", а саме договори від 02.11.2009р. №В-50 та №В-51 з додатками, довідки за формою КБ-3, акти за формою КБ-2в, банківські виписки та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

У акті перевірки відсутні твердження про ненадання до перевірки вказаних договорів та податкових накладних виданих ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", а як свідчать матеріали справи, такі договори містять детальний опис і кошторис робіт, що спростовує твердження відповідача про неможливість встановити, які саме роботи були виконані.

Судом також звернуто увагу на те, що за договором від 02.11.2009р. №В-50 ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" виконувало для позивача роботи з листопада 2009р. по червень 2010р., за договором від 02.11.2009р. №В-51 - з листопада 2009 року по квітень 2010р., при цьому відповідач не заперечує правомірність віднесення позивачем витрат по роботам, отриманим від ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" за період з листопада по грудень 2009р. до валових витрат по річній декларації з податку на прибуток за 2009р., а також за період з травня по червень 2010р. у декларації з податку на прибуток за півріччя 2010р.

Окрім того, позивач отримав від ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" всього 16 податкових накладних, відповідач не заперечує правомірність формування позивачем податкового кредиту по 8 накладним, які були видані в період листопад-грудень 2009р., травень-червень 2010р., та включені до податкового кредиту у щомісячних деклараціях з податку на додану вартість позивача за відповідні місяці.

Посилання суду першої інстанції на норму п.44.6 ст.44 ПК України є недоречним, оскільки судом не було дотримано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, водночас судом апеляційної інстанції було досліджено наявні в матеріалах справи докази по взаємовідносинам з ДП ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" та надано належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачем у порушення ч.2 ст.71 КАС України, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов