Ухвала

від 08.12.2014 по справі 825/559/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2014 р. м. Київ К/800/47743/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Шибумі»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року

у справі № 825/559/14

за позовом Приватного підприємства «Шибумі»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Шибумі» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 21.01.2014 року №0000302200, №0000312200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року скасовано та постановлено нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 27.12.2013 року № 1098/22/30380646, яким встановлено, зокрема, порушення: - пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» №1213 від 28.09.2011 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на 53 184,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на 122 904, 00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 202 123, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на 53 184, 00 грн., за перше півріччя 2012 року на 120 598, 00 грн., за 3 квартали 2012 року на 187 378, 00 грн., за 2012 рік на 10 148, 00 грн. та авансовий внесок за 2013 рік в сумі 8 460, 00 грн. (березень-грудень 2013 року) та авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2013 року в сумі 41 640, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 21.01.2011 року: - № 0000302200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 212 271, 00 грн. - за основним платежем та 2 538, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 50 100, 00 грн. - за основним платежем та 12 525, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, що до складу витрат позивачем неправомірно віднесено суму вартості пального, списаного як витрачене в цілому на рух по маршруту, в тому числі і на здійснення переїздів транспортними засобами при виконанні зобов'язань перед контрагентами-замовниками.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень норм податкового законодавства позивачем та неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо правомірного прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, з урахуванням норм податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось податковим органом, що позивач протягом перевіряємого періоду здійснював господарську діяльність із контрагентами відповідно до укладених договорів вантажних перевезень, що підтверджується договорами, актами наданих послуг, товарно-транспортними накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, в т.ч. в міжнародному сполученні, актами списання паливно-мастильних матеріалів.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені договори по перевезенню були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають. Посилання на порушення законодавства з боку контрагентів позивача відсутні.

Отже, є підстави вважати, що віднесення позивачем ПММ, використаних під час руху по маршруту транспортного засобу без вантажу («холостий пробіг») під навантаження або після розвантаження при наданні послуг з вантажних перевезень, є таким, що використане у господарській діяльності, а відтак, його вартість обґрунтовано була включена до складу валових витрат перевіряємого періоду.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та розміру авансових внесків в результаті зазначення в подорожніх листах вантажних автомобілів в міжнародному сполученні кількості дизельного палива, витраченого за весь проміжок часу руху автомобіля (від виїзду з гаражу до повернення) без поділу на маршрути, є помилковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Шибумі» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі № 825/559/14 скасувати.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі № 825/559/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук