Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2а-0870/7532/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/58176/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Гончар Н.О.,

розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року

по справі № 2а-0870/7532/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Хліб 2005»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Азов-Хліб 2005» звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2011 року №0000582301 та №0000592301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Мелітопольською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Азов-Хліб 2005» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) та пп. 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

На підставі висновків перевірки 26 квітня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3118 976,25 грн., у т.ч. за основним платежем 2495181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 623795,25 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000592301, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2495280,00 грн., у т.ч. за основним платежем 1996224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 499056,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Господарські операції фіксувалися шляхом виписки видаткової та податкової накладної, а також здійсненням оплати за отриманий товар шляхом перерахування безготівкових коштів (на підставі рахунків).

Судами встановлено, що ПП «Азов-хліб 2005» здійснює закупівлю зернових культур, які знаходились на зберіганні на сертифікованому складі ВАТ «Мелітопольський елеватор». Згідно Закону України «Про зерно та ринок зерна України» підтвердження знаходження зернових (соняшника) на зберіганні є складська квитанція. Відповідно, переоформлення (передачі) зерна на складському зберіганні відбувається без вивозу з місця зберігання - шляхом погашення існуючої квитанції і виписки нової квитанції на нового власника за зверненням контрагентів відповідної угоди. Тим самим при зазначеному переоформленні транспортні витрати відсутні.

На підтвердження даного факту підприємством надано завірені належним чином копії складських квитанцій.

Товар належним чином оприбуткований в бухгалтерському обліку ПП «Азов-Хліб 2005», що, в свою чергу, призвело до змін майнового стану платника податків. Крім того, вказані товари в подальшому були передані ПП «Азов-Хліб 2005» своїм замовникам (ЗАТ АТ «Каргилл») за складськими квитанціями. Наявність результату виконаних робіт податковим органом під сумнів не ставиться.

Крім того, судами встановлено, що придбані ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичну передачу товару замовникам.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі № 2а-0870/7532/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 12.12.2014 р.