Ухвала

від 03.12.2014 по справі 2а/0270/5044/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/26784/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2а/0270/5044/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

за участю прокурора м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові-повідомлення рішення від 06.06.2011 № 0002342330, № 0002352330, визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 15.06.2011 № 0002372330, визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 07.07.2011 № 0002512330, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року у розмірі 357731,00 грн., 146323,00 грн., 225821,00 грн. та 47508,00 грн. відповідно, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1910,23 грн.

У касаційній скарзі Вінницька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просив залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичної підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 17.05.2011 № 2025/2330/33553300, від 06.06.2011 № 2428/2330/33553300 та від 25.06.2011 № 2742/2330/33553300. Так, згідно висновків акту від 17.05.2011 № 2025/2330/33553300 позивачем порушені норми пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК), підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 476141,39 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, сформованого за наслідками нікчемних правочинів з ТОВ «Агора Імпекс», у якого, згідно аналізу його звітності, відсутні основні засоби (складські, торгівельні, виробничі приміщення), трудові ресурси (працює 3 особи), необхідні для здійснення господарської діяльності.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 3100018,74 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2011 року у зв'язку з неможливістю підтвердити факт сплати сум ПДВ при імпорті товарів у грудні 2010 року, січні 2011 року. Внаслідок цих порушень позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за січень, лютий 2011 року на 357731,00 грн. та 146323,00 грн. відповідно; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року - 59315,00 грн., січень 2011 року - 134720,00 грн., лютий 2011 року - 273329,00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року - 8777,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки від 17.05.2011 № 2025/2330/33553300 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 06.06.2011: № 0002342330 про зменшення суми бюджетною відшкодування з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року на 357731,00 грн. та 146323,00 грн. відповідно; та № 0002352330, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 467364,00 грн., у т.ч.: за грудень 2010 року - 59315,00 грн., січень 2011 року - 134720,00 грн., лютий 2011 року - 273 329 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до висновків актів перевірки від 06.06.2011 № 2428/2330/33553300 та від 25.06.2011 № 2742/2330/33553300 позивачем порушені норми пункту 200.4 ст. 200 ПК: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за березень та квітень 2011 року на 225821,00 грн. та 47508,00 грн. відповідно внаслідок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2011 року на 273329,00 грн., що було встановлено в акті перевірки від 17.05.2011 № 2025/2330/33553300.

За наслідками перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.06.2011 № 0002372330, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 225821,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1,00 грн.; та від 07.07.2011 № 0002512330, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 47508,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку..

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

У судовому процесі встановлено, що позивач задекларував податковий кредит за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року за наслідками господарських операцій з поставки товару від ТОВ «Агора Імпекс».

Згідно з приєднаною до справи довідкою від 11.07.2011 № 2898/2330/37247975, складеною за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Агора Імекс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Поділляагротранс», фактичне відвантаження товару підтверджується видатковими, податковими накладними. Реалізовану продукцію ТОВ «Агора Імпекс» одержав за довіреністю ПАТ №1 від 12.01.2011 р., ПАТ № 3 від 01.02.2011р. - Кравецький М.М., товар передавався на складі заводу-виробника - ТОВ «ІСМА-Екопром», а розрахунки відбулись у безготівковій формі. Станом на 10.05.2011 дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках із ТОВ «Поділляагротранс» відсутня. Реалізований товар (жирні кислоти) є готовою продукцією, яка була отримана в результаті переробки на давальницьких умовах соапстоку та інших відходів олійно-жирової промисловості на виробничих потужностях ТОВ «ІСМА-Екопром».

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі факт поставки позивачу вказаного товару, що підтверджується, зокрема висновками, зробленими ДПІ у м. Вінниця у довідці від 11.07.2011 № 2898/2330/37247975, а також на підставі доданих до матеріалів справи копій платіжних доручень (а.с. 207-210), факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті товарів, зробили правильний висновок про неправомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, сформованого за наслідками його господарських операцій з ТОВ «Агора Імекс», та сум бюджетного відшкодування, заявлених позивачем із врахуванням як цих сум податкового кредиту, так і сум ПДВ, сплачених при імпорті товару митним органам.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, набрав чинності 01.01.2011) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.. (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.11 встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби, відповідно до пункту 200.12 ст. 200 ПК України, зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суди попередніх інстанцій у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України зробили правильний висновок про недоведеність з боку податкового органу правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, розміру від'ємного значення по податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи підтвердження правомірності декларування позивачем суми податкового кредиту у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень. квітень 2011 року, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев