Рішення

від 25.12.2014 по справі 915/1708/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 915/1708/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, вул. Шевченка, 69-А, м. Миколаїв, 54001

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

до відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, с.м.т. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза-Агроінвест", проспект Шевченка, 31, м. Одеса, 65058

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", вул. Лісна, 6, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555

поштова адреса: вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 57500.

про визнання незаконним і скасування розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсними договорів і державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін, прокуратури та третьої особи:

від прокуратури: Брезіцький Вадим Станіславович, службове посвідчення № 027031, видане 01.07.2014 року (дійсне до 01.07.2019 року); наказ Прокуратури Миколаївської області від 16.12.2014 року № 15084

від позивача: Шумська Інна Ярославівна, довіреність № 1078/10-05-58/6-14 від 19.05.14 року;

від відповідача Березанської районної державної адміністрації представник не з'явився;

від відповідача ТзОВ "Лоза-Агроінвест": Савасько Олександр Валерійович, довіреність б/н від 02.12.2014 року;

від третьої особи: Бєломитцев Євгеній Іванович, довіреність вих. № 212 від 19.05.14 року.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з позовними вимогами до відповідача Березанської районної державної адміністрації, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза-Агроінвест" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 960 від 06.09.2007 року;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, укладений 07.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТзОВ "Лоза-Агроінвест";

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 79 від 26.01.2009 року;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18, укладений 26.01.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТзОВ "Лоза-Агроінвест";

- визнання недійсним державного акту серії ЯЗ №140830 на право власності ТзОВ "Лоза-Агроінвест" площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18;

- повернення земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18 (кадастровий номер 4820983900:09:000:0333), грошовою оцінкою 140 778 грн. у власність держави.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.10.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13.11.2014 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.10.2014 року відмовлено в задоволенні заяви Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 02.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року задоволено клопотання ТзОВ "Лоза-Агроінвест" та клопотання ТзОВ "Телерадіокомпанія РІО" про надання дозволу на проведення фото та відео фіксації в залі судового засідання під час розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року відкладено розгляд справи на 18.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.12.2014 року продовжено строк розгляду справи на 3 дні, розгляд справи відкладено на 25.12.2014 року.

В судовому засіданні 25.12.2014 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 25.12.2014 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві (арк. справи 3-7). В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Розпорядженням Березанської райдержадміністрації № 960 від 06.09.2007 року затверджено проект землеустрою та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі: 0,59 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) та 0,40 га пісків за рахунок земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Відповідно до технічної документації із землеустрою вказана земельна ділянка надавалась із земель лісогосподарського призначення та розташована на відстані приблизно 10 м від узрізу води в межах пляжної зони прибережної захисної смуги узбережжя Чорного моря.

Оскаржуване розпорядження Березанською районною державною адміністрацією прийнято з перевищенням повноважень (ст. 149 ЗК України) та проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки затверджено за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації (ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації"), а також без вилучення земельної ділянки у попереднього користувача ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (ч. 5 ст. 116 ЗК України) та всупереч встановленого порядку змінено цільове призначення земельної ділянки (ст. 20 ЗК України, ст. 57 ЛК України)

Згідно інформації Головного управління Держземагентства у Миколаївській області по вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавася. За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства висновок про погодження відведення зазначеної земельної ділянки не видавався.

На підставі зазначеного розпорядження 07.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТзОВ «Лоза-Агроінвест» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, відповідно до якого земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення готельного комплексу.

Таким чином, укладений на підставі зазначеного розпорядження між Березанською райдержадміністрацією та ТзОВ "Лоза-Агроінвест" договір оренди зазначеної земельної ділянки в силу ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

26.01.2009 року Березанською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 79 про продаж ТзОВ «Лоза-Агроінвест» земельної ділянки для комерційного використання під розміщення туристичного готелю загальною площею 0,99 га, розташованої за адресою: зона відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 18 із земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що знаходиться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки.

Оскаржуване розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26.01.2009 року № 79 прийняте з перевищенням повноважень (ст. 149 ЗК України) та порушенням норм чинного на час його винесення законодавства, оскільки земельні ділянки прибережних захисних смуг не можуть перебувати у власності (ст. 88, 90 ВК України), тому підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Відповідно, укладений на підставі зазначеного розпорядження договір купівлі-продажу від 26.01.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТзОВ «Лоза-Агроінвест», предметом якого є спірна земельна ділянка площею 0,99 га та виданий на підставі нього державний акт серії ЯЗ № 140830 на право власності ТзОВ «Лоза-Агроінвест» на земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 18, підлягає визнанню недійсним.

Березанська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо вилучення та розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже Миколаївська обласна державна адміністрація відповідно до приписів ст. ст. 387, 388 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним, у тому числі добросовісного набувача якщо майно вибуло з володіння поза волею власника.

Представниками прокуратури та позивача було зазначено, що зазначені незаконні дії порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечать державній політиці у сфері земельних відносин.

Крім того, прокурором було зазначено, що про порушення прав Миколаївської обласної державної адміністрації стало відомо лише після проведення міжрайонною прокуратурою перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 26.04.2013 року, тому причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 19, 121 Конституції України, ст. 203, 215, 387, 388 ЦК України, ст. 80, 88, 90 Водного кодексу України, ст. 19, 21, 84, 126, 149, 152, 155 ЗК України, ст. 57 Лісового кодексу України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» прокурор та представник позивача просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» в судовому засіданні 25.12.2014 року проти позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві (арк. справи 79-84) та просив суд в позові відмовити повністю. В обґрунтування вказаної позиції представником відповідача зазначено наступне.

Щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності відповідачем зазначено, що протягом 2007-2010 років прокуратурою Миколаївської області, прокуратурою Березанського району Миколаївської області неодноразово витребовувалися для перевірки усі розпорядження Березанської райдержадміністрації щодо виділення в оренду, продажу, безоплатної приватизації земельних ділянок в межах Рибаківської та Коблівської сільських рад. Отже, ще у 2007 році органам прокуратури Миколаївської області було відомо про видання розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «Лоза-Агроінвест» № 960 від 06.09.2007 року.

Із посиланням на приписи ст. 20 ЗК України, відповідач зазначив, що позивачем та прокурором не надано обґрунтувань та доказів, які свідчать про фактичну зміну цільового призначення земельної ділянки. Крім того, віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Однак, рішення про віднесення земельної ділянки до лісогосподарського призначення позивачем та прокурором не подано.

Відповідачем зазначено, що так як ТзОВ «Лоза-Агроінвест» є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 140830, який є правовстановлюючим документом, зберігати похідні документи, зокрема такі як позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держземагентсва у Миколаївській області з 2007 року не має потреби, як такого який втратив практичне значення.

Крім того, відповідачем зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами тієї зони, де могла би бути встановлена прибережна захисна смуга. Із посиланням на ст. 4, 88 Водного кодексу України та ст. 60 ЗК України відповідачем зазначено, що ніяких проектів землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки відповідними органами не розроблялось та не затверджувалось. Відтак, відсутні підстави для віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги.

Відповідач зазначає, що перевищення повноважень при прийнятті Березанською районною державною адміністрацією оскаржуваних рішень не вбачається, оскільки на спірній земельній ділянці планується будівництво туристичного готелю для відвідування усіма жителями територіальної громади району з метою відпочинку та оздоровлення. Перелік, передбачений п.п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України не є вичерпним.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відповідачем зазначено, він не є правочином, а є правовстановлюючим документом та не може бути визнаний судом недійсним. Такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ст. 140 ЗК України не передбачено.

Позовні вимоги позивача також суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, в рішеннях якого зазначено, що визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим (рішення «Стретч» проти Об»єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії» та «Федоренко проти України»).

Відповідач Березанська районна державна адміністрація явку повноваженого представника в судові засідання 13.11.2014 року, 02.12.2014 року, 18.12.2014 року та 25.12.2014 року не забезпечив. Причини неявки представника відповідача суду не відомі.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 24.10.2014 року про порушення провадження у справі, отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 63).

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 64, 87 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх дій щодо належного повідомлення відповідача Березанської районної державної адміністрації про дату, час та місце судових засідань, а також про достатність у матеріалах справи доказів для розгляду справи по суті за відсутності повноважного представника відповідача Березанської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" у судовому засіданні 25.12.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В судовому засіданні представник третьої особи зазначив наступне.

- згідно розпорядження Березанської районної державної адміністрації в оренду надано 0, 40 га земель лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», та 0, 59 га - земель іншого призначення, які перебували в запасі;

- ДП «Очаківське ЛМГ» не мало в постійному користуванні земельну ділянку площею 0, 59 га;

- з Акту обстеження ділянок лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ», потрібних для надання в тимчасове користування для інших видів використання від 03.08.2007 року вбачається, що ДП «Очаківське ЛМГ» не заперечувало проти виділення 0, 25 га земель Держлісфонду для рекреаційного використання в довгострокове користування. Однак, як вбачається з оскаржуваного розпорядження про надання в оренду земельної ділянки, проекту відведення, договору оренди земельної ділянки в оренду надано 0, 40 га земель ДП «Очаківське ЛМГ». При цьому, представник третьої особи зазначив, що ТзОВ «Лоза-Агроінвест» сплатило збитки у виді недоодержаного доходу за час тимчасового невикористання земельної ділянки, а після проведення перевірки КРУ - ТзОВ «Лоза-Агроінвест» сплатило ще за 0, 15 га.

Однак, згоди на вилучення ДП «Очаківське ЛМГ» не надавало.

- вилучатись повинна була тільки земельна ділянка 0, 40 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», оскільки земельна ділянка 0, 59 га перебувала в землях запасу;

- відповідачем порушено ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»;

- прибережну захисну смугу не обов'язково встановлювати за проектом;

- в силу приписів ст. 85, 88 ВК України заборонено передавати у власність землі прибережних захисних смуг;

- Державний акт в частині опису меж земельної ділянки не відповідає умовам договору купівлі-продажу, що є додатковою підставою для визнання його недійсним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

06.09.2007 року відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 960 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду» (арк. справи 16), згідно якого було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі: 0,59 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) та 0,40 га пісків за рахунок земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі: 0,59 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) та 0,40 га пісків за рахунок земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" в оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом відведення;

- рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» укласти договір оренди на землю відповідно до чинного законодавства.

Виконання проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду, який було затверджено розпорядженням, було замовлено відповідачем ТзОВ «Лоза-Агроінвест» за договором № 6194 від 02.08.2007 року у ТзОВ "Обласний земельно-кадастровий центр".

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою (арк. справи 106), земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням земельна ділянка площею 0, 40 га відноситься до земель лісогосподарського призначення, а земельна ділянка площею 0, 59 га - до земель іншого призначення. Загальна площа земельної ділянки становить 0,99 га. Земельну ділянку після надання в оренду запропоновано віднести до земель іншого призначення (комерційне використання). Згідно Пояснювальної записки до проекту землеустрою відведення земельної ділянки площею 0, 40 га пропонується зробити за рахунок земель державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", а земельної ділянки площею 0, 59 га - із земель запасу. Мета використання - для комерційного використання під розміщення готельного комплексу.

Проект відведення земель розглнятуо і погоджено: Державним підприємством "Очаківське ЛМГ" (лист № 500 від 07.08.07 року); Рибаківською сільською радою Березанського району (лист № 550 від 10.08.07 року); Березанським районним відділом земельних ресурсів (лист № 01-6-1398 від 03.08.07 року); Беразанським районним відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури (висновок № 340 від 06.08.07 року); Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Миколаївській області (висновок № 01-04/3508-05 від 10.07.2007 року); Державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївській області (висновок № 2106/07 від 10.08.07 року); Березанською районною санепідемстанцією (погодження № 61 від 06.08.07 року) (арк. справи 115, 121-127).

07.09.07 року відповідно до розпорядження № 960 від 06.09.07 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» був укладений Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим № 2408 (арк. справи 17-18).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація передала відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі пісків за рахунок земель державної власності (запасу) та пісків за рахунок ДП «Очаківське ЛМГ» - для комерційного використання під розміщення готельного комплексу , яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (п. 1 Договору).

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі 0,59 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу) та 0,40 га пісків за рахунок ДП «Очаківське ЛМГ» . Кадастровий номер 4820983900:09:000:0333 (п. 2 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки - під розміщення готельного комплексу (п. 15 Договору).

Договір зареєстровано у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП "Центр ДЗК" 10.09.07 року за № 040700700056.

26.01.2009 року відповідачем Березанською районною адмінстрацією було прийнято розпорядження № 79 "Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення" (арк. справи 19), згідно якого було вирішено продати відповідачу ТзОВ "Лоза-Агроінвест" земельну ділянку комерційного використання під розміщення туристичного готелю загальною площею 0,99 га, розташованої за адресою: зона відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18 із земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" , що знаходяться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості в розмірі 140 778 грн.

В цей же день 26.01.2009 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем ТзОВ "Лоза-Агроінвест" був укладений Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим № 109 (арк. справи 20-21).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація продала відповідачу ТзОВ "Лоза-Агроінвест" земельну ділянку загальною площею 0,99 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, № 18 Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, будинок, належне покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.08 року справа № 17/499/08, право власності на який зареєстроване Березанською філією ММБТІ 29.08.08 року за реєстраційним № 24521646, номер запису 900, в книзі 25.

Цільове призначення - земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристичного готелю. Кадастровий номер 4820983900:09:000:0333 (п. 1 Договору).

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачем ТзОВ "Лоза-Агроінвест" було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 140830 від 17.02.2009 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900700011 (арк. справи 22).

Предметом спору у даній справі є встановлення правомірності розпоряджень відповідача Березанської районної адміністрації від імені держави державною власністю - спірною земельною ділянкою та, як наслідок, правомірність укладення договору оренди земельної ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 960 від 06.09.2007 року та вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та ТзОВ «Лоза-Агроінвест», то слід зазначити наступне.

Підставою позову в цій частині зазначено обставини, які свідчать про:

- порушення відповідачем Березанською районною державною адміністрацією порядку встановлення та зміни цільового призначення (ст. 21 ЗК України, ст. 57 ЛК);

- перевищення повноважень при наданні земельної ділянки (ст. 149 ЗК України);

- надання земельної ділянки в оренду ТзОВ «Лоза-Агроінвест» без вилучення у постійного землекористувача ДП «Очаківське ЛМГ» (ч. 5 ст. 116 ЗК України);

- затвердження проекту землеустрою за відсутності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (ст. 57 ЛК України);

- затвердження проекту землеустрою за відсутності проведеної державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

При цьому, судом враховано наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади .

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ч. 7 ст. 151 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) визначено, що відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

Відповідно до ч. 15 ст. 151 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для :

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб , крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Враховуючи приписи ст. 7, 10, 11 Закону України "Про планування і забудову територій", суд дійшов висновку, що до об'єктів, які пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Як вказано вище, метою використання земельної ділянки є комерційне використання під розміщення готельного комплексу.

До матеріалів справи не подано жодного доказу, який би підтверджував, що розміщення готельного комплексу було спрямоване та пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження, передбачені ст. 149 ЗК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч. 5 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ст. 19 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення ;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) (в редакції від 29.03.2006 року) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Положення ст. 57 ЛК України узгоджуються з приписами ст. 20 ЗК України в частині того, що зміна цільового призначення земель провадиться, зокрема, органами виконавчої влади, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або у користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до п. «а», «б» ч. 1 ст. 21 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Як вбачається з інформації Відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 16.10.2014 року № 01-32-160 земельна ділянка (кадастровий номер 4820983900:09:000:0333) на момент передачі її в оренду та на момент продажу ТзОВ «Лоза-Агроінвест» належали до земель лісогосподарського призначення (арк. справи 34-35).

Натомість, згідно Вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у Проекті відведення земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки, яка передбачалась до відведення в оренду ТзОВ «Лоза-Агроінвест», 0, 99 га та належить до державної форми власності.

Цільове призначення та його код за УКЦВЗ:

3.4. - землі запасу (іншого призначення)

5. - землі лісогосподарського призначення (арк. справи 106).

Оскаржуваним розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 960 від 06.09.2007 року затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Лоза-Агроінвест» загальною площею 0,99 га відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі:

- 0,59 га пісків за рахунок земель державної власності (запасу)

- 0,40 га пісків за рахунок земель ДП "Очаківське лісомисливське господарство".

Вказане також вбачається з Креслень меж землекористувань, з яких здійснюється вилучення (арк. справи 135).

Згідно вищевказаної Вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у Проекті відведення земельної ділянки, цільове призначення та його код за УКЦВЗ земельної ділянки, загальною площею 0, 99 га, яку запроектовано до відведення:

3.4. - іншого призначення (комерційне використання).

Таким чином, у Вихідній земельно-кадастровій інформації було запропоновано змінити цільове призначення земельної ділянки на землі комерційного використання, оскільки земельна ділянка надавалась під розміщення готельного комплексу.

Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВК), затвердженим Держкомземом України 24.04.1998 року за №14-1-7/1205 за нижчевказаними кодами рахуються землі з наступним цільовим використанням:

за кодом 3.4 - землі іншого призначення ;

за кодом 5 - землі лісогосподарського призначення;

за кодом 1.12 - землі комерційного використання ;

за кодом 1.12.6 - землі іншої комерційної діяльності.

Вказане свідчить про фактичну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки райдержадміністрацією при наданні її в оренду.

Крім того, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства, натомість, в порушення ст. 57 ЛК України висновок про погодження відведення земельної ділянки державного лісового фонду, розташованих на узбережжі Березанського лиману та Чорного моря в межах зони відпочинку «Рибаківка» Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відповідачу ТзОВ «Лоза-Агроінвест» не надавались, що підтверджується листом Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства «Щодо надання інформації» від 11.06.2013 року № 890 (арк. справи 36).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем Березанською районною державною адміністрацією змінено цільове призначення земельної ділянки в порушення вимог ст. 20 ЗК України та ст. 57 ЛК України.

Судом також враховано, що вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» не було, що є порушенням ч. 5 ст. 116 ЗК України. При цьому, суд погоджується з твердженнями представника третьої особи щодо того, що вилучення земельної ділянки, яка перебувала в землях запасу, в силу приписів ст. 20 ЗК України не було потрібно.

Як вказано вище, відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають , подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004 року) результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується . У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання . При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується . Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу ТзОВ «Лоза-Агроінвест» в оренду підлягав обов'язковій державній експертизі, а підставою для цього проекту повинна була бути наявність позитивного висновку цієї експертизи.

Як вбачається з листа Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 11.06.2013 р. за № 2753/2000.13 «Про надання інформації» згідно Журналу обліку (реєстрації) об'єктів державної експертизи землевпорядної документації, в тому числі ТзОВ «Лоза-Агроінвест», було подано у 2007 році проект землеустрою на державну землевпорядну експертизу, який був повернутий на доопрацювання. По вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавався (арк. справи 30-33).

Твердження представника відповідача ТзОВ «Лоза-Агроінвест» щодо того, що позитивний висновок видавався, однак не зберігся, ґрунтуються на припущеннях, оскільки в силу ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів видачі позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації суду не подано.

В порушення зазначених вимог законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваного розпорядження, Березанською районною державною адміністрацією було прийнято оспорюване розпорядження № 960 від 06.09.2007 року, яким було затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної експертизи.

Таким чином, відповідач Березанська РДА розпорядженням № 960 незаконно, в порушення вимог ч. 1 ст. 124, ч. 6 ст. 123 ЗК України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Лоза-Агроінвест» в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження Березанської райдержадміністрації № 960 від 06.09.2007 року прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, а відтак є незаконним. Отже, вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 960 від 06.09.2007 року є обґрунтованою та підставною.

Як вказано вище, підставою позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки прокуратурою та позивачем зазначено обставини, які свідчать про те, що розпорядження Березанської райдержадміністрації № 960 від 06.09.2007 року прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, а відтак, в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України договір оренди, укладений на підставі вищевказаного розпорядження підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абз. 2 п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року з наступними змінами та доповненнями судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 92 від 26.01.2009 року та вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та ТзОВ «Лоза-Агроінвест», то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, підставою позову в цій частині зазначено обставини, які свідчать про неможливість відчуження у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у межах захисних смуг - прибережній захисній смузі (ст. 85, 88, 90 ВК України та ст. 59, 84 ЗК України) та перевищення повноважень Березанською районною державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст.116 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, сьомою цієї статті.

Отже, правом відчуження спірної земельної ділянки в контексті ст. 17, 84, 122 ЗК України, ст. ст. 316, 317, 324, 326 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до ст. 58 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) та ст. 4 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року) прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції від 14.01.2009 року) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Аналогічні положення визначалися у ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року), де зазначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (далі - Постанова № 486), з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 року) уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Системний аналіз вищеказаних положень норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, передбачених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486, тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правового режиму захисної смуги.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 02.09.2014 року та 09.09.2014 року у справах № 3-40гс14, № 3-41гс14, № 3-77гс14, № 3-74гс14.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Підтвердженням знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги є: План меж земельної ділянки та Кадастровий план земельної ділянки, наданої ТзОВ «Лоза-Агроінвест» у власність, де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 км уздовж урізу води (Чорне море) (арк. справи 25-27); Пояснювальна записка до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (арк. справи 107-108); Акт технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП "Очаківське ЛМГ", потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання від 03.08.2007 року, де зазначено, що обстежена ділянка розміщена в межах забороненої для експлуатації водоохоронної зони Чорного моря та має водоохоронне значення (арк. справи 116-117); Погодження санітарно - епідеміологічної станції Березанського району Миколаївської області Проекту землеустрою щодо відведення в оренду (користування) земельною ділянкою від 06.08.2007 року, де зазначено розміщення спірної земельної ділянки стосовно навколишніх територій, а саме - межування на півдні - море (арк. справи 127); Викопіювання із матеріалів інвентаризації земель Чорноморського узбережжя зони відпочинку «Рибаківка» (арк. справи 128); Експлікація земельних угідь, де зазначено що земельна ділянка розташована в зоні дії спеціальних обмежень (арк. справи 130); План меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, де зазначено, що площа земельної ділянки, що знаходиться у прибережній захисній смузі 0, 9900 га (арк. справи 133).

За таких обставин, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства щодо заборони надання у власність земельних ділянок в межах прибережних захисних смуг, Березанською районною державною адміністрацією надано ТзОВ «Лоза-Агроінвест» у власність земельну ділянку площею 0, 99 га для комерційного використання, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Враховуючи вищевикладене, розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 26.01.2009 року № 79 прийнято з перевищенням повноважень та порушенням норм чинного на момент його прийняття законодавства. Відтак, вимога про визнання незаконним та скасування вищевказаного розпорядження є підставною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та ТзОВ «Лоза-Агроінвест» також є обґрунтованою та підставною, оскільки оспорюваний договір укладено на підставі незаконного розпорядження.

Щодо вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції від 14.01.2009 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право власності на земельну ділянку площею 0, 99 га відповідача ТзОВ «Лоза-Агроінвест» посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №140830, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВМА № 727177 від 26.01.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 109.

Акт зареєстровано 17.02.2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900700011 (арк. справи 22).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647 (в редакції, чинній на момент видачі державних актів, станом на 31.08.08 року) державний акт на право власності на земельну ділянку та

державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 2.14 вищевказаної Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

За вимогою про визнання недійсним державного акту зобов'язаною особою є відповідач ТзОВ «Лоза-Агроінвест», на ім'я якої видано спірний державний акт на право власності на землю, та на підставі якого вказана особа підтверджує своє право власності на земельну ділянку, незважаючи на наявність незаконного рішення органу влади про продаж земельної ділянки та недійсного, як встановлено вище, договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.8 вищевказаної Інструкції на плані меж земельної ділянки в бланку державного акта показуються всі елементи, вказані в пункті 2.6, крім елементів, зазначених в абзацах п'ятому, шостому та восьмому. План зовнішніх меж земельної ділянки на бланку державного акта складається в масштабі, що забезпечує їх чітке зображення. При нестачі місця для написання геодезичних даних допускається винесення нумерації поворотних точок меж земельної ділянки та довжини ліній на вільне місце. Межі суміжних землевласників і землекористувачів відтіняються кожна окремим кольором.

Судом також враховано невідповідність опису меж земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право власності на землю та Договорі купівлі-продажу від 26.01.2009 року, а саме:

- в абз. 3 розділу 1 Договору зазначено: «Опис меж: від А до Б - землі ДП «Очаківське ЛМГ», від Б до А - землі державної власності (запасу)»;

- в Плані меж земельної ділянки на бланку державного акту зазначено опис меж: від А до Б - землеволодіння ВК «Сонячна Лагуна», від Б до В - землі державної власності (запасу), від В до Г - землі ДП «Очаківське ЛМГ», від Г до А - землі державної власності (запасу) (арк. 17, 22 на звороті).

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують відповідне право особи . Оскільки, відповідач ТзОВ «Лоза-Агроінвест» набув земельну ділянку не в передбаченому законом порядку (на підставі незаконного розпорядження Березанської районної державної адміністрації), його право на земельну ділянку повинно бути припинено й, як наслідок, визнано недійсним відповідний посвідчуючий документ (державний акт), який йому виданий.

Щодо посилань відповідача ТзОВ «Лоза-Агроінвест» на те, що ст. 140 ЗК України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, то слід зазначити, що вказаною нормою передбачено підстави припинення права власності на земельну ділянку, яка одержана особою правомірно (в порядку, передбаченому законодавством).

За таких обставин, позов в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку є підставним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Господарським судом встановлено, що у спірних правовідносинах від імені держави функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює позивач Миколаївська обласна державна адміністрація.

Як вже зазначено вище, Березанська районна державна адміністрація не мала права відчужувати спірну земельну ділянку на користь ТзОВ «Лоза-Агроінвест» і вона вибула з володіння держави поза її волею. При цьому, відповідач ТзОВ «Лоза-Агроінвест» міг знати про норми ЛК України, ЗК України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», які у встановленому порядку були оприлюднені та набрали чинності, що передбачають повноваження у земельних відносинах як позивача Миколаївської обласної державної адміністрації, так і відповідача Березанської районної державної адміністрації.

Судом також враховано, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заявою ТзОВ «Лоза-Агроінвест» від 16.02.2009 року та листом КП Миколаївське МБТІ, Березанської філії від 13.10.2014 року про знесення будівель та споруд за адресою с. Рибаківка, Квартал П'ятий, 18 Березанського району Миколаївської області (арк. справи 37-40).

За таких обставин, вимога про повернення державі в особі позивача Миколаївської обласної державної адміністрації спірної земельної ділянки є обґрунтованою та підставною.

Щодо застосування строку позовної давності у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 10.07.2013 року за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі", а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор . У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 10.07.2014 року необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-VІ).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (в редакції, яка була чинна до 20.12.2011 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VІ від 20.12.2011 року пункт 4 частини першої статті 268 виключено.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону № 4176-VІ від 20.12.2011 року протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про :

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

Отже, в силу приписів вищевказаного Закону особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акту органу державної влади протягом трьох років з дня набрання чинності вказаним законом, тобто до 20.12.2014 року.

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду із позовом 22.10.2014 року, тобто з дотриманням строку, в межах якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, як вбачається з Інформації № 4423/4/05-47/3-14 від 15.12.2014 року Миколаївської обласної державної адміністрації «Про надання інформації» позивач повідомив суд, що відповідно до автоматизованої системи електронного документообігу «Діловодство та КВД» розпорядження голови Березанської райдержадміністрації від 06.09.2007 року № 960 та від 26.01.09 року № 79 до облдержадміністрації не надходили. Крім того, у системі документообігу облдержадміністрації відсутня інформація про реєстрацію супровідних листів Березанської райдержадміністрації щодо надсилання вищезазначених розпоряджень (арк. справи 161).

Крім того, будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що позивач Миколаївська обласна державна адміністрація була обізнана про оскаржувані розпорядження та з якого часу суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Що стосується застосування практики Європейського суду з прав людини, то суд вважає зазначити наступне.

Звернення прокурора до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про відчуження земель належних Українському народу, тобто державі, на користь однієї юридичної особи та повернення у власність держави земельної ділянки, яка вибула з її володіння незаконно. Тобто, вирішуючи справу, суд оцінює справедливу рівновагу інтересів усієї держави Україна та однієї юридичної особи - ТзОВ «Лоза-Агроінвест».

Отже, обставини справи «Стретч проти Сполученого Королівства» та цієї справи істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» не може бути безумовним прецедентом при розгляді цієї справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами від 17.12.13 року приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору ; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (п. 2.2 вищевказаної Постанови № 7).

З поданого прокуратурою Висновку експерта про ринкову вартість земельної ділянки (арк. справи 29) вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 4820983900:09:000:0333 станом на 10.09.2008 року становила 140 778, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення судового збору в доход Державного бюджету України:

- з відповідача Березанської районної державної адміністрації в розмірі 3 654 грн. (у зв'язку з задоволенням двох вимог немайнового характеру про визнання незаконними та скасування розпоряджень (1 218 грн. + 1 218 грн.) та двох вимог про визнання недійсними договорів (609 грн. + 609 грн.));

- з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза-Агроінвест» в розмірі 5 251, 56 грн. (у зв'язку з задоволенням двох вимог немайнового характеру про визнання недійсними договорів (609 грн. + 609 грн.), однієї вимоги немайнового характеру про визнання недійсним державного акту (1 218 грн.) та однієї вимоги майнового характеру про повернення земельної ділянки (2 815, 56 грн.)).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 27, 29, 33, 34, 43, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 960 від 06.09.2007 року.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, укладений 07.09.2007 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТзОВ "Лоза-Агроінвест".

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 79 від 26.01.2009 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18, укладений 26.01.2009 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТзОВ "Лоза-Агроінвест".

Визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №140830 на право власності ТзОВ "Лоза-Агроінвест" площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18.

Зобов'язати відповідача ТзОВ "Лоза-Агроінвест" повернути земельну ділянку площею 0,99 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 18 (кадастровий номер 4820983900:09:000:0333), грошовою оцінкою 140 778 грн. у власність держави.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, с.м.т. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 04056693) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 3 654 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза-Агроінвест", проспект Шевченка, 31, м. Одеса, 65058 (код ЄДРПОУ 32224618) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 5 251, 56 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна грн. 56 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 26.12.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш