Постанова

від 23.12.2014 по справі 910/11044/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 910/11044/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Сторожук Ю.М. - за дов.

від відповідача: Дьяченко О.В. - за дов.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Петроль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014

у справі № 910/11044/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс»

до Приватного підприємства «Транс Петроль»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Східно-український банк «Грант»

про розірвання договорів та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Транс Петроль» (далі, відповідач) про:

- розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км, посвідченого державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області, Міхно Д.В., 12.05.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 1723, та повернення позивачу переданого за договором купівлі-продажу майна;

- розірвання договору купівлі-продажу будівлі АЗС № 2, що розташована за адресою: м. Глухів, Сумської області, Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км, посвідченого державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області, Міхно Д.В., 12.05.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 1721, та повернення позивачу переданого за договором купівлі-продажу майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови Договорів та не здійснив жодної оплати за Договором купівлі-продажу земельної ділянки і лише частково оплатив вартість будівлі АЗС № 2 за Договором купівлі-продажу АЗС, а відтак, договори мають бути розірвані, а майно, передане за ними, підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Східно-український банк «Грант» (далі, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 позов задоволено частково.

Розірвано Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км, загальною площею 0,3777 га, укладений 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» та Приватним підприємством «Транс Петроль», посвідчений державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрований в реєстрі за № 1723.

Розірвано Договір купівлі-продажу будівлі АЗС № 2 загальною площею 153,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Глухів, Сумської області, автодорога «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км, укладений 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» та Приватним підприємством «Транс Петроль», посвідчений державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрований в реєстрі за № 1721.

В іншій частині позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Транс Петроль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 843,55 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договорами щодо здійснення повної оплати вартості майна - предмету вказаних Договорів, що є істотним порушенням відповідачем зобов'язань за Договорами, а тому вимоги позивача про розірвання Договору купівлі-продажу земельної ділянки та Договору купівлі-продажу АЗС, з огляду на норми статей 525, 526, 610, 611, 651, 655 та 692 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд у рішенні прийшов до висновку, що оскільки з моменту державної реєстрації Договорів купівлі-продажу до відповідача перейшло право власності на продане майно, а відповідно до положень частини 2 статті 697 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати повернення від покупця товару, у разі, якщо до покупця не перейшло право власності на майно та згідно з частинами 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення виконаного ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, а мають право на відшкодування збитків, завданих розірванням договору у зв'язку з істотним порушенням договору, а тому, в даному випадку позивач не має законних підстав вимагати повернення йому переданого майна за спірними Договорами купівлі-продажу, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Транс Петроль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 скасувати частково, а саме, в частині розірвання договорів купівлі-продажу від 12.05.2011.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів наявності спору між сторонами про розірвання договорів та повернення отриманого. Скаржник наголосив на тому, що він не заперечував щодо неналежного виконання ним зобов'язань за договорами в частині оплати майна, а також, що ці порушення договорів є істотними і погоджувався з вимогою позивача про розірвання договорів. Але при цьому відповідач зазначив, що визнання ним обставин, наведених у позові щодо підстав розірвання договорів не є визнанням позову, тобто, згоди на розірвання договорів у судовому порядку. Таким чином, з огляду на відсутність на думку відповідача у матеріалах справи доказів наявності спору між сторонами про розірвання договору, у задоволенні позову у цій частині суд повинен був відмовити.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі № 910/11044/14 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 02.12.2014.

26.11.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його неможливістю з'явитися у судове засідання.

01.12.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 було винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини справи - не з'ясовані в повному обсязі. У відзиві позивач наголосив на тому, що спір щодо невиконання позивачем своїх обов'язків за Договорами існував, що підтверджується існуванням переговорів, направленням позивачем претензій відповідачу, існуванням акту звірки заборгованості між сторонами.

Також, позивач у відзиві наголосив на безпідставності тверджень суду про те, що посилання позивача на частину 4 статті 694 Цивільного кодексу України не приймається до уваги, оскільки сторонами не обумовлювались умови договорів щодо продажу майна на умовах товарного кредиту та зазначив, що апеляційний суд має повторно розглянути справу, здійснивши перевірку законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи неявку у судове засідання 02.12.2014 представників третьої особи та відповідача та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 16.12.2014, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 розгляд справи було відкладено на 23.12.2014.

23.12.2014 представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, а відтак, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник позивача у судових засіданнях наголошував на тому, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 було винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини справи - не з'ясовані в повному обсязі та просить апеляційний суд повторно розглянути справу, здійснивши перевірку законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 скасувати частково, а саме в частині розірвання договорів купівлі-продажу від 12.05.2011.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, як підтверджується матеріалами справи, 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» (продавець) та Приватним підприємства «Транс Петроль» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти у власність земельну ділянку загальною площею 0,3777 га, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км (далі, Договір купівлі-продажу земельної ділянки).

Також, 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» (продавець) та Приватним підприємства «Транс Петроль» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти у власність будівлю АЗС № 2, загальною площею 153,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Глухів, Сумської області, автодорога «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км (далі, Договір купівлі-продажу АЗС, а разом Договори).

Вказані Договори посвідчені державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В та зареєстровані в реєстрі за № 1723 та № 1721 відповідно.

Згідно з пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки продаж земельної ділянки вчиняється за 323 268,00 грн., які мають бути сплачені покупцем протягом шести місяців з дня нотаріального посвідчення договору в повній сумі.

Відповідно до пункту 2.1. Договору купівлі-продажу АЗС продаж будівлі АЗС вчиняється за 168 909,60 грн., які мають бути сплачені покупцем протягом шести місяців з дня нотаріального посвідчення договору в повній сумі.

Згідно з пунктами 3.3.1. Договорів покупець зобов'язаний сплатити за земельну ділянку та за будівлю АЗС ціну, встановлену Договорами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплати вартості продажу земельної ділянки та частково, у сумі 100 000,00 грн., сплачено вартість продажу будівлі АЗС № 2 за Договором купівлі-продажу АЗС.

Враховуючи дану обставину, позивач, обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги, послався на факт істотного порушення відповідачем зобов'язань за Договорами, а саме зобов'язань щодо здійснення повної оплати вартості майна, що є предметом вказаних Договорів, та зазначив, що це є підставою для розірвання у судовому порядку укладених між сторонами Договорів та, як наслідок, повернення позивачу майна - предмету Договорів.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» у частині розірвання спірних Договорів з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на зазначене, змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Такими підставами є:

1) істотне порушення договору другою стороною;

2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Відповідно до абз. 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Тобто, метою укладених між сторонами Договорів, з огляду на норми статей Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини купівлі-продажу, є набуття зі сторони відповідача права власності на спірне майно та отримання зі сторони позивача визначеної Договорами плати за це майно.

Таким чином, позивач, укладаючи спірні Договори купівлі-продажу мав на меті саме отримання прибутку - коштів за продану спірну земельну ділянку та будівлю АЗС № 2.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Северо-Восток Ресурс» мало на меті повернення майна, що було предметом спірних Договорів, а не досягнення для себе основної мети укладених Договорів - отримання коштів за передане відповідачу майно. Поруч із цим, матеріалами справи не підтверджуються обставини щодо неможливості виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за даними Договорами.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, у даній ситуації, враховуючи мету укладених Договорів, не здійснення відповідачем повної оплати за Договорами не є істотним порушенням умов даних Договорів, а позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за передане за Договорами майно та вимагати присудження до виконання останнього обов'язку в натурі, що відновить порушене право позивача на отримання оплати за спірне майно.

Водночас, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

У пункті 4.5 Договорів сторонами погоджено, що право власності на земельну ділянку та будівлю АЗС № 2 у покупця виникає з моменту державної реєстрації цих Договорів, яка проведена.

Згідно з положеннями статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями спірних Договорів купівлі-продажу не передбачено право продавця вимагати повернення переданого майна у разі несплати покупцем вартості майна.

Оскільки з моменту державної реєстрації Договорів купівлі-продажу до відповідача перейшло право власності на продане майно, а відповідно до положень абз. 2 частини 2 статті 697 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати повернення від покупця товару, у разі, якщо до покупця не перейшло право власності на майно та згідно з частинами 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення виконаного ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, а мають право на відшкодування збитків, завданих розірванням договору у зв'язку з істотним порушенням договору, то в даному випадку позивач не має законних підстав вимагати повернення йому переданого майна за спірними Договорами купівлі-продажу.

Зазначена правова позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 20.02.2013 у справі № 6-158цс12.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Однак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку, позивачем, який заявив позов про розірвання Договорів, невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки задоволення даного позову жодним чином не призведе до відновлення його порушеного права, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову у частині розірвання спірних договорів є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Северо-Восток Ресурс» у частині розірвання Договорів, вимоги позивача про повернення майна, переданого відповідачу за Договорами купівлі-продажу майна, як похідні, теж не підлягають задоволенню.

Водночас, посилання скаржника у апеляційній скарзі на недотримання позивачем вимог частини 2-4 статті 188 Господарського кодексу України про надсилання відповідачу письмових пропозицій щодо розірвання договорів та повернення майна не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» № 01-8/482 від 13.08.2008 та у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначено, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

З урахуванням зазначено, позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про розірвання договору та повернення майна у випадку недотримання ним вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про розірвання Договорів з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. З урахуванням зазначеного, враховуючи вимоги скаржника, викладені у прохальній частині апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного підприємства «Транс Петроль» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Петроль» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» про розірвання Договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км, загальною площею 0,3777 га, укладеного 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» та Приватним підприємством «Транс Петроль», посвідченого державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 1723 та про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі АЗС № 2 загальною площею 153,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Глухів, Сумської області, автодорога «Кіпті-Глухів-Бачівськ» 207 км, укладеного 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» та Приватним підприємством «Транс Петроль», посвідченого державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 1721.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток Ресурс» (41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. Пролетарська, 1, код ЄДРПОУ 23297409) на користь Приватного підприємства «Транс Петроль» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, оф. 535, код ЄДРПОУ 37498929) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/11044/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко