Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/11044/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/11044/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі№ 910/11044/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" доПриватного підприємства "Транс Петроль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Східно-український банк "Грант"

пророзірвання договорів та повернення майна, за участю представників сторін від позивача:Сторожук Ю.М. (довіреність від 05.09.2014 № 09-05-2014- 2), від відповідача:не з'явились, від третьої особи:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях "Кіпті-Глухів-Бачівськ" 207 км, загальною площею 0,3777 га, укладений 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" та Приватним підприємством "Транс Петроль", посвідчений державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрований в реєстрі за № 1723. Розірвано договір купівлі-продажу будівлі АЗС № 2, загальною площею 153,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Глухів Сумської області автошлях "Кіпті-Глухів-Бачівськ" 207 км, укладений 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" та Приватним підприємством "Транс Петроль", посвідчений державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрований в реєстрі за № 1721. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договорами щодо здійснення повної оплати вартості майна - предмету вказаних договорів, що є істотним порушенням відповідачем зобов'язань за договорами, тому вимоги позивача про розірвання договорів, з огляду на норми статей 525, 526, 610, 611, 651, 655, 692 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/11044/14 (у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б. - головуючого, Отрюха Б.В., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях "Кіпті-Глухів-Бачівськ" 207 км, загальною площею 0,3777 га, укладений 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" та Приватним підприємством "Транс Петроль", посвідчений державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрований в реєстрі за № 1723 та про розірвання договору купівлі-продажу будівлі АЗС № 2, загальною площею 153,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Глухів Сумської області автошлях "Кіпті-Глухів-Бачівськ" 207 км, укладений 12.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" та Приватним підприємством "Транс Петроль", посвідчений державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В. 12.05.2011, зареєстрований в реєстрі за № 1721. У цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 910/11044/14 залишено без змін.

Не погоджуючись постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/11044/14 Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/11044/14 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" (продавець) та Приватним підприємства "Транс Петроль" (покупець) 12.05.2011 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти у власність земельну ділянку, загальною площею 0,3777 га, що розташована за адресою: Березівська сільська рада Глухівського району Сумської області, автошлях "Кіпті-Глухів-Бачівськ" 207 км.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" (продавець) та Приватним підприємства "Транс Петроль" (покупець) 12.05.2011 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти у власність будівлю АЗС № 2, загальною площею 153,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Глухів Сумської області автошлях "Кіпті-Глухів-Бачівськ" 207 км.

Договори посвідчено державним нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори Сумської області Міхно Д.В та зареєстровані в реєстрі за № 1723 та № 1721 відповідно.

Згідно з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчиняється за 323268,00 грн., які мають бути сплачені покупцем протягом шести місяців з дня нотаріального посвідчення договору в повній сумі.

Відповідно до пункту 2.1. договору купівлі-продажу АЗС № 2, продаж будівлі АЗС вчиняється за 168909,60 грн., які мають бути сплачені покупцем протягом шести місяців з дня нотаріального посвідчення договору в повній сумі.

Згідно з пунктами 3.3.1. договорів покупець зобов'язаний сплатити за земельну ділянку та за будівлю АЗС ціну, встановлену договорами.

Судами встановлено, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплати вартості продажу земельної ділянки та сплачено 100000,00 грн., вартості продажу будівлі АЗС № 2 за договором купівлі-продажу АЗС.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і при наявності наступних підстав: істотного порушення договору другою стороною; інших випадків, встановлених договором або законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що метою укладених між сторонами договорів, відповідно до норм статей Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини купівлі-продажу, є набуття відповідачем права власності на спірне майно та отримання позивачем визначеної договорами плати за це майно. Позивач, укладаючи вказані договори купівлі-продажу мав на меті отримання прибутку - коштів за продану спірну земельну ділянку та будівлю АЗС № 2.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Северо-Восток Ресурс" мало на меті повернення майна, що було предметом спірних договорів, а не досягнення для себе основної мети укладених договорів - отримання коштів за передане відповідачу майно. Апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджуються обставини щодо неможливості виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за договорами.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що нездійснення відповідачем повної оплати за договорами не є істотним порушенням умов даних договорів, а позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за передане за договорами майно та вимагати присудження до виконання останнього обов'язку в натурі, що відновить порушене право позивача на отримання оплати за спірне майно.

Відповідно до статті 697 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 4.5 договорів сторонами погоджено, що право власності на земельну ділянку та будівлю АЗС № 2 у покупця виникає з моменту державної реєстрації цих Договорів, яка проведена.

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінено або розірвано у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями договорів купівлі-продажу не передбачено право продавця вимагати повернення переданого майна у разі несплати покупцем вартості майна.

Крім цього, з моменту державної реєстрації договорів купівлі-продажу до відповідача перейшло право власності на продане майно, а відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 697 Цивільного кодексу України, позивач має право вимагати повернення від покупця товару, у разі, якщо до покупця не перейшло право власності на майно. Згідно з частинами 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення виконаного ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, а мають право на відшкодування збитків, завданих розірванням договору у зв'язку з істотним порушенням договору, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач не має законних підстав вимагати повернення йому переданого майна за договорами купівлі-продажу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивачем, яким заявлено позов про розірвання договорів, неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки задоволення даного позову жодним чином не призведе до відновлення його порушеного права.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Северо-Восток Ресурс" щодо розірвання договорів, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача про повернення майна, переданого відповідачу за договорами купівлі-продажу майна, як похідні, не підлягають задоволенню.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/11044/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/11044/14 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/11044/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.