Постанова

від 18.12.2014 по справі 2а-10695/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10695/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бистрик Г.М.

суддів Костюк Л.О., Сорочко Є.О.

при секретарі Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000040702 від 08.02.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 р. зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 р. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва у період з 19.01.2011 р. по 27.01.2011 р. було проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2011 р. №1/07-02/25394566. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зроблено висновок, що сума ПДВ, віднесена позивачем до податкового кредиту, підлягає зменшенню у вересні 2010 року на суму 5 503 543 грн., у жовтні 2010 року -на суму 6 523 542 грн. Також зафіксовано порушення пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі чого зроблено висновок про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в розмірі 5 503 543 грн.

На підставі перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 р. №0000040702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 503 543 грн. за жовтень 2010 року та визначено штрафні санкції у розмірі 1 375 886 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 р. №0000040702 в адміністративному порядку. Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 29.06.2011 року податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 р. №0000040702 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи що між позивачем та ТОВ «Сібаріт ЛТД» укладені договори поставки від 27.08.2010р. № 4500551164, від 30.08.2010р. № 4500551377, від 16.09.2010р. № 4500552846, від 17.09.2010р. № 4500553098, від 22.09.2010р. № 4500553638, від 23.09.2010р. № 4500554193, № 4500554087, № 4500554085, № 4500554084, № 4500553822, № 4500553928, № 4500554139 та від 28.09.2010р. № 4500554601, № 4500554581. Відповідно до умов кожного із зазначених договорів ТОВ «Сібаріт ЛТД» зобов'язувалось поставити на умовах EXW (франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правил Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар - «Насіння соняшникове».

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем додані до матеріалів справи наступні первинні та платіжні документи: податкові накладні, рахунки-фактур, видаткові накладні, платіжні доручення.

Позивачем також надано в матеріали справи договори між позивачем та відповідними елеваторами, згідно з умовами яких зернові склади зобов'язувались прийняти на склад, провести лабораторний аналіз продукції, зберігати насіння соняшника та зерно відповідно до умов договорів, а ДП з ІІ «Сантрейд»зобов'язувався передати продукцію та оплатити послуги зберігання. Так, між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Контрактова»укладено договір складського зберігання від 31.08.2010 № 36, до цього договору додаткова угода б/н від 31.08.2010, додаткова угода № 1 від 01.09.2010, додаткова угода № 2 від 02.09.2010, між позивачем та ТОВ «Павлоградзернопродукт»укладено договір від 29.06.2010 № 3, до цього договору додаткова угода № 1 від 29.06.2010, додаткова угода № 1 від 18.08.2010, додаткова угода № 2 від 19.08.2010, додаткова угода № 3, додаткова угода № 4 від 15.03.2011 та додаткова угода № 5, між позивачем та ВАТ «Михайлівське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення»укладено договір від 29.06.10 № 1-139, додаткову угоду № 1 від 25.08.2010, додаткову угоду №2 від 29.07.2010, додаткову угоду №3 від 08.04.2011 та додаткову угоду №4 від 31.05.2011, між позивачем та ТОВ «Первомайськ-Агро»укладено договір від 18.08.2010 № 001-С/3Б/10, додаткові угоди до нього від 18.08.2010 №1, 2 і 3, між позивачем та ТОВ «КП Девладівський елеватор» укладено договір від 14.07.2010 № 12, додаткові угоди до нього від 01.09.2010 №1 та від 02.09.2010 №2, та договір від 02.09.2010 №1 та додаткові угоди до нього від 29.04.2011 №1, від 15.03.2011 №3, від 16.05.2011 №2 та від 25.05.2011 №3, між позивачем та ТОВ «Унірем-Сервіс»укладено договір від 30.08.2010 №30/08/10-1, додаткові угоди до нього № 1 від 30.08.2010, № 2 від 30.08.2010, №3 від 13.09.2010 та №4 від 22.09.2010.

Виконання вищезазначених договорів складського зберігання підтверджується копіями первинних документів та платіжних документів на оплату наданих послуг, а саме: копіями актів прийому-передачі товару; копіями рахунків-фактур; копіями податкових накладних та копіями видаткових накладних, а також платіжними документами.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

За результатами аналізу інформатизації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що TOB «Сібаріт» має стан 14 стан - визнано банкротом.

Під час аналізу інформатизації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в ланцюгу постачання за вересень 2010 року встановлено розбіжність між ДП з II «Сантрейд» (код ЄДРПОУ 25394566) та TOB «Холдингова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 31657105) на загальну суму ПДВ - 1 810 288 гривень, тобто не встановлено надмірної сплати до бюджету відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями).

Згідно інформації отриманої від ГВПМ ДТП у Печерському районі м. Києва від 25 жовтня 2010 року ( вх. 13745/26-06/51) та пояснень гр. ОСОБА_2, який займав посаду директора TOB «Е-Восток Україна» (код ЄДПРОУ 34478763) та TOB «Елфра Дисплей» (код ЄДПРОУ 33743908), але до фінансово-господарської діяльності яких громадянин ОСОБА_3 відношення немає ні якого. Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_3 «керівником TOB «Е-Восток Україна» та TOB «Елфра Дисплей» віг не являється та ніколи не давав згоди ним бути; на зборах засновників даних підприємств ніколи не був присутнім. Засновники TOB «Е-Восток Україна» гр. ОСОБА_4 (ід. Код НОМЕР_1 Фанція) та TOB «Е-Восток Україна» (м. Москва) йому не відомі. Засновники TOB «Елфра Дисплей» гр.. ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 йому також не відомі.

Рахунки TOB «Е-Восток Україна» та TOB «Елфра Дисплей» в баківських установах ОСОБА_3 не відкривав, жодних пов'язаих з цим документів ( в т.ч. довіреностей, карток і зразками підпису ) ОСОБА_3 не підписував. Про фінансово-господарську діяльність даних підприємств йому також нічого не відомо. Жодних документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ«Е-Восток Україна» та TOB «Елфра Дисплей» ОСОБА_3 ніколи не складав та не підписував. Податкової, бухгалтерської звітності TOB «Е-Восток Україна» та TOB «Елфра Дисплей» також ніколи не складав та не підписував, до контролюючих органів не подавав та не надсилав.

Слід зазначити, що відповідно висновку судово-почеркової експертизи №259 від 07.10.10 підписи в реєстраційних документах, довіреностях та договорах про визнання податкової звітності TOB «Елфра Дисплей» та TOB «Е-Восток Україна» від імені директора ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_3, а іншими особами.

Відповідно висновку судово-почеркової експертизи №288 від 13.11.10 підписи від імені засновників TOB «Елфра Дисплей» та TOB «Е-Восток Україна» ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виконані в документах різними особами.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентами позивача податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що не було враховано судом першої інстанції.

Також, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду й на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Надані позивачем документи не підтвердили реальність вчинення операцій між контрагентами, адже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись, ст.ст. 2, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 року - скасувати .

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволені вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено 25.12.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Л.О. Костюк

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Костюк Л.О.

Сорочко Є.О.