Ухвала

від 29.07.2015 по справі 2а-10695/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2015 р. м. Київ К/800/2042/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря - Бруя О.Д.,

представників позивача - Соколової О.В., Шемяткіна О.О.,

представника відповідача - Ткача С.С.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 2а-10695/11/2670 за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Дочірне підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - ДП "Сантрейд") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ), третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000040702.

Постановою Окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанцій є законними, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу ДП "Сантрейд" необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 19 січня 2011 року по 27 січня 2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 27 січня 2011 року №1/07-02/25394566.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зроблено висновок, що сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту, підлягає зменшенню у вересні 2010 року на суму 5 503 543,00 грн., у жовтні 2010 року - на суму 6 523 542,00 грн. Також зафіксовано порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на це зроблено висновок про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в розмірі 5 503 543 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000040702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 503 543,00 грн. за жовтень 2010 року та визначено штрафні санкції у розмірі 1 375 886,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду якого, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, адже будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наведених норм вбачається, що умовами за яких платник податку отримує право на податковий кредит є придбання чи виготовлення платником податку товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сплата в зв'язку з цим податку на додану вартість за ставкою 20% та підтвердження відповідних операцій податковими накладними.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сібарід ЛТД" (Постачальник) укладено ряд договорів поставки:

- від 27 серпня 2010 року № 4500551164, від 30 серпня 2010 року № 4500551377, від 16 вересня 2010 року № 4500552846, від 17 вересня 2010 року № 4500553098, від 22 вересня 2010 року № 4500553638, від 23 вересня 2010 року № 4500554193, № 4500554087, № 4500554085, № 4500554084, № 4500553822, № 4500553928, № 4500554139 та від 28 вересня 2010 року № 4500554601, № 4500554581, за умовами зазначених договорів постачальник зобов'язувався поставити на умовах EXW (франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правил Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар - "Насіння соняшникове";

- від 01 вересня 2010 року № 4500551737 за умовами якого, постачальник зобов'язувався поставити на умовах СРТ (доставлено до/ відповідно до правил Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки - Миколаївський морський торговельний порт, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар -"Пшеницю 2-го класу";

- від 07 вересня 2010 року № 4500551840, відповідно до умов договору постачальник зобов'язувався поставити на умовах EXW(франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правил Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар - "Пшеницю 3-го класу";

- від 06 вересня 2010 року № 4500551907 за умовами якого, постачальник зобов'язувався поставити на умовах EXW(франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правид Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар -"Ріпак 1-го класу";

- від 02 вересня 2010 року № 4500551731, від 03 вересня 2010 року № 4500551911, від 17 вересня 2010 року № 4500553028, № 4500553045, від 20 вересня 2010 року № 4500553246. Відповідно до умов зазначених договорів постачальник зобов'язувався поставити на умовах СРТ (доставлено до/ відповідно до правил Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки - Миколаївський морський торговельний порт, або на умовах EXW(франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правил Інкотермс 2000) - у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар -"Ячмінь 3-го класу".

На підтвердження реальності спірних господарських операцій, позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур.

Факт оплати поставленого товару та рух коштів на рахунку позивача підтверджується копіями банківських документів, зокрема, реєстрів платіжних доручень, платіжними дорученнями та довідками банку.

Придбаний у ТОВ "Сібарід ЛТД" товар поставлявся на зернові елеватори, що підтверджується відповідними договорами складського зберігання та додатковими угодами до них, укладеними позивачем з елеваторами, а також складськими квитанціями елеваторів.

В свою чергу, виконання зазначених договорів складського зберігання підтверджується копіями наступних документів: актів прийому-передачі товару, рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень.

Крім того, позивачем надано копії реєстрів автомобілів, якими підтверджується відгрузка відправником придбаної продукції відповідно до накладних.

Також, надані ДП "Сантрейд" послуги з перевезення підтверджено копією договору та копіями актів з перевезення.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ТОВ "Холдингова компанія "Агротехтрейд" укладені ряд договорів поставки, а саме:

- від 15 вересня 2010 року № 4500552658, від 22 вересня 2010 року № 4500553539, № 4500553576, № 4500553704 та від 28 вересня 2010 року № 4500554527 відповідно до яких постачальник зобов'язувався поставити на умовах EXW(франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правид Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар -"Насіння соняшникове";

- від 03 вересня 2010 року № 4500551910, від 09 вересня 2010 року № 4500552494, від 14 вересня 2010 року № 4500552555, від 15 вересня 2010 року № 4500552876, від 16 вересня 2010 року № 4500552992, від 17 вересня 2010 року № 4500553219, від 18 вересня 2010 року № 4500553263, від 21 вересня 2010 року № 4500553455, № 4500553394, від 22 вересня 2010 року № 4500553482, № 4500553565, № 4500553791, від 23 вересня 2010 року № 4500553884, від 24 вересня 2010 року № 4500554155, № 4500554012, № 4500554480 та від 27 вересня 2010 року № 4500554418, № 4500554560., згідно з якими постачальник зобов'язувався поставити на умовах СРТ (доставлено до/відповідно до правил Інкотермс 2000) у визначений пункт поставки - Миколаївський морський торговельний порт, Південний морський порт, або на умовах EXW(франко-зерновий склад/ елеватор відповідно до правил Інкотермс 2000) -у визначений пункт поставки, а позивач зобов'язувався оплатити і прийняти товар -"Ячмінь 3-го класу".

Реальність зазначених господарських операцій підтверджена копіями наступних первинних документів: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками- фактур, реєстрами платіжних доручень, довідками банку, договорами складського зберігання, складськими квитанціями елеваторів.

В свою чергу, факт відгрузки придбаної продукції підтверджується копіями реєстрів автомобілів.

Надані картки складського обліку руху товару кожного виду від ТОВ "Сібаріт ЛТД" та ТОВ "Холдингова компанія "Агротехтрейд" дають можливість прослідкувати дати і напрямок відвантаження товарів, придбаних позивачем у зазначених контрагентів. Так, придбане позивачем у контрагентів насіння соняшникове в подальшому було перевезене до ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" та ТОВ "Українська чорноморська індустрія", де воно було перероблене на соняшникову олію на потужностях зазначених заводів. Після цього отримана соняшникова олія була експортована позивачем морським транспортом (через українські порти) на умовах СРТ або ФОБ або залізничним транспортом на умовах DAF, кордон України.

При цьому, в обгрунтування ділової мети з придбання товару, позивач зазначив, що використовував його у власній госродарській діяльності, на підтвердження чого надав копії договорів перевезення вантажів автотранспортом, договорів на транспортно-експедиційне обслуговування, договору на переробку давальницької сировини, копії товарно-транспортних накладних, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, копії рахунків та рахунків-фактур, копії відповідних контрактів, виписок з банку, вантажно-митних декларацій, декларацій з податку на прибуток позивача.

Крім того, судом першої інстанцій встановлено, що первинні документи по господарським операціям з зазначеним контрагентом містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна вартість поставок від ТОВ "Сібаріт ЛТД" та ТОВ "Холдингова компанія "Агротехтрейд", підтверджена вищенаведеними договорами, належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, банківськими документами, та документами, які підтверджують подальше використання придбаної за спірними договорами продукції у власній господарській діяльності, а відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит у вересні 2010 року в зв'язку з придбанням товарів за вказаними господарськими операціями.

Стосовно питання правомірності заявлених позивачем до бюджетного відшкодування у жовтні 2010 року сум податку на додану вартість, сплачених ним в ціні товарів за спірними господарськими операціями у вересні 2010 року, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пункту 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 цього Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1. п.7.1 ст. 7 Закону має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у вересні 2010 року по операціях з контрагентами ТОВ "Сібаріт ЛТД" та ТОВ "Холдингова компанія "Агротехтрейд", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні суми податку на додану вартість були правомірно заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у жовтні 2010 року.

Крім того, такі висновки суду першої інстанції, підтверджені і висновками судово-економічної експертизи з питань документального підтвердження розміру сформованого позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року, підтвердження фактів здійснення господарських операцій, а також з питання підтвердження висновків акта податкової перевірки позивача, на підставі якої винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка була призначена відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року.

Згідно зазначеного висновку від 27 квітня 2012 року № 26/27/12-45 експерти встановили, що розмір сформованого позивачем податкового кредиту за операціями поставок за вересень 2010 року документально підтверджується в повному обсязі, а також на підставі сукупності наданих документів встановлено факти здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що нікчемні договори, укладені ТОВ "Сібаріт ЛТД" та ТОВ "Холдингова компанія "Агротехтрейд" з третіми особами, призводять до нікчемності договорів, укладених ТОВ "Сібаріт ЛТД" та ТОВ "Холдингова компанія "Агротехтрейд" з позивачем, оскільки, визначення контролюючими органами грошових зобов'язань не є обов'язковою передумовою визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися по ланцюгу постачання товарів, що в подальшому були придбані останнім у такому ланцюгу платником податку. Тобто суд повинен оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те що законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Отже, фактичне здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується дослідженими судом першої інстанції належним чином оформленими первинними документами, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та які відповідають вимогам Закону.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов правильного висновку про те, що спірні господарські операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними, належним чином оформленими, первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задовольнити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 2а-10695/11/2670 - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: