Постанова

від 25.12.2014 по справі 916/2399/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р.Справа № 916/2399/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: Поліщук І.О.

Від відповідача: Лисенко О.П., Ткач С.А.

Від ІІІ особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Силаум"

на рішення господарського суду Одеської області

від 17 вересня 2014р.

по справі № 916/2399/14

за позовом: Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом"

до відповідача: Приватного підприємства „Силаум"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної фінансової інспекції в Одеській області

про стягнення 72890,24 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Державне підприємство "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (далі - ДП «УкрНДІМФ») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Силаум", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної фінансової інспекції в Одеській області, про стягнення 72 890,24 грн. в рахунок відшкодування витрат з виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі № 5017/1527/2012 за позовом підприємства «Вторметекспорт» до ДП «УкрНДІМФ» про стягнення 329 325,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ДП «УкрНДІМФ» і ПП «Силаум» є учасниками договору про спільну діяльність у формі простого товариства № 01 від 04.01.2005р. з частками 76,4% та 23,6% відповідно, предметом якого є досягнення господарської мети - отримання прибутку. В свою чергу, між ДП «УкрНДІМФ», як учасником зазначеного договору про спільну діяльність, та підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ було укладено договір поставки продукції № 2/11 від 17.01.2011р. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі № 5017/1527/2012 з ДП «УкрНДІМФ» на користь підприємства «Вторметекспорт» у формі ТОВ було стягнуто 260 000 грн. заборгованості за вказаним договором поставки № 2/11 від 17.01.2011р., а також 25 003,84 грн. пені, 10 020,80 грн. 3% річних, 7 776 грн. індексу інфляції та 6 056,31 грн. судового збору, а всього 308 856,97 грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012р. у справі № 5017/1527/2012 було затверджено мирову угоду від 24.10.2012р., укладену між ДП «УкрНДІМФ» та підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ, про порядок виконання вказаного рішення суду, умовами якої визначено графік погашення платежів на загальну суму боргу у розмірі 308 856,97 грн. Сума боргу по даній мировій угоді погашена позивачем в повному обсязі 28.12.2013 року. Оскільки вся сума боргу за договором поставки сплачена в повному обсязі лише позивачем, як учасником договору про спільну діяльність, розмір відшкодування, що підлягає оплаті на його користь в порядку регресу відповідачем становить 72 890,24 грн. (308 856,97 грн. х 23,6%). А тому, на підставі ст. ст. 1132, 1137, 1138, 1143, 1191 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

ПП «Силаум» не визнало позов посилаючись на те, що договір про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р. угодою учасників від 28.03.2012р. було припинено з 01.04.2012р. Згідно з ч. 3 ст. 1141 ЦК України з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб. Оскільки позивачем не надано доказів наявності непогашених за рахунок спільної діяльності на момент її припинення спільних зобов'язань учасників договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р. перед ТОВ «Вторметекспорт», які виникли за договором від 17.01.2011 № 2/11, підстав для покладення цих зобов'язань на ПП «Силаум» не має. Також відповідач вказував те, що витрати з виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі № 5017/1527/2012 за позовом підприємства «Вторметекспорт» про стягнення 329 325,58 грн., не є спільними зобов'язаннями учасників договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р., оскільки вони виникли після припинення спільної діяльності. При цьому, Відповідач зазначає, що він не був стороною при розгляді справи № 5017/1527/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 вересня 2014 року (суддя - Шаратов Ю.А.) позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПП «Силаум» просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які судом визнані встановленими та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції відхилено заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття рішення у справі № 916/3888/14 за позовом ПП «Силаум» до ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" про стягнення 416 515,51 грн. заборгованості по виплаті вкладу у спільну діяльність за договором № 01 від 04.01.2005р., оскільки перегляд даної справи в апеляційному порядку не є неможливим до розгляду господарським судом Одеської області іншої справи № 916/3888/14. Також судом відхилено клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України заявник не обґрунтував неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції, з причин, що не залежали від нього.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2005 року між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України, правонаступником якого є ДП «УкрНДІМФ», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум», було укладено договір про спільну діяльність в формі простого товариства № 01.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.3, 9.2, 14.4 даного договору його сторони зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети - отримання прибутку шляхом: виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання; набуття у спільне користування об'єктів основних фондів; співпраці у реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва із завданнями збільшення продуктивності праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України. Керівництво спільною діяльністю і порядок ведення спільних справ, виконання зобов'язань по цьому договору, покладається на Інститут згідно з виданою компанією довіреністю і здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Координацію здійснює Рада спільної діяльності, яка призначається спільним наказом сторін. Сторони відповідають солідарно за всіма зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. З моменту припинення договору простого товариства сторони несуть солідарну відповідальність за невиконаними загальними зобов'язаннями відносно третіх осіб.

Угодою від 04.11.2005р. про внесення змін в договір № 01 від 04.01.2005р., укладеною між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України, ТОВ «Економіко-правова компанія «Силаум» та Приватним підприємством «Силаум», змінено склад учасників спільної діяльності та включено до складу учасників спільної діяльності ПП «Силаум».

Рішенням засідання учасників договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р., оформленого протоколом від 18.12.2007р., який є невід'ємною частиною вказаного договору, прийнято відмову ТОВ «Економіко-правова компанія «Силаум» з 01.01.2008р. від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність у формі простого товариства № 01 від 04.01.2005р. з внесенням відповідних змін в цей договір.

Додатковою угодою № 7 від 28.01.2008р. до договору № 01 від 04.01.2005р. сторони дійшли згоди про те, що вклади сторін у спільну діяльність складають: ДП «УкрНДІМФ» - 75,2%, а ПП «Силаум» - 24,8%.

Додатковою угодою № 11 від 06.09.2011р. до договору № 01 від 04.01.2005р. сторони дійшли згоди про збільшення вкладу позивача у спільну діяльність та визначили, що вклади сторін у спільну діяльність складають: ДП «УкрНДІМФ» - 76,4%, а ПП «Силаум» - 23,6%.

28.03.2012 року між ДП «УкрНДІМФ» та ПП «Силаум» було укладено угоду про припинення з 01.04.2012 року договору № 01 від 04.01.2005р. у зв'язку із економічною неефективністю спільної діяльності.

Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Статтею 1137 Цивільного кодексу України встановлено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Частиною другою статті 1138 та частиною третьою статті 1141 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі № 5017/1527/2012, що набрало законної сили, встановлено наступні факти: згідно з договором № 2/11 від 17.01.2011р. та додатковою угодою від 01.03.2011р. до нього, укладеними між ДП «УкрНДІМФ», як учасником договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р. (постачальник), та Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ (покупець), постачальник зобов'язався поставити покупцю грейфера шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту в кількості 4 одиниць на загальну суму 320 000 грн., враховуючи ПДВ, строком до 01.05.2011 року. Відповідно до умов договору № 2/11 від 17.01.2011р. та додаткової угоди від 01.03.2011р. до нього, Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ були перераховані кошти, як передплата за продукцію у загальному розмірі 260 000 грн. Однак, продукція так і не була передана покупцеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, судом апеляційної інстанції установлено, що грошові кошти у розмірі 260 000 грн. були зараховані на окремий поточний банківський рахунок відкритий з метою ведення спільної діяльності.

Вказаним рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі № 5017/1527/2012 стягнуто з ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" на користь Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю суму заборгованості у розмірі 260 000 грн., суму пені у розмірі 25 003,84 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі - 10 020,82 грн., суму індексу інфляції у розмірі - 7 776 грн., суму судового збору у розмірі 6 056,31 грн. А всього - 308 856,97 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012 року у справі № 5017/1527/2012 затверджено мирову угоду від 24.10.2012, укладену у процесі виконання вказаного судового рішення між Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ та ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", на виконання умов якої позивачем за платіжними дорученнями від 09.11.2012р. - 30.12.2013р. було сплачено Підприємству "Вторметекспорт" у формі ТОВ грошові кошти загальною сумою 218 856,97 грн., а також за актом приймання-передачі від 29.10.2012р. передано два грейфери (шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту) на суму 90 000 грн.

При цьому, з витребуваних апеляційним судом та залучених до матеріалів справи платіжних документів вбачається, що розрахунки з Підприємством "Вторметекспорт" здійснені з рахунку та коштів позивача.

Тобто, позивачем на виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012 у справі № 5017/1527/2012, у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором № 2/11 від 17.01.2011р. та додатковою угодою від 01.03.2011р. до нього, укладеними ним, як учасником договору про спільну діяльність у формі простого товариства № 01 від 04.01.2005р., здійснено оплату та передано майно Підприємству "Вторметекспорт" у формі ТОВ на загальну суму 308 856,97 грн. (218 856,97 + 90 000,00 = 308 856,97).

Наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність доказів наявності непогашених за рахунок спільної діяльності на момент її припинення спільних зобов'язань учасників.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача про невіднесення до цих зобов'язань витрат позивача з виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2011р. у справі № 5017/1527/2012 через те, що вони виникли після припинення спільної діяльності. Адже, у даному випадку, ці зобов'язання виникли не у зв'язку із ухваленням судового рішення, а внаслідок невиконання зобов'язань перед Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ за договором № 2/11 від 17.01.2011р. та додатковою угодою від 01.03.2011р. до нього, укладеними позивачем, як учасником Договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р., від імені усіх учасників простого товариства, зокрема й відповідача.

Тобто, вказані зобов'язання виникли до припинення спільної діяльності, а відтак, відповідач, як учасник простого товариства, несе солідарну відповідальність за їх виконання. Слід зазначити, що оскільки ведення спільних справ за договором № 01 від 04.01.2005р. було покладено сторонами саме на позивача, для виникнення солідарного зобов'язання не має правового значення те, що ПП «Силаум» не брало участі у розгляді справи № 5017/1527/2012 в якості сторони.

Також судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги твердження відповідача про відсутність у нього обов'язків за договором № 2/11 від 17.01.2011р. та додатковою угодою від 01.03.2011р. до нього, укладеними з Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ, з посиланням на протокол № 109/12 від 28.03.2012р. спільного засідання учасників і Ради договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р., на якому було прийнято рішення про переукладення з позивачем усіх чинних станом на 01.04.2012р. господарських договорів, укладених в процесі спільної діяльності, оскільки відсутні докази такого переукладення, зокрема й договору № 2/11 від 17.01.2011р. з Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ.

Частиною першою статті 544 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Отже, враховуючи, що частка ПП «Силаум» у договорі про спільну діяльність у формі простого товариства № 01 від 04.01.2005р. на момент виникнення та виконання солідарних обов'язків, які виникли у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором № 2/11 від 17.01.2011р. та додатковою угодою від 01.03.2011р. до нього, становила 23,6 %, позивач має право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача в частині стягнення 72 890,25 грн. (308 856,97 х 23,6 % = 72 890,25).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновки господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок відшкодування витрат з виконання судового рішення від 16.07.2012 року у справі № 5017/1527/2012 ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Разом з тим, місцевим судом не враховано, що на виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012р. у справі № 5017/1527/2012 позивачем було передано підприємству «Вторметекспорт» майно - два грейфери на суму 90 000 грн., які виготовлені спільною діяльністю, а отже є спільною власністю сторін. А тому, в рахунок відшкодування витрат позивача з виконання зазначеного рішення суду стягненню з відповідача підлягає 51 650,25 грн., тобто за вирахуванням частки відповідача в цьому майні.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає решту доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в сумі 1294,61 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Силаум» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17 вересня 2014 року у справі № 916/2399/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Силаум» (65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, кв. 126, код ЄДРПОУ 32431765) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15А, код ЄДРПОУ 01126996) 51 650,25 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1294,61 грн.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 26.12.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.