Постанова

від 18.02.2015 по справі 916/2399/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 916/2399/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Барицької Т.Л.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Силаум" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2014 року у справі № 916/2399/14 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", м. Одеса, до Приватного підприємства "Силаум", м. Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Одеській області, м. Одеса, про стягнення 72 890,24 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Лисенко О.П. (директор);

третьої особи - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року позивач ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПП "Силаум" про стягнення 72 890,24 грн.

Вказував, що 04.01.05 між ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" та ТОВ "Економіко-правова компанія "Силаум" був укладений договір про спільну діяльність в формі простого товариства № 01, згідно якого його сторони зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети - отримання прибутку шляхом: виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання; набуття у спільне користування об'єктів основних фондів; співпраці у реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва із завданнями збільшення продуктивності праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України.

Зазначав, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.12 у справі № 5017/1527/2012, яке набрало законної сили, за позовом Підприємства "Вторметекспорт" у формі ТОВ до ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" про стягнення 329 325,58 грн., постановлено стягнути з ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" на користь Підприємства "Вторметекспорт" у формі ТОВ 260 000 грн. заборгованості, 25 003,84 грн. пені, 10 020,82 грн. 3 % річних, 7 776 грн. інфляційних втрат та 6 056,31 грн. судового збору, а всього - 308 856,97 грн.

Посилаючись на ту обставину, що зазначені кошти за рішенням суду відшкодовані Підприємству "Вторметекспорт" у формі ТОВ лише ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", як учасником договору про спільну діяльність в формі простого товариства № 01 від 04.01.05, позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу 72 890,24 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2014 року (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено.

Постановлено стягнути із ПП "Силаум" на користь ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" 72 890,24 грн.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що сума боргу та штрафних санкцій, сплачених позивачем на виконання рішення суду у справі № 5017/1527/2012, виникли внаслідок невиконання зобов'язань перед Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ за договором № 2/11 від 17.01.11, укладеним позивачем, як учасником договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.05 від імені усіх учасників простого товариства, що є підставою для відшкодування позивачу частки боргу відповідача в порядку регресу на підставі ч. 1 ст. 544 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2014 року (колегія суддів у складі: Бєляновського В.В. - головуючого, Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.) рішення змінено, позов задоволено частково.

Постановлено стягнути із ПП "Силаум" на користь ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" 51 650,25 грн.

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що стягненню з відповідача підлягає сума коштів за вирахуванням частки відповідача у спільному майні (два грейфери на суму 90 000 грн.), що було передано позивачем в рахунок погашення боргу на підставі рішення суду у справі № 5017/1527/2012.

У касаційній скарзі ПП "Силаум", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 321, 358, 361, 554, 627, 1137, 1141 ЦК України та ст.ст. 4-2, 32-34, 43, 79 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.01.05 між ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" та ТОВ "Економіко-правова компанія "Силаум" був укладений договір про спільну діяльність в формі простого товариства № 01, згідно якого його сторони зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети - отримання прибутку шляхом: виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання; набуття у спільне користування об'єктів основних фондів; співпраці у реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва із завданнями збільшення продуктивності праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України.

04.11.05 угодою про внесення змін до договору № 01 від 04.01.05, укладеною між ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", ТОВ "Економіко-правова компанія "Силаум" та ПП "Силаум", змінено склад учасників спільної діяльності шляхом включення до складу учасників спільної діяльності ПП "Силаум".

Рішенням засідання учасників договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.05, оформленим протоколом від 18.12.07, який є невід'ємною частиною вказаного договору, прийнято відмову ТОВ "Економіко-правова компанія "Силаум" з 01.01.08 від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність у формі простого товариства № 01 від 04.01.05 з внесенням відповідних змін у зазначений договір.

28.01.08 додатковою угодою № 7 до договору № 01 від 04.01.05 сторони дійшли згоди про те, що вклади сторін у спільну діяльність складають: ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" - 75,2 %, ПП "Силаум" - 24,8 %.

06.09.11 додатковою угодою № 11 від 06.09.11 до договору № 01 від 04.01.05 сторони дійшли згоди про збільшення вкладу позивача у спільну діяльність та визначили, що вклади сторін у спільну діяльність складають: ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" - 76,4 %, ПП "Силаум" - 23,6 %.

28.03.12 між сторонами було укладено угоду про припинення договору № 01 від 04.01.05 з 01.04.12 у зв'язку із економічною неефективністю спільної діяльності.

Водночас судами встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.12 у справі № 5017/1527/2012, яке набрало законної сили, за позовом Підприємства "Вторметекспорт" у формі ТОВ до ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" про стягнення 329 325,58 грн., встановлено наступні факти: згідно з договором № 2/11 від 17.01.11 та додатковою угодою від 01.03.11 до договору, укладеними між ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", як учасником договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.05 (постачальником) та Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ (покупцем), постачальник зобов'язався поставити покупцю грейфера шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту в кількості 4 одиниць на загальну суму 320 000 грн., враховуючи ПДВ, в строк до 01.05.11. Підприємством "Вторметекспорт" були перераховані кошти, як передплата за продукцію у загальному розмірі 260 000 грн. Однак, продукція так і не була передана покупцеві.

Зазначеним рішенням суду постановлено стягнути з ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" на користь Підприємства "Вторметекспорт" у формі ТОВ 260 000 грн. заборгованості, 25 003,84 грн. пені, 10 020,82 грн. 3 % річних, 7 776 грн. інфляційних втрат та 6 056,31 грн. судового збору, а всього - 308 856,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.12 у справі № 5017/1527/2012 затверджено мирову угоду від 24.10.12, укладену у процесі виконання вказаного судового рішення між Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ та ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", на виконання умов якої позивачем за платіжними дорученнями від 09.11.12-30.12.13 було сплачено Підприємству "Вторметекспорт" у формі ТОВ грошові кошти загальною сумою 218 856,97 грн., а також передано два грейфери (шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту) на суму 90 000 грн. за актом приймання-передачі від 29.10.12.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства (ст. 1135 ЦК України).

Порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною (ст. 1137 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 1138, ч. 3 ст. 1141 ЦК України якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Судами встановлено, що грошові кошти у розмірі 260 000 грн. були зараховані на окремий поточний банківський рахунок, відкритий з метою ведення спільної діяльності, а розрахунки з Підприємством "Вторметекспорт" здійснені з рахунку та коштів ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом".

На виконання рішення суду у справі № 5017/1527/2012 ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" сплачено Підприємству "Вторметекспорт" на загальну суму 308 856,97 грн. (218 856,97 + 90 000,00 = 308 856,97).

Приписами ч. 1 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що оскільки частка ПП "Силаум" у договорі про спільну діяльність у формі простого товариства № 01 від 04.01.05, на час виникнення солідарних зобов'язань за договором № 2/11 від 17.01.11, становила 23,6 %, то позивач має право на зворотну вимогу (регрес) до відповідача в частині стягнення 72 890,25 грн. (308 856,97 х 23,6 % = 72 890,25).

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.12 у справі № 5017/1527/2012 позивачем було передано Підприємству "Вторметекспорт" два грейфери на суму 90 000 грн., які виготовлені в результаті спільної діяльністю, а тому є спільною власністю сторін. Отже, в рахунок відшкодування витрат позивача з виконання зазначеного рішення суду стягненню з відповідача підлягає 51 650,25 грн., тобто за вирахуванням частки відповідача у спільному майні.

Місцевим господарським судом зазначена обставина не була врахована, що стало обґрунтованою підставою для його зміни апеляційним судом.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на відсутність спільних зобов'язань сторін для виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.11 у справі № 5017/1527/2012, в зв'язку з припинення договору про спільну діяльність з 01.04.12 та прийняттям позивачем на себе всіх прав та обов'язків за договором № 2/11 від 17.01.11, не заслуговують на увагу суду, оскільки зобов'язання виникли не у зв'язку із ухваленням судового рішення, а внаслідок невиконання зобов'язань перед Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ за договором № 2/11 від 17.01.11, укладеним позивачем, як учасником договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.05 від імені усіх учасників простого товариства та виникли до припинення спільної діяльності, тому відповідач, як учасник простого товариства, несе солідарну відповідальність за їх виконання.

Крім того, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переукладення позивачем договору № 2/11 від 17.01.11 з Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ на виконання рішення спільного засідання учасників договору про спільну діяльність від 28.03.12 про припинення спільної діяльності з 01.04.12 та про переукладення всіх діючих договорів ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" одноособово.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Силаум" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2014 року у справі № 916/2399/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Т.Л. Барицька

Н.І. Мележик