Постанова

від 26.12.2014 по справі 922/4060/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» грудня 2014 р. Справа №922/4060/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Мойсеєва І.Ю., за довіреністю б/н від 17.09.2014 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фірми «Сотруднічество» у формі ТОВ, м.Харків (вх.№3830Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2014 року по справі №922/4060/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез», м.Харків,

до Фірми «Сотруднічество» у формі ТОВ, м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2014 року по справі №922/4060/14 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Фірми «Сотруднічество» у формі ТОВ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» попередню оплату в сумі 64597,50 грн., інфляційні втрати в сумі 7751,70 грн., 3% річних в сумі 1003,47 грн.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи невірно встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо виготовлення та поставки товару, а саме 03.03.2014 року. Так, як зазначає скаржник, позивачем було прострочено здійснення другого платежу за умовами договору, що призводить до автоматичного продовження строку виготовлення товару на два місяці та вірним строком виконання відповідачем зобов'язання щодо виготовлення та поставки товару є 03.05.2014 року.

Крім того, як зазначає апелянт, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не надав оцінки наявності обставин непереборної сили - бойових дій у зоні АТО на території України, які перешкоджають поставці виготовлених інструментів з м.Луганськ.

Також, скаржник вказує, що позивачем було надано до суду примірник договору, в який внесено зміни, тобто сторонами підписувався інший договір, пункт 2.2 якого містить припис, що: «поставка Інструменту проводиться протягом наступного дня після повної оплати».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року апеляційну скаргу Фірми «Сотруднічество» у формі ТОВ прийнято до провадження та призначено до розгляду.

02.12.2014 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11570), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2014 року по справі №922/4060/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач свою позицію обґрунтовує тим, що встановлення факту прострочення другого платежу передплати не має відношення до предмету спору, оскільки даний факт не спростовує наявності вини відповідача у неналежному виконанні зобов'язання щодо виготовлення та поставки товару, а умовами договору не передбачено можливості автоматичного продовження строку виготовлення товару у випадку прострочення сплати платежу передплати.

Позивач зазначає, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за приписами ст. 617 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про надання до суду примірника договору до якого вносилися зміни, тобто неналежного договору, то такі твердження на думку позивача є безпідставними, адже під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час намагань досудового врегулювання спору у відповідача заперечень по договору не було. При цьому, як вказує позивач, у разі, якщо Фірма «Сотруднічество» у формі ТОВ вважає, що його права та законні інтереси порушено внаслідок «підробки» договору, відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 03.12.2014 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи розгляд апеляційної скарги відкладався.

До початку судового засідання 22.12.2014 року відповідач (апелянт) надав до суду клопотання, в якому просить перенести розгляд справи на інший термін.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з урахуванням обставин справи.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що його представник хворіє та не в змозі прийняти участь у даному судовому засіданні.

Проте, доказів на підтвердження заявленого клопотання відповідачем до Харківського апеляційного господарського суду не надано. Також відповідач не наводить підстав та обґрунтувань неможливості розгляду справи за його відсутності. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника.

Враховуючи те, що відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.12.2014 року представник позивача пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» (замовник, покупець, позивач) та Фірмою «Сотруднічество» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець, продавець, відповідач) укладено договір на виготовлення інструмента №18/11/2013, відповідно до умов якого (пункт 1.1), відповідач зобов'язався виготовити та передати у встановлені у специфікації до даного договору терміни у власність позивача комплект пресс-форм - «Інструмент» (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, відповідно до умов даного договору. Ціна, загальна кількість, сортамент інструмента, що поставляється за цим договором, та строк постачання, визначається у специфікації.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, які вказані в специфікаціях або додаткових угодах до даного договору, з врахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Сума договору визначається у специфікації (п. 3.1 договору).

Згідно специфікації до договору, позивач замовив у відповідача виготовлення товару загальною вартістю на 129195,00 грн., а також сторони обумовили строк виготовлення товару - 105 календарних днів з дня підписання договору.

Договором також визначено порядок оплати. Так, згідно п. 3.5 договору оплата проводиться наступним чином: 30% від суми договору - передплата в строк 2 (двох) днів з дня підписання договору; 20% від суми договору - передплата у місячний строк з дня підписання договору; 50% від суми договору - післяплата у термін 3 (три) робочих дні з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

У розділі 4 договору на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року врегульовано питання щодо порядку приймання і передачі товару.

Так, інструмент вважається поставленим виконавцем і прийнятим замовником в залежності до умов поставки згідно з правилами «Інкотермс», по яких поставляється конкретна партія інструмента, з урахуванням особливостей, встановлених у даному договорі (п. 4.1 договору).

Згідно п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання за термінами, які визначені у специфікації.

Договір на виготовлення інструменті №18/11/2013 підписано 18.11.2013 року уповноваженими представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

19.11.2013 року та 18.02.2014 року на виконання умов договору, позивачем здійснено передплату у розмірі 30% та 20%, в сумі 38758,50 грн. та 25839,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3734 від 19.11.2013 року та №511 від 18.02.2014 року. Таким чином, загальний розмір передплати, сплаченої позивачем за спірним договором, становить 64597,50 грн.

Враховуючи підписання 18.11.2013 року сторонами спірного договору, беручи до уваги умови специфікації, якими сторони обумовили строк виготовлення товару - 105 календарних днів з дня підписання договору, строк виготовлення та поставки товару сплив 03.03.2014 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що прострочення здійснення другого платежу за умовами договору призводить до автоматичного продовження строку виготовлення товару на два місяці, а отже вірним строком виконання відповідачем зобов'язання щодо виготовлення та поставки товару є 03.05.2014 року, оскільки такі твердження є необґрунтованими не підтверджуються умовами договору, укладеного між сторонами та приписами чинного законодавства.

Станом на 15.09.2014 року відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме - не виготовив та не передав у власність позивача обумовлений сторонами товар.

Згідно п. 5.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов даного договору щодо постачання передбаченого договором товару, він повертає позивачу суму передплати у термін 7-ми календарних днів з дня закінчення строку, передбаченого цим договором та зазначеного у специфікації для виконання робіт.

На адресу відповідача - Фірми «Сотруднічество» у формі ТОВ позивачем було направлено вимогу від 26.05.2014 року з проханням виконати зобов'язання за договором або повернути передоплату. Однак, відповідач на вказану вимогу не відреагував, товар не передав, попередню оплату не повернув.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по поставці товару у відповідні строки як і підтверджено факт неповернення у зв'язку з цим коштів попередньої оплати. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 64597,50 грн. є підтвердженими, обґрунтованими, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо доводів апелянта про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), з якими законодавець пов'язує можливість звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У розділі 6 договору сторони обумовили порядок взаємовідносин у разі виникнення форс-мажорних обставин.

Так, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які виконавець (відповідач) або замовник (позивач) не могли ні передбачити, ні запобігти їх виникненню розумними заходами (п.6.1. договору).

До обставин непереборної сили відносяться події, на які сторони не можуть вплинути і за виникнення яких вони не несуть відповідальності, а саме: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, воєнні дії, втручання з боку влади, акти органів державної влади тощо (п.6.3. договору).

Відповідно до п.6.4. договору сторона, що посилається на дію обставин непереборної сили, зобов'язана протягом 10 (десяти) днів проінформувати іншу сторону про настання таких обставин у письмовій формі і підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Якщо сторона не направить необхідне повідомлення, вона втрачає право посилатися на обставини непереборної сили як на підстави для звільнення від відповідальності.

Крім того, п. 6.2. договору передбачено, що сторона не звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, якщо обставини, визначені п.6.1. цього договору, настали у період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пункт 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Проте, відповідачем, в порушення договірних зобов'язань (п.6.4. договору), не направлено на адресу позивача листів та повідомлень про наявність форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань; не надано належних доказів наявності форс-мажору, а саме, довідки Торгово-промислової палати України, як це було погоджено умовами договору.

Щодо доводів скаржника, що позивачем було надано до суду примірник договору, в який внесено зміни, тобто сторонами підписувався інший договір, пункт 2.2 якого містить припис, що: «поставка Інструменту проводиться протягом наступного дня після повної оплати», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.8 договору на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року, то він складений у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез», звертаючись до суду з позовною заявою по даній справі у якості додатку надало копію договору на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року.

Апелянт, звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою у якості додатку також надав копію договору на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року, який є тотожним за змістом, за виключенням пункту 2.2, договору, який надавався позивачем до суду разом із позовною заявою.

Так, згідно пункту 2.2 договору в редакції відповідача, поставка інструмента проводиться протягом наступного дня після повної оплати. Натомість, договір на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року в редакції позивача, взагалі не містить таких приписів.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду відхиляє договір на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року в редакції відповідача як належний доказ по справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідач, всупереч приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу не надав до суд оригіналу договору на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року, натомість позивачем такий обов'язок було виконано і такий договір не викликає у колегії суддів сумнівів щодо його належності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вказаної норми закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 7751,70 грн. та 3% річних у розмірі 1003,47 грн.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правомірний висновок щодо стягнення 7751,70 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 1003,47 грн. з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору на виготовлення інструмента №18/11/2013 від 18.11.2013 року щодо своєчасної поставки товару та щодо повернення суми попередньої оплати у зв'язку із не поставкою товару у встановленому порядку та розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фірми «Сотруднічество» у формі ТОВ не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2014 року по справі №922/4060/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фірми «Сотруднічество» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2014 року по справі №922/4060/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.