Ухвала

від 15.12.2014 по справі 824/174/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/34192/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014

та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 824/174/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плафена» ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плафена» ЛТД звернулось до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 20.11.2013 № 0005242201, № 0005252201, № 0005262201, № 0005312202.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0005252201, № 000526220 та податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0005312202 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 57 120 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної виїзної планової перевірки ТОВ «Плафена» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, складено акт № 1637/24-12-22-01/21442251 від 08.11.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 160 616 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 124 581 грн.; за 2012 рік всього на суму 36 035 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 95 289 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (п. Декларації 23.2) всього в сумі 30 492 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 30 492 грн., завищено від'ємне значення (р. 19 декларації) за жовтень 2012 року в сумі 30 492 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) за жовтень 2012 року на 268 844 грн.; п. п. 2.11. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 за № 40/10320, а саме: видача готівкових коштів під звіт на виробничі (господарські) потреби на строк більше двох робочих днів, без звітування у встановленому порядку за одержані під звіт готівкові кошти; п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 168 «Z» звітів РРО та не забезпечено зберігання у відповідній книзі обліку розрахункових операцій 1 фіскального звітного чека.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.11.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005242201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 169 624,75 грн., в т.ч.: 160 616 грн. основного платежу та 9 008,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005252201 про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 119 111,25 грн., в т.ч.: 95 289 грн. основного платежу та 23 822,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005262201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 268 844 грн.;

- № 0005312202 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57 460 грн.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 268 844 грн. та про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 119 111,25 грн., то в ході перевірки встановлено, що податкові накладні продавцем в яких значиться ТОВ «Лагом - Україна», покупцем - ТОВ «Плафена» ЛТД за серпень 2011 року оформлені з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , а саме в накладних не зазначено обов'язкового реквізиту - код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.1 , 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. п. 200.1 , 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Отже, позивачем з дотриманням вищевказаних норм права, правомірно зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 268 844 грн. та визначено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Лагом-Україна» на підставі належно оформлених податкових накладних.

За порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано санкцію за кожне таке порушення в сумі 57 460 грн.

Однак, відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

За вчинення вказаних порушень до позивача може бути застосовано лише одну фінансову санкцію у розмірі 20 неоподаткованих доходів громадян, незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки, відповідно до розрахунків санкцій по РРО становить 57 515,75 грн.

Тому, податкове повідомлення-рішення № 0005312202 від 20.11.2011, яким позивачу донараховано штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підлягає скасуванню в частині застосування санкцій в розмірі 57 120 грн.

Зважаючи на вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний