Ухвала

від 16.12.2014 по справі 2а-1670/907/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 грудня 2014 року м. Київ В/800/5494/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І.,

розглянувши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014

у справі № 2а-1670/907/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімагаз»

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 0000102301/73 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41 536,46 грн.; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Кременчуцька ОДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення по суті спору, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано постанову Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 у справі № 2а-3974/09/1470.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 10.11.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зазначив, що документально підтверджена реальність виконання операцій з придбання платником товару (ємності для зберігання зрідженого газу) та факт використання цього товару у господарській діяльності платника обумовлює право останнього на зменшення оподаткованого доходу на суму витрат, понесених за цією операцією.

У той же час постанова Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 у справі № 2а-3974/09/1470 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) мотивована тим, що установлені судами обставини справи свідчать про схемний характер операцій з поставки платникові металобрухту, які здійснювалися платником з фіктивними суб'єктами господарювання та оформлювалися штучним документообігом з метою отримання платником необґрунтованих податкових переваг (зокрема, права на податковий кредит).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини відносно фактичного виконання відображених у податковому обліку господарських операцій, що виключає подібність спірних правовідносин.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у допуску справи № 2а-1670/907/11 до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко О.І. Степашко