Ухвала

від 11.12.2014 по справі 2а-3005/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/7793/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач), СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендрі Плюс" до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагра Плюс" про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Лендрі Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У березні 2011 року ТОВ "Лендрі Плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа - ТОВ "Вагра Плюс", просив зобов'язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації виключити з Державного земельного кадастру інформацію про те, що він є орендарем земельної ділянки загальною площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1, кадастровий номер - 8000000000:85:289:0010.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 02 грудня 2008 року між ТОВ "Лендрі Плюс" та ТОВ "Вагра Плюс" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній набув право власності на нежитлову будівлю (літ. "Щ") площею 345,80 кв. м., яка розміщена на земельній ділянці загальною площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1, що перебуває на умовах оренди у ТОВ "Лендрі Плюс".

29 листопада 2010 року Підприємство звернулося до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" із заявою про виключення ТОВ "Лендрі Плюс" з Державного земельного кадастру як орендаря земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.

Проте, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" відмовило йому у виключенні таких відомостей з державного реєстру, оскільки договір оренди землі, який укладений 16 квітня 2008 року між ТОВ "Лендрі Плюс" та Київською міською радою стосовно спірної земельної ділянки, у базі даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, а також у Книзі записів реєстрації державних актів відсутній.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у виключенні з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі інформацію про те, що ТОВ "Лендрі Плюс" являється орендарем земельної ділянки, загальною площею 600 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Лендрі Плюс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 квітня 2008 року між ТОВ "Лендрі Плюс" та Київською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки № 544, на якій розміщена нежитлова будівля по АДРЕСА_1 строком на п'ять років.

Даний договір оренди землі 21 квітня 2008 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у Книзі записів державної реєстрації договорів за реєстраційним номером

85-6-00402 з подальшим внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 02 грудня 2008 року, укладеного між ТОВ "Лендрі Плюс" та ТОВ "Вагра Плюс", останнє придбало вказану нежитлову будівлю.

На підставі зазначеного договору Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення № 021319, яким підтверджено право власності на нежитлову будівлю за ТОВ "Вагра Плюс".

Пунктом 14 договору купівлі-продажу 02 грудня 2008 року роз'яснено сторонам зміст статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу до ТОВ "Вагра Плюс" права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщена нежитлова будівля без зміни її цільового призначення.

18 грудня 2008 року відповідно до договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна ТОВ "Вагра Плюс" продало цю ж нежитлову будівлю ОСОБА_4.

Згідно із реєстраційним посвідченням № 021629 власником вказаного об'єкту нерухомості зареєстровано ОСОБА_4.

29 листопада 2010 року ТОВ "Лендрі Плюс" звернулося до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" із заявою про виключення його з Державного земельного кадастру, як орендаря земельної ділянки, по АДРЕСА_1.

Розглянувши заяву позивача Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" відмовило заявникові у виключенні таких відомостей з Державного земельного кадастру, оскільки договір оренди землі, який укладений 16 квітня 2008 року між ТОВ "Лендрі Плюс" та Київською міською радою стосовно земельної ділянки у базі даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, а також у Книзі записів реєстрації державних актів відсутній.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частинами першою та другою статті 120 Земельного Кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до пункту 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

ТОВ "Лендрі Плюс" є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 на умовах договору оренди від 16 квітня 2008 року, але ним не було вчинено жодних дій стосовно процесуального оформлення розірвання зазначеного договору оренди.

У звязку із цим суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на відсутність підстав для виключення з Книги записів державної реєстрації договорів оренди інформації про ТОВ "Лендрі Плюс", як про орендаря земельної ділянки.

Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендрі Плюс" залишити без задоволення, а оскаржувані постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендрі Плюс" до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра Плюс", про зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.