Рішення

від 22.12.2014 по справі 914/2042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 р. Справа № 914/2042/14

За позовом:Комунальної 1-шої міської поліклініки, м. Львів; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт», м. Львів; про:звільнення та повернення об'єкту оренди Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Моравська Н.Б. - заст. гол. лікаря з економ. питань Комунальної 1-шої міської поліклініки м. Львова (довіреність №520 від 18.06.2014р.). від відповідача:не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20 , 22 ГПК України . Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

10.06.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунальної 1-шої міської поліклініки (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт» (надалі - Відповідач) про звільнення та повернення об'єкту оренди.

Ухвалою суду від 11.06.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.06.2014р. Ухвалою суду від 26.06.2014р. розгляд справи відкладено на 10.07.2014р.

10.07.2014р. суд, на підставі клопотання представника відповідача зупинив провадження у справі до набрання рішенням у справі № 914/2374/14 законної сили.

08.12.2014р. провадження у справі було поновлено, сам розгляд справи призначено на 22.12.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

16.12.2014р. на адресу господарського суду від ТОВ ЛПП «Горицвіт» надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд визнати недійсним додаток до договору оренди та визнати чинним договір оренди. Ухвалою від 19.12.2014р. суд повернув вказану заяву з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Представник позивача в судове засідання 22.12.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні супровідним листом долучив до матеріалів справи документи, перелічені в листі.

Позовні вимоги мотивує тим, що 15.03.2004р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Руська, 20 з цільовим призначенням - для розміщення аптеки. В договорі сторони погодили, що термін його дії з 16.03.2004р. до 16.03.2009р. В 2009 році між сторонами договору був підписаний додаток до договору оренди, згідно якого термін дії договору встановлений до 01.03.2012р. Однак, Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 06.03.2013р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013р.) у справі № 5015/4819/12 встановлено, що оскільки згаданий додаток до договору не посвідчувався нотаріально, він є нікчемним, а укладений договір оренди вважається пролонгованим до 16.03.2014р., у зв'язку з тим, що по закінченні дії договору орендар не був повідомлений про припинення його дії. Натомість, як зазначає представник позивача, 17.03.2014р. орендодавець направив на адресу ТОВ ЛПП «Горицвіт» заяву-попередження, якою повідомив орендаря про припинення договірних відносин та вимагав протягом 15 днів звільнити орендовані приміщення. Проте, у встановлений в заяві-попередженні строк, орендовані приміщення відповідачем повернуті не були, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до господарського суду.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2014р. не з'явився, в попередньому судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 18.12.2014р. представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання, яким просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні в м. Дніпропетровську.

Суд, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.

Положеннями п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім цього, як вбачається з клопотання про відкладення розгляду справи, представником відповідача не долучено жодних доказів, які б підтверджували неможливості прибуття представника в судове засідання, як наприклад, відповідна ухвала суду, довіреність на представництво інтересів іншої юридичної чи фізичної особи, проїзні документи та ін.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. зазначеної Постанови №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2004р. між позивачем (за Договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичним підприємством «Горицвіт» (за Договором - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (надалі - Договір), за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Руська, 20 (надалі - Об'єкт оренди).

Об'єкт оренди знаходиться у повному господарському віданні Комунальної 1-шої міської поліклініки та належить на праві комунальної власності територіальній громаді на підставі рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих 31.10.1963р. №662, зареєстрованого у ЛОДК БТІ та ЕО м. Львова 25.02.2000р. за реєстровим №1460 в реєстровій книзі №5.

Загальна площа об'єкту оренди становить 88,6 кв.м. та складається з приміщень, позначених в плані підвалі ХХІІ/19.5 кв.м.; на першому поверсі: 32-1; 32-3; 32-11 площею 33,1 кв.м. та на антресолі від 32-12 по 32-17 площею 36,0 кв.м. Об'єкт оренди передається в оренду згідно дозволу Управління ресурсів від 24.02.2004р.

Цільове призначення об'єкта оренди - використання під приміщення аптеки (п.2.1 Договору).

Як встановлено судом, Договір оренди посвідчений Сулимою Н.Б., державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №6-863.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди був переданий позивачем та прийнятий відповідачем і останній вступив у його володіння, що підтверджується, зокрема, актами обстеження приміщень від 24.03.2009р., №1260-нп/12 від 19.10.2012р. та від 03.11.2014 року. Крім цього, факт користування вказаними приміщеннями визнається відповідачем, зокрема в листі №8 від 27.05.2014 року та визнавався представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно п. 4.1. Договору, термін договору оренди встановлений сторонами з 16.03.2004р. до 16.03.2009р. включно.

Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень орендодавцем протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором згідно ст.764 ЦК України (п.4.3 Договору).

Як встановлено судом, 17.03.2009р. між позивачем та відповідачем підписано Додаток до Договору, яким п. 4.1. Договору викладено в новій редакції: «Термін дії договору встановлений сторонами до 01.03.2012р.». При цьому, вказаний додаток до Договору нотаріально не посвідчувався.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2012 - 2013 років господарськими судами розглядалася справа №5015/4819/12 за позовом Львівської міської ради до ТОВ ЛПП «Горицвіт» про витребування орендованих приміщень з чужого незаконного володіння, оскільки Договір оренди від 16.03.2004 року закінчився 01.03.2012 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2013р. у справі №5015/4819/12 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013р.) прийнято рішення, яким в позові Львівській міській раді відмовлено. При винесенні рішення, апеляційний суд виходив з того, що Додаток до Договору від 17.03.2009 року є нікчемним в силу положень ст. 215 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідченим, а тому не може застосовуватися для врегулювання відносин між сторонами. Відтак, зважаючи на відсутність заперечень орендодавця щодо продовження дії Договору після закінчення його дії 16.03.2009 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір оренди було пролонговано до 16.03.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2014р. позивач направив на адресу відповідача заяву-попередження №235 від 17.03.2014р. в якій повідомив відповідача про небажання продовжувати дію Договору та вимагав протягом 15 днів звільнити орендовані приміщення та передати їх орендодавцю за актом прийому-передачі. Докази направлення вказаного листа відповідачу знаходяться в матеріалах справи. Вказаний лист було вручено 20.03.2014 року представнику відповідача п. Пилипчуку І., що підтверджується довідкою Поштамту-ЦПЗ №1 від 05.06.2014 року.

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2014 року ТОВ ЛПП «Горицвіт» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про зобов'язання розглянути заяву на продовження Договору оренди нерухомого майна від 16.03.2004р. та прийняти рішення про продовження договору оренди нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень площею 88,6 м 2 , котрі знаходяться в будинку №20 на вулиці Руській у місті Львові. Однак, рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2014р. у справі №914/2374/14 (до набрання законної сили яким, зупинялося провадження у справі, що розглядається) в позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. рішення суду першої інстанції залишене без змін.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що станом на 22.12.2014р., приміщення і надалі використовується відповідачем для здійснення господарської діяльності.

Станом на день розгляду справи судом, докази повернення ТОВ ЛПП «Горицвіт» приміщень позивачу - відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про звільнення та повернення приміщення такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом, в п. 4.1. Договору від 16.03.2004р. сторони погодили строк його дії до 16.03.2009р. включно.

17.03.2009р. між позивачем та відповідачем підписано Додаток до Договору, яким п. 4.1. Договору викладено в новій редакції: «Термін дії договору встановлений сторонами до 01.03.2012р.». При цьому, вказаний додаток до Договору нотаріально не посвідчувався.

Разом з тим, пунктом 12.3 Договору сторони передбачили, що зміни та доповнення до даного договору вносяться у формі та порядку встановленому чинним законодавством України.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладені положення законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки Договір оренди від 16.03.2004 року було посвідчено нотаріально, то і Додаток від 17.03.2009 року необхідно було вчиняти у такій самій формі. За відсутності нотаріального посвідчення вказаний додаток є нікчемним та не може застосовуватися для врегулювання відносин між сторонами.

До вказаного висновку прийшли також господарські суди у справі №5015/4819/12.

Враховуючи той факт, що після закінчення строку дії Договору 16.03.2009 року позивачем не направлялася відповідачу заява про його припинення, відтак цей Договір продовжив свою дію до 16.03.2014 року.

Судом встановлено, що 17.03.2014р. позивач направив на адресу відповідача заяву-попередження №235 від 17.03.2014р. в якій повідомив відповідача про небажання продовжувати дію Договору та вимагав протягом 15 днів звільнити орендовані приміщення та передати їх орендодавцю за актом прийому-передачі. Вказаний лист було вручено 20.03.2014 року представнику відповідача п. Пилипчуку І., що підтверджується довідкою Поштамту-ЦПЗ №1 від 05.06.2014 року.

Як зазначив ВГС України в підпункті 4.1. пункту 4 Постанови Пленуму від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, враховуючи заперечення орендодавця щодо поновлення Договору на новий строк, Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 16.03.2004р. припинив свою дію 16.03.2014р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2014р. у справі № 914/2374/14 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р.) ТОВ ЛПП «Горицвіт» відмовлено в задоволенні позовних вимог до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР (треті особи Комунальна 1-ша міська поліклініка м. Львова, Львівська міська рада) про зобов'язання розглянути заяву на продовження Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 16.03.2004р. та прийняти рішення про продовження дії вказаного договору оренди.

Суд зазначає, що факти встановлені господарським судом у справі № 914/2374/14, згідно положень ст. 35 ГПК України, мають преюдиціальне значення в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

В пункті 9.1.-9.2. Договору сторони погодили, що повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або кострового припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

За умовами положень п. 9.3.-9.5. Договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. цього Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

З наявного в матеріалах справи Акту від 03.11.2014р. вбачається, що за результатами обстеження нежитлового приміщення загальною площею 88,6 м 2 по вул. Руській, 20 у м. Львові комісією було встановлено, що дане приміщення використовується ТОВ ЛПП «Горицвіт». Станом на момент розгляду справи, докази повернення цього приміщення в матеріалах справи відсутні.

Згідно положень ст. 16 ЦК України з якими кореспондуються положення ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи той факт, що дія Договору оренди припинилася, об'єкт оренди відповідачем не був повернений позивачу і станом на день розгляду справи судом, відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням, позовні вимоги щодо звільнення та повернення приміщень є обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33-35, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт» (79026, м. Львів, вул. П. Мирного, 12; код ЄДРОПУ 20809896) звільнити та повернути Комунальній 1-шій міській поліклініці м. Львова (79008, м. Львів, вул. Руська, 20; код ЄДРПОУ 01984276) нежитлові приміщення, загальною площею 88,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Руська, 20.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт» (79026, м. Львів, вул. П. Мирного, 12; код ЄДРОПУ 20809896) на користь Комунальної 1-шої міської поліклініки м. Львова (79008, м. Львів, вул. Руська, 20; код ЄДРПОУ 01984276) 1218,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.