Постанова

від 28.01.2015 по справі 914/2042/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 914/2042/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Давид Л.Л.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт» вх. № 01-05/117/15 від 06.01.2015 р.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2014 року

у справі № 914/2042/14 (суддя Р.В.Крупник),

порушеній за позовом

Позивача: Комунальної 1-шої міської поліклініки м. Львова, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт», м. Львів,

Про: зобов'язати звільнити та повернути нерухоме майно, що знаходиться по вул. Руська, 20 у м. Львові загальною площею 88,6 кв. м. та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: Моравська Н.Б. - п/к за дорученням № 38 від 19.01.2015 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 06.01.2015 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/2042/14 Господарського суду Львівської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт» вх. № 01-05/117/15 від 06.01.2015 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 21.01.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 94, 95).

У зв'язку із не явкою в судове засідання представника апелянта/відповідача ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. розгляд справи було відкладено на 28.01.2015 р., про що сторони були повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. склад колегії змінено, замість судді Орищин Г.В. (перебування у відпустці) введено суддю Давид Л.Л.

В судове засідання, яке відбулось 28.01.2015 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Як вбачається з апеляційної скарги (а. с. 96), скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 р. у справі № 914/2042/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу № 40 від 19.01.2015 р. (вх. № 01-04/183/15 від 19.01.2015 р.), доводи наведені у відзиві підтримав, крім того усно зазначив, що апелянт свідомо не з'являється в судові засідання для тривалого затягування розгляду справи, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника скаржника/відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт», вх. № 01-05/117/15 від 06.01.2015 р. та розгляд справи № 914/2042/14 у зв'язку із не явкою в судове засідання представника апелянта/відповідача ухвалою суду від 21.01.2015 р. справу № 914/2042/14 було відкладено на 28.01.2015 р., про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, апелянт повноважного представника в судове засідання, вдруге, не направив.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 21.01.2015 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 108-109).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 914/2042/14 від 21.01.2015 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 108-109/зворот).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/2042/14.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 року у справі № 914/2042/14 (суддя Р.В.Крупник) вирішено: позовні вимоги задоволити повністю (пункт 1-й резолютивної частини рішення) , зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт» (79026, м. Львів, вул. П. Мирного, 12; код ЄДРОПУ 20809896) звільнити та повернути Комунальній 1-шій міській поліклініці м. Львова (79008, м. Львів, вул. Руська, 20; код ЄДРПОУ 01984276) нежитлові приміщення, загальною площею 88,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Руська, 20 (пункт 2-й резолютивної частини рішення) . Також вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичного підприємства «Горицвіт» (79026, м. Львів, вул. П. Мирного, 12; код ЄДРОПУ 20809896) на користь Комунальної 1-шої міської поліклініки м. Львова (79008, м. Львів, вул. Руська, 20; код ЄДРПОУ 01984276) 1218,00 грн. судового збору (пункт 3-ий резолютивної частини рішення) (а. с. 82, 83-88).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 р. у справі № 914/2042/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача (а. с. 96).

Вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського є незаконним та таким, що прийняте із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржником подано апеляційну скаргу без мотивувальної частини, однак зазначено, що скаржник на час подання апеляційної скарги (вступна та резолютивна частина) не отримував повного тексту рішення місцевого господарського суду від 22.12.2014 р. по справі № 914/2042/14, а відтак не має можливості подати обґрунтовану апеляційну скаргу.

У зв'язку із наведеним ухвалою суду від 21.01.2015 р. розгляд справи було відкладено на 28.01.2015 р. та надано Апелянту право та можливість на ознайомлення з матеріалами справи у порядку ст. 22 ГПК України. Однак, станом на дату прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом апелянт в судове засідання не прибув та не подав (не надіслав) мотивувальної (обґрунтованої) частини апеляційної скарги.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, ухвалою суду від 21.01.2015 р. судом встановлено наступне: представником скаржника через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи № 01-04/235/15 від 20.01.2015 р. у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника апелянта Басистого В.О. по причині його перебування у відпустці та відсутності у м. Львові. Однак, до клопотання мотивувальної частини апеляційної скарги скаржником подано не було.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Отже, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код 20809896, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79026, м. Львів, вул. П.Мирного, 12.

Позивач: Комунальна 1-ша міська поліклініка м. Львова, є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 01984276, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79008, Львівська обл., м. Львів, вул. Руська, буд. 20, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 538556 (а. с. 25), довідкою з ЄДРПОУ серії НА № 722994 (а. с. 102) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 762377 (а. с. 103).

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, 16.03.2004 р. (згідно виправлень сторін зазначених у спірному договорі) між Комунальною 1-шою міською поліклінікою м. Львова (Орендодавець - за Договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичним підприємством «Горицвіт» (Орендар - за Договором, Відповідач у справі) було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (надалі - Договір) (а. с. 12-14).

Колегією суддів встановлено, що спірний Договір оренди нерухомого майна, укладено сторонами за Договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін за договором, засвідчено печатками сторін, посвідчено Сулимою Н.Б., державним нотаріусом Першої Львівської нотаріальної контори за реєстровим номером 6-863 (відповідно до п. 12.5 Договору) та зареєстровано у державному реєстрі за № 597, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208, 209, 210 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений договір є договором найму (оренди), відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Руська, 20 (надалі - Об'єкт оренди).

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих 31.10.1963 р. № 662 (а. с. 33), Об'єкт оренди знаходиться у повному господарському віданні Комунальної 1-шої міської поліклініки м. Львова та належить на праві комунальної власності територіальній громаді та зареєстровано у ЛОДК БТІ та ЕО м. Львова 25.02.2000 р. за реєстровим №1460 в реєстровій книзі № 5 (а. с. 19), про що зазначено у п. 1.1. Договору.

Загальна площа об'єкту оренди становить 88,6 кв.м. та складається з приміщень, позначених в плані підвалі ХХІІ/19.5 кв.м.; на першому поверсі: 32-1; 32-3; 32-11 площею 33,1 кв.м. та на антресолі від 32-12 по 32-17 площею 36,0 кв.м. Об'єкт оренди передається в оренду згідно дозволу Управління ресурсів від 24.02.2004 р. (п. 1.1.Договору).

Цільове призначення об'єкта оренди - використання під приміщення аптеки (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, термін договору оренди встановлений сторонами з 16.03.2004 р. до 16.03.2009 р. включно.

Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень орендодавцем протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором згідно ст.764 ЦК України (п.4.3 Договору).

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди був переданий позивачем та прийнятий відповідачем і останній вступив у його володіння, що підтверджується, зокрема, Актами обстеження приміщень від 24.03.2009 р. (а. с. 73), №1260-нп/12 від 19.10.2012р. (а. с. 79) та від 03.11.2014 року (а. с. 72).

Крім цього, згідно листа № 8 від 27.05.2014 року наданого позивачем до матеріалів справи вбачається, що факт користування вказаними приміщеннями відповідачем не спростовується, оскільки відповідач у згаданому листі, просить позивача, як балансоутримувача вказаного орендованого приміщення, провести його обстеження на предмет цільового використання та дотримання орендарем зобов'язань за зазначеним договором оренди і надати орендарю один примірник акту обстеження (а. с. 74).

Також з матеріалів справи вбачається, в подальшому між сторонами за договором, 17.03.2009 р. було укладено та підписано Додаток до Договору, яким п. 4.1. Договору викладено в новій редакції: «Термін дії договору встановлений сторонами до 01.03.2012 р.», при цьому, вказаний додаток до Договору нотаріально не посвідчувався, що суперечить пункту 12.3 Договору, в якому сторони передбачили, що зміни та доповнення до даного договору вносяться у формі та порядку встановленому чинним законодавством України.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2012 - 2013 років господарськими судами розглядалася справа № 5015/4819/12 за позовом Львівської міської ради до ТОВ ЛПП «Горицвіт» про витребування орендованих приміщень з чужого незаконного володіння, оскільки Договір оренди від 16.03.2004 року закінчився 01.03.2012 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2013р. у справі № 5015/4819/12 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2013р.) прийнято рішення, яким в позові Львівській міській раді відмовлено. При постановленні рішення у даній справі, апеляційний суд виходив з того, що Додаток до Договору від 17.03.2009 року є нікчемним в силу положень ст. 215 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідченим, а тому не може застосовуватися для врегулювання відносин між сторонами.

Відтак, зважаючи на відсутність заперечень орендодавця щодо продовження дії Договору після закінчення його дії 16.03.2009 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір оренди було пролонговано до 16.03.2014 р.

Дана постанова по справі № 5015/4819/12 набрала законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2013 р. (а. с. 30-32).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.03.2014 р. на адресу відповідача було направлено заяву-попередження № 235 від 17.03.2014р. (а. с. 17), в якій позивач повідомив відповідача про небажання продовжувати дію Договору та вимагав протягом 15 днів звільнити орендовані приміщення та передати їх орендодавцю за актом прийому-передачі. Вказаний лист було вручено 20.03.2014 року представнику відповідача п. Пилипчуку І., що підтверджується довідкою Поштамту-ЦПЗ №1 від 05.06.2014 року (а. с. 34).

Крім того, в матеріалах справи знаходиться постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. по справі № 914/2374/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичне підприємство «Горицвіт», до відповідача: Комунальної 1-шої міської поліклініки м. Львова, про зобов'язання розглянути заяву на продовження Договору оренди нерухомого майна від 16.03.2004 р., а саме: нежитлових приміщень площею 88,6 м 2 , котрі знаходяться в будинку № 20 на вулиці Руській у місті Львові.

Однак, рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2014р. у справі №914/2374/14 (до набрання законної сили яким, зупинялося провадження у справі, що розглядається) в позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 54-57).

Відтак, спірне приміщення станом на час прийняття рішення місцевим господарським судом і надалі використовується відповідачем для здійснення господарської діяльності, оскільки докази які б суперечили наведеному в матеріалах справи відсутні, сторонами, зокрема апелянтом/відповідачем не подано (не надіслано).

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, відповідно до пункту 4.1. Договору від 16.03.2004 р. сторони було погоджено строк його дії до 16.03.2009 р. включно.

17.03.2009 р. між позивачем та відповідачем підписано Додаток до Договору, яким п. 4.1. Договору викладено в новій редакції: «Термін дії договору встановлений сторонами до 01.03.2012 р.», однак вказаний додаток не було вчинено у такій самій формі, що й Договір оренди нерухомого майна, що суперечить пункту 12.3 Договору, в якому сторони передбачили, що зміни та доповнення до даного договору вносяться у формі та порядку встановленому чинним законодавством України.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що оскільки Договір оренди від 16.03.2004 року було посвідчено нотаріально, то і Додаток від 17.03.2009 року необхідно було вчиняти у такій самій формі.

Отже, за відсутності нотаріального посвідчення вказаний Додаток є нікчемним, про що також зазначено у справі № 5015/4819/12.

Враховуючи той факт, що після закінчення строку дії Договору 16.03.2009 року позивачем не направлялася відповідачу заява про його припинення, тому цей Договір продовжив свою дію до 16.03.2014 року.

Як уже було зазначено у цій постанові, 17.03.2014 р. позивач направив на адресу відповідача заяву-попередження №235 від 17.03.2014 р., в якій повідомив відповідача про небажання продовжувати дію Договору та вимагав протягом 15 днів звільнити орендовані приміщення та передати їх орендодавцю за актом прийому-передачі. Вказаний лист було вручено 20.03.2014 року представнику відповідача п. Пилипчуком І., що підтверджується довідкою Поштамту-ЦПЗ №1 від 05.06.2014 року.

Таким чином, враховуючи заперечення орендодавця щодо поновлення Договору на новий строк, Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 16.03.2004 р. припинив свою дію 16.03.2014 р.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2014р. у справі № 914/2374/14 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р.) ТОВ ЛПП «Горицвіт» відмовлено в задоволенні позовних вимог до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР (треті особи Комунальна 1-ша міська поліклініка м. Львова, Львівська міська рада) про зобов'язання розглянути заяву на продовження Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 16.03.2004 р. та прийняти рішення про продовження дії вказаного договору оренди.

Факти встановлені господарським судом у справі № 914/2374/14, згідно положень ст. 35 ГПК України, мають преюдиціальне значення в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Як вбачається зі спірного договору, а саме п. 9.1.- 9.2. Договору, сторони погодили, що повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або кострового припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

За умовами положень п. 9.3.- 9.5. Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. цього Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

З наявного в матеріалах справи Акту від 03.11.2014 р. вбачається, що за результатами обстеження нежитлового приміщення загальною площею 88,6 м 2 по вул. Руській, 20 у м. Львові комісією було встановлено, що дане приміщення використовується ТзОВ ЛПП «Горицвіт» й надалі.

Отже, колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом, докази повернення цього приміщення в матеріалах справи відсутні.

Згідно положень ст. 16 ЦК України з якими кореспондуються положення ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи той факт, що дія Договору оренди припинилася, об'єкт оренди відповідачем не був повернений позивачу і станом на день розгляду справи судом, відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням, а відтак місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги щодо звільнення та повернення приміщень є обґрунтованими та відповідачем не спростованими, а тому підлягають до задоволення повністю.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 року у справі № 914/2042/14 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта у даній справі.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 року у справі № 914/2042/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Давид Л.Л.

28.01.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 31.01.2015 р.