Рішення

від 19.12.2014 по справі 476/498/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №476/498/14-ц 19.12.2014 19.12.2014 19.12.2014

Провадження №22-ц/784/2454/14

Провадження №22-ц/784/2454/14 Головуючий у першій інстанції Патрик Ю.Ю.

Категорія 47 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

19 грудня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Свіщук О.В. ,

за участі:

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 липня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним і скасування розпорядження Єланецької районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку , -

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) громадянам Возсіятської сільської ради» за №540-р від 23 червня 2003 року, а також визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі вищевказаного розпорядження.

Свої вимоги позивач обґрунтовував наступним.

Розпорядженням Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області від 22 жовтня 2013 року за №351-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та передано останньому у власність земельну ділянку, площею 9.2713 га з кадастровим номером 4823081000:04:000:0088 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Возсіятської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження, 16 грудня 2013 року ОСОБА_3 отримав правовстановлюючий документ - Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та якому за життя на праві власності належала земельна ділянка, площею 8.24 га, що розташована в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 08 вересня 2004 року.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка ОСОБА_8 фактично розташована у межах земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу.

До того ж, при видачі оскаржуваного правовстановлюючого документу на земельну ділянку був порушений порядок передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_8, оскільки вона видана Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області безпідставно, тобто без відповідного рішення райдержадміністрації, а правовстановлюючий документ був виданий після смерті ОСОБА_8

Посилаючись на викладене та грубі порушення земельного законодавства, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 липня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 вересня 2004 року, виданий Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області на ім'я ОСОБА_9 на земельну ділянку, площею 8.24 га, із кадастровим номером 4823081000:02:000:0077, що розташована в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. В решті позовних вимог відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного земельного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення районного суду змінити, виключивши із мотивувальної і резолютивної частини висновок про скасування державного акту, виходячи із наступних підстав.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому судовому рішенні, районний суд виходив з того, що порушене право позивача підлягає захисту у обраний останнім спосіб.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, з огляду на таке.

Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Виходячи з наведеного, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття відповідних рішень.

Відповідно до вимог ст.125 ЗК України (в редакції, яка діяла на час видачі оскаржуваного державного акта), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

У ст.126 ЗК України (в редакції, яка діяла на час видачі оскаржуваного державного акта) наведено виключний перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, до них належать: державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до пп.1.1., 1.2 п.1 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди ) та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04 травня 1999 року (далі - Інструкція, яка була чинною на час видачі спірного державного акту), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом:

- на право власності на земельну ділянку;

- на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №6-33 цс-13 від 22 травня 2013 року у справі за позовом про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року за №7 (із змінами і доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій. що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

г) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 грудня 2013 року, ОСОБА_3 є власником землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9.2713 га, кадастровий номер 4823081000:04:000:0088, що розташована в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а.с.6-8).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 08 вересня 2004 року власником земельної ділянки, площею 8,24 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області вказаний ОСОБА_9 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

ОСОБА_5 звернулась до Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, але останній державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки державний акт був виданий після смерті померлого та містив в собі розбіжності щодо написання по батькові власника земельної ділянки.

З матеріалів справи також слідує, що підставою видачі оскаржуваного державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_9 вказано розпорядження Єланецької районної державної адміністрації №540-р від 23 червня 2003 року (а.с.18).

На підставі зазначеного розпорядження Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області виділялись в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності в контурі №752. У цьому розпорядженні міститься список осіб, які мали отримати державні акти на право власності на земельну ділянку.

Проте, ОСОБА_8 не був внесений у список таких осіб.

Наведене свідчить про те, що рішення щодо передачі останньому у власність земельної ділянки у встановленому законом порядку не приймалось, що є обов'язковою умовою для отримання у власність земельної ділянки.

Посилання в державному акті на право власності на земельну ділянку (як на підставу видачі) на розпорядження Єланецької районної державної адміністрації №540-р від 23 червня 2003 року неправомірне, оскільки зазначене розпорядження не встановлює право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_8

Більш того, вказане розпорядження приймалось вже після смерті ОСОБА_8, а правовстановлюючий документ на земельну ділянку був виданий на ім'я ОСОБА_9 (вказані розбіжності в написанні по батькові власника землі у встановленому порядку не усунуті).

До того ж, як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції та було підтверджено поясненнями представників сторін, земельна ділянка, площею 8.24 га та земельна ділянка, площею 9.2713 га, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 16 грудня 2013 року, це фактично одна і таж сама земельна ділянка.

На думку колегії суддів, вказане є достатньої підставою вважати, що права позивача, як власника земельної ділянки, порушені.

За такого, права ОСОБА_3 підлягають захисту саме у обраний ним спосіб захисту, оскільки вказаний вище державний акт був виданий з порушенням діючого на той час законодавства.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що права позивача, як власника земельної ділянки, не порушені, хоча за приписами ст.ст.59,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, установивши вищевказані обставини справи, районний суд, урахувавши вищезазначені положення закону, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Такий висновок також узгоджуються з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної та резолютивної частин судового рішення висновок районного суду про скасування державного акту, оскільки за наявності позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, вказана вимога є взаємовиключною.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк для звернення до суду не пропущений, оскільки, про порушення свого права позивач дізнався у 2014 році під час розгляду справи Єланецьким районним судом Миколаївської області за позовом ОСОБА_5 до нього та Єланецької районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження Єланецької районної державної адміністрації та визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно, видане реєстраційною службою Єланецького районного управління Миколаївської області.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, та особистого тлумачення особою, яка подала апеляційну скаргу, умов набуття права власності на земельну ділянку, з яким колегія суддів погодитись не може за вищезазначених підстав.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Єланецької районної державної адміністрації не оскаржується, а тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України колегією суддів в цій частині не переглядається.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 липня 2014 року змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин названого рішення висновок районного суду про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 08 вересня 2004 року ОСОБА_9 Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області на земельну ділянку площею 8.24 га, що розташована в межах території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: