Рішення

від 25.12.2014 по справі 750/11166/14

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/11166/14

Провадження № 2/750/3372/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді Лямзіної Н.Ю.,

при секретарі Латенко О.В.,

за участю представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою про стягнення заробітної плати при звільненні, суд,-

в с т а н о в и в :

29.10.2014 року позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 11.05.2010 року позивач прийнята на роботу до Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою. Наказом № 16-к від 3107.2014 року була звільнена за угодою сторін, згідно п.1 ст 36 КЗпП України, але при звільненні відповідач не розрахувався з позивачем.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу заробітну плату та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові, та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні. Надав суду письмові заперечення.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем нараховано, але не сплачено заробітну плату з квітня 2014 року у зв'язку із чим утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 6310 грн.26 коп..

Однак, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не отримала на час звільнення заробітну плату та відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 у разі обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (у тому числі оплата вимушеного прогулу), провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які повинні оплачуватися за середньою заробітною платою.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2014 року по 25.12.2014 року (включно).

Враховуючи вищевказане, суд вважає, позов є таким, що підлягає задоволенню в частині визнання незаконними та скасування протоколів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки доводи позивача, наведені ним в обґрунтування своїх позовних вимог, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та підтверджуються зібраними та дослідженими у справі доказами. Звільнення позивача є необґрунтованим і незаконним. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та в приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач пояснив, що моральна шкода полягає в тому, що він втратив життєві зв'язки, відбулося порушення її здоров'я. Тому оцінила шкоду в 5 000 грн.

Відповідно до п. 9, 13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що спричинення моральної шкоди відповідачем позивачу частково підтверджено належними доказами і на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідно до п.п.2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На час звернення до суду з даним позовом позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243, 60 гривень.

Враховуючи положення ст. 235 КЗпП України, а також п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 208, 209, 212, 213, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 6319 грн. 26 коп. та 5000 грн (одну тисячу грн.) моральної шкоди, а всього 11319 грн.26 коп.

Стягнути з Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2014 року по 29.10.2014 року складає 5523 грн. 78 коп.

Стягнути з Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп.

Рішення в частині стягнення заборгованості за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Ю. Лямзіна