Постанова

від 23.12.2014 по справі 916/3311/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 916/3311/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №2864 від 17.11.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Гамбрінус ЛТД» - Афанасиїва Н.В. - за довіреністю;

від прокуратури - Лянна О.А. - старший прокурор відділу прокуратури;

від Одеської міськради - Моджук І.О. - за довіреністю;

від Департаменту комунальної власності Одеської міськради - Польщіна Т.Л. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбрінус ЛТД»

на рішення господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року

по справі №916/3311/14

за позовом Заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбрінус ЛТД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради;

про стягнення 3702897,92грн.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 23.12.2014р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У серпні 2014 року Заступник прокурора м.Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбрінус ЛТД» (надалі - відповідач, ТОВ «Гамбрінус ЛТД») в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Одеської міськради 3702897грн. збитків, у вигляді неодержаного доходу, завданих тимчасовим невикористанням територіальною громадою м.Одеси земельної ділянки площею 20862кв.м. внаслідок користування нею без правовстановлюючих документів ТОВ «Гамбрінус ЛТД».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.05.2014р., затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.14р. №109 встановлено, що станом на 30.05.2014р. ТОВ «Гамбрінус ЛТД» не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 2,0862га, що розташована за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 9. Таким чином, відповідач є незаконним користувачем вищезазначеної земельної ділянки. Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам та землекористувачам 30.05.2014р. складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття ТОВ «Гамбрінус ЛТД» та використання без правовстановлюючих документів складає 3702897,92грн.

З посиланням на норми ст.ст.12, ч.2 ст.83, ст.ст.206,156,157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р. (надалі - Порядок №284), прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 01.10.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2014р. (суддя Никифорчук М.І.) позов прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено повністю - стягнуто з ТОВ «Гамбрінус ЛТД» на користь Одеської міської ради збитки у сумі 3702897,92грн.; стягнуто з ТОВ «Гамбрінус ЛТД» до державного бюджету України 73080грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ч.2 ст.83, ст.ст.12,125, 126,156, 157 ЗК України, ч.6 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування», п.п.1,5 Порядку №284 та вмотивовано тим, що поданими прокурором доказами (акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.05.2014р., акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 10.02.2014р., припис від 10.02.2014р., лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 26.06.2014р.) підтверджено, що ТОВ «Гамбрінус ЛТД» користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Одеса, прт-Гагаріна,9 без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку. Згідно акту та розрахунку неодержання доходу за користування земельною ділянкою (затверджених рішенням Виконкому Одеської міськради №109 від 12.06.2014р.), відповідачем завдано збитків Одеській міській раді на суму 3702897,92грн. Рішення Виконкому Одеської міськради №109 від 12.06.2014р. не оскаржено, не скасовано і тому є чинним. Доказів зворотнього ТОВ «Гамбрінус ЛТД» не надано. Відтак, вищезазначене рішення повинно виконуватись та позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду від 29.10.2014р. , ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулося з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Гамбрінус ЛТД» зазначає наступне:

- розгляд справи судом першої інстанції відбувався за відсутності представника відповідача. Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу ТОВ «Гамбрінус ЛТД» з невідомих причин не доставлялась робітниками поштового відділення, при цьому представники підприємства постійно знаходились за його місцезнаходженням;

- суд дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача намірів належним чином оформити земельну ділянку, оскільки відповідач правомірно набув право власності на нерухоме майно, яке придбав за договором купівлі продажу від 1997р., що розташоване на спірній земельній ділянці, а тому набув право користування цією земельною ділянкою на підставі ст.377 ЦК України та п.2 ст.120 ЗК України;

- відсутня протиправна поведінка ТОВ «Гамбрінус», оскільки відповідач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування з метою оформлення прав на земельну ділянку починаючи з 2004р., проте згода на розробку проекту землеустрою була надана відповідачу лише розпорядженням №403-01р від 04.04.2005р. В подальшому скаржником був отриманий негативний висновок СЕС по проекту відведення земельної ділянки для експлуатації й обслуговування виробничих будівель та споруд, у зв'язку із чим підприємство вимушене було приймати рішення щодо зміни профілю використання об'єкту (з відповідною зміною цільового використання земельної ділянки), та у подальшому вчинило певні дії по процедурі оформлення земельної ділянки;

- ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулось з клопотанням щодо оформлення землекористування для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом 28.04.2014р листом №28/04-14. Вказане клопотання було задоволене, рішенням Одеської міської ради № 5408-VІ від 27.08.2014р/ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,11 га для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом. В теперішній час проводиться робота з розроблення відповідного проекту землеустрою.

- відповідач не допустив жодного порушення чинного законодавства, приймав всі залежні від нього заходи щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, а тому у відповідності із роз'ясненнями, які містяться у п.3.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відсутність у ТОВ «Гамбрінус ЛТД» переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

23.12.2014р. ТОВ «Гамбрінус ЛТД» подало суду апеляційної інстанції додаткові пояснення за апеляційною скаргою.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. за клопотанням представника ТОВ «Гамбрінус ЛТД» до матеріалів справи залучені додаткові докази, які були додані скаржником в додатки до апеляційної скарги та до додаткових пояснень за апеляційною скаргою (згідно із ст.101 ГПК України на підставі визнаних колегією суддів обґрунтованими пояснень представника щодо неможливості подання цих доказів суду першої інстанції, оскільки скаржник не приймав участі у розгляді справи місцевим господарським судом).

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Гамбрінус» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники прокуратури, Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міськради заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №815 від 20.12.1997р. «Про надання акціонерному товариству Одеський завод «Гамбринус» (відкрите акціонерне товариство) фактично зайнятої земельної ділянки, площею 2,086га по пр.Гагаріна,9 для експлуатації пивзаводу», серед іншого, надано Акціонерному товариству Одеський завод «Гамбринус» фактично зайняту земельну ділянки, площею 2,086га по пр.Гагаріна,9 в постійне користування для експлуатації пивзаводу (п.1 Рішення №815 від 20.12.1997р.)

ТОВ «Гамбрінус ЛТД» на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2004р., укладеному між акціонерним товариством «Одеський завод Гамбринус» (продавець) та ТОВ «Гамбрінус ЛТД» (покупець), є власником нежитлових будівель та споруд, що знаходяться в м.Одеса по пр-ту Гагаріна, 9, які розташовані на земельній ділянці площею 20100кв.м.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрований у реєстрі за номером 9021.

Відповідно до Витягу про реєстрацію прав на нерухоме майно №668655, сформованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 09.03.2005р., ТОВ «Гамбрінус ЛТД» є власником об'єкта - нежитлові будівлі та споруди, що розташований за адресою: Одеська область, м.Одеса, пр-т Гагаріна, буд 9. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу р№9021 від 08.09.2004. Форма власності - приватна, частка - 1/1, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 21.09.2004р.

Актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.05.2014р., складеним Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, Положення про яку затверджене рішенням Виконкому Одеської міськради від 30.05.2013р. №204 (із змінами від 15.08.2013р. (надалі - Комісія)), встановлено, що станом на 30.05.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамбрінус ЛТД» не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 20862кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна,9.

Цим же Актом комісія вирішила: розмір збитків, нанесених ТОВ «Гамбрінус ЛТД» територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів, складає 3702897,92грн., які ТОВ «Гамбрінус ЛТД» повинно відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

За розрахунком розміру збитків (який є додатком до Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків від 30.05.2014р.), нанесених територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття TOB «Гамбрінус ЛТД» та використання без правовстановлюючих документів, сума збитків становить 3702897,92грн.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014р. (надалі - рішення №109) «Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок» відповідно до ч.6 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.чт.156-157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, згідно з переліком (Додаток 1), зобов'язано суб'єктів господарювання сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття рішення (Додаток 2).

Відповідно до Додатку 1 до рішення №109, завірена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.16), в переліку актів Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків, не значиться Акт від 30.05.2014р. на суму збитків 3702897грн. щодо суб'єкта господарювання ТОВ «Гамбрінус ЛТД» .

Проте, спірна сума збитків внесена в Додаток 2 до рішення №109 від 12.06.2014р. під №14 (ТОВ «Гамбрінус ЛТД»).

Місцевий господарський суд не звернув увагу при ухваленні судового рішення на те, що в матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ затвердження Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків від 30.05.2014р., завданих територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради ТОВ «Гамбрінус ЛТД», а саме, рішення Виконкому Одеської міськради про затвердження безпосередньо цього Акту.

Відповідно до ч.ч.6,10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування ; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки .

Відповідно до ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що земельна ділянка площею 2,0862га по пр-ту Гагаріна, 9 у м.Одесі використовується ТОВ «Гамбрінус ЛТД» без правовстановлюючих документів, що підтверджується також наявними в матеріалах справи документами, складеними в межах проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області перевірки дотримання ТОВ «Гамбрінус ЛТД» вимог земельного законодавства (Акт від 10.02.2014р. №000841, припис від 10.02.2014р. №001753, протокол про адміністративне правопорушення стосовно директора ТОВ «Гамбрінус ЛТД» Свешнікової Т.І.).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.11-2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін. Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача . Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому необхідно враховувати також приписи: - статті 120 ЗК України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу; - статті 377 ЦК України; - статті 50 Закону України "Про землеустрій", зокрема, частини першої згаданої статті. Статтею 120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди. З 20.06.2007 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 N 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 ЗК України. Зокрема, стаття 120 ЗК України (в редакції від 27.04.2007) не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 ЗК України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки. Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, еміфітевзису та суперфіцію.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму №6 від 17.05.2011р. (пункт 3.1), відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки . Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття . Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.156 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема, таку підставу як неодержання власником/землекористувачем доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки , що пов'язується прокурором та позивачем саме з відшкодуванням збитків ТОВ «Гамбрінус ЛТД».

Об'єктом, щодо якого застосовується така відповідальність, є окрема земельна ділянка, що може виступати об'єктом цивільних прав.

Відповідно до пунктів 1-11 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р. №5245-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 35, ст. 411; 2008 р., N 27 - 28, ст. 253; 2009 р., N 23, ст. 281; 2012 р., N 8, ст. 61). З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками. З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. У разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом. Рішення про затвердження проектів розмежування земель державної та комунальної власності, затверджені до набрання чинності цим Законом, разом з витягами із таких проектів із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, які відносяться цими проектами до державної чи комунальної власності, є підставою для здійснення державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки. Матеріали проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, розроблених, але не затверджених до набрання чинності цим Законом, можуть використовуватися при розробленні схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, матеріалів інвентаризації земель, а також іншої документації із землеустрою.

В матеріалах справи відсутні докази проведення державної реєстрації права власності територіальної громади м.Одеси на земельну ділянку будь-якої площі по пр-ту Гагаріна, 9 у м.Одесі, у тому числі й земельної ділянки площею 2,0862га, якою користується відповідач, відтак такої земельної ділянки, як об'єкта цивільного права (права власності), територіальної громади м.Одеси не існує.

Викладене означає, що позивачем не доведено порушення права власності територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради щодо земельної ділянки площею 2,0862га по пр-ту Гагаріна, 9 у м.Одесі, відтак визначена п. «д» ч.1 ст.156 Земельного кодексу України підстава для відшкодування збитків у зв'язку із неодержанням доходів за час тимчасового невикористання такої земельної ділянки Одеською міською радою, розмір яких визначається згідно з Порядком №284, відсутня.

Крім того, згідно із п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок , встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані* . *Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно із пунктами 4,5 цього Порядку, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина. При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.156 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних доходів, як неоформлення згідно із законом правовстановлюючих документів (договору оренди) фактичним землекористувачем.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що предметом правового регулювання норм ст.ст.156,157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказані правовідносини не слід ототожнювати з фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), що, в свою чергу, є підставою для застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою КМ України від 25.07.2007 №963. Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Сума збитків, затверджених рішенням Виконкому Одеської міськради №109 від 12.06.2014р., яку має сплатити ТОВ «Гамбрінус ЛТД», є наслідком умовного припущення про можливість отримання територіальною громадою в особі Одеської міської ради прибутку від одержання плати за землю у формі орендної плати, розмір якої обчислений виходячи з площі земельної ділянки 2,0862га та нормативної грошової оцінки кв.м., - 3069,74грн. за вирахуванням сплаченого ТОВ «Гамбрінус ЛТД» земельного податку (1479079,50грн.), проте щодо загального розміру збитків та методики їх обчислення в матеріалах справи відсутні будь-які докази.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» об'єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, земельна ділянка.

Згідно із ст.15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї . Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка площею 2,0862га по пр-ту Гагаріна, 9 у м.Одесі не є сформованою, державна реєстрація права власності на неї територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради не проводилась, отже вона не може бути об'єктом цивільних прав, у разі порушення яких можливе настання відповідальності за підставами, встановленими ст. 156 ЗК України, та у порядку ч.2 ст.157 ЗК України (відповідно до постанови Кабінету міністрів України №284).

Збитки у формі упущеної вигоди, завдані безтитульним користуванням ТОВ «Гамбрінус» землею (земельною ділянкою орієнтовною площею 2,11га відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р. №5408-VI) можливо і мають місце, проте повинні доводитись з урахуванням положень ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, ст.22 ЦК України на загальних підставах, не пов'язаних із застосуванням положень Порядку №284, ст.ст.156,157 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги прокурора в інтересах Одеської міської ради не пов'язані з такими підставами позову, оскільки ґрунтуються виключно на спеціальному нормативному акті - Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3.4 Постанови Пленуму №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

У пункті 3.8 Постанови Пленуму №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» Вищий господарський суд роз'яснив наступне: вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 22.07.2004р. ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулось до Одеського міського голови з листом про надання дозволу ТОВ «Гамбрінус ЛТД» на оформлення землекористування на земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 9, у відповідності з діючим законодавством.

04.04.2005р. розпорядженням Одеського міського голови №403-01р. надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки ТОВ «Гамбрінус ЛТД» за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна,9, 9-«А».

Відповідно до висновку Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №156оп/2913 від 08.06.2005р. - наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Гамбрінус ЛТД» за адресою: м.одеса, пр-т Гагаріна,9,9-А для експлуатації виробничих будівель і споруд, торговельних приміщень пивзаводу, управлінням архітектури та містобудування погоджений.

В той же час, проект землеустрою був відхилений від погодження висновком Одеської обласної санітарно-епідеміологічної станції № 164 від 05.08.2005р. на підставі того, що земельна ділянка площею 2,086га за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна,9, не придатна для експлуатації й обслуговування виробничих будівель та споруд, торговельних приміщень ТОВ «Гамбрінус ЛТД» у зв'язку з відсутністю: санітарно-захисної зони (50 м); оцінки впливу на навколишнє середовище, висновку санепідслужби щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, так як надані висновки облсанепідстанції щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову та визначення санітарно-захисної зони - не дійсні в зв'язку із закінченням терміну їх дії; генеральний та ситуаційні плани, узгоджені геослужбою управління архітектури та містобудування 1:2000; розміщення об'єкту не відповідає викопіюванню з ПДП житлового району « 2-5 ст.Великого Фонтану».

Отримавши негативний висновок СЕС по проекту відведення земельної ділянки для експлуатації й обслуговування виробничих будівель та споруд, ТОВ «Гамбрінус ЛТД» прийняло рішення щодо зміни профілю використання об'єкту (з відповідною зміною цільового використання земельної ділянки).

Протягом 2006-2008 років проводилась розробка та узгодження проектної документації для нового будівництва громадсько-житлового комплексу.

14.08.2007р. Постійною комісією з питань вибору земельних ділянок Одеського міськвиконкому був складений Акт вибору земельної ділянки за заявою ТОВ «Гамбрінус ЛТД» для розміщення об'єкту: багатоповерховий громадсько-житловий комплекс за адресою:м.Одеса, пр-т Гагаріна,9.

27.08.2007р ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулось до Одеського міського голови з листом №27/08-01 щодо оформлення земельної ділянки під будівництво громадсько-торгівельного комплексу.

Листом №01-18/2313-08 від 18.09.2007р. Управління земельних ресурсів Одеської міської ради надало ТОВ «Гамбрінус ЛТД» перелік документів, які необхідно надати для розгляду звернення, а саме:

- правовстановлюючі документи суб'єкта земельних відносин;

архівні матеріали щодо надання раніше будь-кому земельної ділянки або довідку про їх відсутність, викопіювання з чергового плану м.Одеси М 1:2000;

добровільну відмову землекористувача від права користування відповідною земельною ділянкою або її частиною (якщо земельна ділянка раніше надавалась будь-кому);

- матеріали вибору земельної ділянки для розташування об'єкта нового будівництва;

- рішення виконавчого комітету Одеської міської ради щодо надання згоди на подальше проектування та будівництво жилого комплексу;

- генеральний план розміщення жилого комплексу М 1:500 у складі погодженої за встановленим чинним законодавством порядком проектної документації;

- відкориговану світлокопію топозйомки М 1:500, узгоджену геослужбою управління

архітектури та містобудування.

На підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №982 від 22.08.2007 р., було розроблене «Містобудівне обґрунтування розміщення громадсько-жилого комплексу за адресою: м.Одеса, просп.Гагаріна, 9, 9-«А» та листом №11/09-08 від 11.10.2007р. направлене на затвердження Одеською міською радою.

11.10.2007р. ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулось до заступника Одеського міського голови з листом про винесення питання про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення громадсько-жилого комплексу за адресою: м.Одеса, просп.Гагаріна, 9, 9-«А» на розгляд виконавчого комітету Одеської міської ради з подальшим затвердженням на сесії Одеської міської ради.

19.08.2010р. ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулось до заступника Одеського міського голови з листом про оформлення землекористування за адресою:м.Одеса, пр-т Гагаріна, 9 та 9 -«А».

11.10.2010р. Одеське відділення ДП «УКРГЕОІНФОРМ» листом №261 направило Одеському міському управлінню земельних ресурсів технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (договір оренди) ТОВ «Гамбрінус ЛТД» за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 9, 9-А для підготування рішення Одеської міської ради.

26.03.2014р. ТОВ «Гамбрінус ЛТД» звернулось до Одеської міської ради лист №26/03-01 з проханням розглянути на черговій сесії міської ради питання про дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки загальною площею 20862,14кв.м. за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 9, 9-а для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудованими-прибудованими приміщеннями та паркінгу.

Рішенням Одеської міської ради № 5408-VІ від 27.08.2014р/ надано дозвіл ТОВ «Гамбрінус ЛТД» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,11га за адресою:м.Одеса, пр-т Гагаріна, 9,9-А для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо вжиття ТОВ «Гамбрінус ЛТД» заходів з оформлення права користування землею починаючи з 2005р., на які звертає увагу скаржник в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, мають значення саме для вирішення спору про відшкодування збитків з інших (загальних) правових підстав, поза межами спору про відшкодування збитків у зв'язку із тимчасовим невикористанням власником земельної ділянки згідно із п. «д» ч.1 ст.156, ст.157 ЗК України та положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки фактичним обставинам справи та оцінки поданим доказам у їх сукупності, керуючись законом, згідно з правилами ст.43 ГПК України.

Так, судом не проаналізована обгрунтованість позовних вимог виходячи з підстав позову та його предмету та зроблено помилковий висновок про доведеність спричинення Одеській міській раді збитків у вигляді неодержаного доходу на суму 3702897,92грн. відповідно до наявного у справі розрахунку.

Також колегія суддів не погоджується із мотивами задоволення позовних вимог, що спираються на чинність та не оскарження рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014р. №109, оскільки цей доказ, як і будь-який інший у справі, не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється за загальним правилом ст.43 ГПК України з урахуванням положень ч.ч.1,2 ст. 4 ГПК України.

Виходячи із сукупності встановлених обставин справи, вбачається необґрунтованість нарахування збитків (завданих неоформленням ТОВ «Гамбрінус ЛТД» правовстановлюючих документів на земельну ділянку по пр-ту Гагаріна, 9 у м.Одеса) відповідно до порядку, встановленого Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», яка має спеціальний предмет правового регулювання та до даного випадку не може застосовуватись

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок розміру збитків, заподіяних ТОВ «Гамбрінус ЛТД» територіальній громаді м.Одеси, який є додатком до Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.05.2014р., не містить в собі детального розгорнутого розрахунку з розбивкою сум за кожний рік починаючи з 20.09.2011р. по 30.05.2014р., в ньому лише зазначено площа земельної ділянки - 20862, нормативна грошова оцінка грн./кв.м - 3069,74грн., за період 20.09.2011р. по 30.05.2014р., «сплачено за даними державних податкових органів» - 1479079,5, розмір збитків - 3702897,92.

З вказаного розрахунку неможливо встановити, яким чином розрахована загальна сума збитків, на підставі якої методики.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Гамбрінус ЛТД» про стягнення 3702897,92грн., у зв'язку з їх недоведеністю та невідповідністю законодавству.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду першої інстанції та подання апеляційної скарги слід розподілити згідно з правилами ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44,49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2014р. по справі №916/3311/14 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.12 .2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.