Постанова

від 21.07.2009 по справі 5/438

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/438

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 5/438  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Барицька Т.Л. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ (далі –Артемівський ВДВС)

на ухвалу господарського суду Луганської області від 02.04.2009

за скаргою Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ (далі –Луганський МЦЗ)

до Артеміського ВДВС           

про бездіяльність Артемівського ВДВС

зі справи  № 5/438

за позовом Луганського МЦЗ

до дочірнього підприємства пересувної механізованої колони –10 відкритого акціонерного товариства “Агробуд”, м. Луганськ (далі –Підприємство)

про стягнення 7 123, 09 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.04.2009 (суддя Зюбанова Н.М): скаргу Луганського МЦЗ задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність Артемівського ВДВС, яка полягає у ненаправленні стягувачеві (Луганському МЦЗ) постанови від 12.01.2006 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 19.11.2005 з цієї справи; у решті вимог за скаргою відмовлено. У винесенні зазначеної ухвали суд з посиланням на приписи статей 24, 27 Закону України “Про виконавче провадження” виходив з того, що: Артемівським ВДВС не доведено направлення стягувачеві згаданої постанови від 19.11.2005; водночас цим відділом вжито усіх заходів, необхідних для виконання наказу господарського суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Артемівський ВДВС просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Луганського МЦЗ відмовити повністю. Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом першої інстанції приписів статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Луганський МЦЗ зазначає про необґрунтованість доводів скаржника і про правомірність оскаржуваного рішення та просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду –без змін.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Їх представники в судове засідання не з'явилися.

За результатами такого розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- рішенням господарського суду Луганської області від 04.11.2005 з даної справи позов задоволено повністю; з Підприємства стягнуто на користь Луганського МЦЗ 4 716, 37 грн. недоїмки, 2 406, 72 грн. пені та суми судових витрат;

- на виконання цього рішення господарським судом було видано накази від 19.11.2005;

- Луганський МЦЗ звернувся до господарського суду зі скаргою, в який просив визнати бездіяльність Артемівського ВДВС, допущену під час примусового виконання наказу господарського суду, протиправною; при цьому Луганський МЦЗ посилався на неотримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження, на “не зняття коштів у розмірі                9 891 грн. 42 коп. з арештованого рахунку” (постанова державного виконавця від 08.11.2006), а також на відсутність підтвердження перевірки каси Підприємства й на відсутність в матеріалах справи відомостей про наявність у боржника інших рахунків;

- згідно з матеріалами виконавчого провадження, 12.01.2006 Державна виконавча служба в Артемівському районі м. Луганська винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 19.11.2005;

- 07.06.2006 винесено постанову про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження щодо боржника –Підприємства;

- з наданих Артемівським ВДВС матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження стягувачеві не надсилалася;

- водночас у ході проведення виконавчих дій з метою перевірки майнового стану боржника було зроблено запити до бюро технічної інвентаризації, МРЕВ, ДПІ, винесено постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження; відповідну інформацію докладно відображено в підписаних Луганським МЦЗ і виконавчою службою актах звіряння виконавчих документів;

- згідно з “постановою про вихід на місце” від 16.03.2009 боржник за юридичною адресою не знаходиться, майно відсутнє; постановою від 31.03.2009 виконавче провадження закінчено в порядку статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Причиною подання касаційної скарги стала, як у ній зазначено, незгода Артемівського ВДВС з незастосуванням місцевим господарським судом до спірних відносин приписів статті 1212 ГПК України в частині передбаченого нею строку подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої згаданої статті ГПК України скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

На пропускові цього строку Луганським МЦЗ наголошувалося Артемівським ВДВС (як це вбачається з матеріалів справи, в тому числі й з тексту оскаржуваної ухвали) і в суді першої інстанції. Проте названий суд цих доводів належними засобами доказування не перевірив і обставин, пов'язаних з додержанням або недодержанням Луганським МЦЗ відповідного строку, не встановив.

Разом з тим з'ясування згаданих обставин мало істотне значення для прийняття судового рішення (ухвали) за скаргою Луганського МЦЗ з огляду, зокрема, на правову позицію, викладену в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”; в абзаці першому пункту 3 названої Постанови зазначено, зокрема, що:

- судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 1212 ГПК України), їх перебіг має визначатися за цими нормами;

- скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду. Відповідно до статті 53 ГПК України у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановляється ухвала.

Отже, перш ніж приймати судове рішення (ухвалу) по суті скарги Луганського МЦЗ на бездіяльність Артемівського ВДВС, суду першої інстанції належало з'ясувати, чи не пропущено заявником (Луганським МЦЗ) строк, передбачений частиною першою статті 1212 ГПК України, а якщо пропущено –вирішити згідно із статтею 53 названого Кодексу питання про наявність або відсутність підстав для відновлення даного строку. Однак цього місцевим господарським судом не здійснено.

Не з'ясувавши, таким чином, відповідних фактичних обставин, що входять до предмету доказування у розгляді скарги Луганського МЦЗ на бездіяльність Артемівського ВДВС, названий суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статі 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 02.04.2009 зі справи № 5/438 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              Т. Барицька

Суддя                                                                                              Б. Львов