Постанова

від 08.07.2009 по справі 21/375-29/427

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/375-29/427

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2009 р.                                                                                    № 21/375-29/427  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ “Маркс Україна”

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від  24.03.2009 року

у справі№21/375-29/427 господарського суду міста Києва   

за позовомТОВ “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”

доТОВ “Маркс Україна”

простягнення суми,  

та за зустрічним позовом ТОВ “Маркс Україна”

доТОВ “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”

простягнення суми,

за участю представників сторін (за первісним позовом) від:

позивача:Валовін Ю.В. –за довіреністю від 18.11.2008р.

відповідача:Озерна М.О. –за довіреністю від 12.01.2009р.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2008р. (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. (судді Іваненко Я.Л. –головуючий, Євдокимов О.В., Пантелієнко В.О.), у первісному позові відмовлено; у зустрічному позові відмовлено.

ТОВ “Маркс Україна” в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом просить рішення та постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено договір №01/07.1 на проведення рекламної компанії, за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується проводити рекламну кампанію, яка вважається розпочатою з дати підписання договору та виконується відповідно до умов договору, додаткових умов до нього та окремих договорів на виконання робіт, визначених у даному договорі по 31.12.2006р. включно.

22.09.2006р. між сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору, за умовами п.1.1 якої позивач доручає, а відповідач зобов'язується виконати роботи по виготовленню продукції в асортименті, кількості та за ціною, які вказуються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цієї угоди. Згідно п.1.2 угоди терміни виготовлення та поставки продукції вказуються у специфікаціях.

Згідно специфікації №5 від 25.09.2006р. до додаткової угоди №6  відповідач за первісним позовом (виконавець) зобов'язався виготовити для позивача за первісним позовом (замовник)  певну продукцію на загальну суму 31928,48грн., за умови сплати позивачем 70% вартості виготовлення товару. Термін виготовлення та поставки продукції складає 20 робочих днів з моменту надходження вказаної передплати.

При цьому судами встановлено, що ТОВ “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття” сплатило 70% вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №587 від 04.10.2006р.

Позивач за первісним позовом листом №150 від 03.11.2006р. повідомив відповідача за первісним позовом, що строк  виконання зобов'язання спливає 01.11.2006р., а також попередив, що у разі прострочення вказаного строку, ТОВ “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття” відмовляється від прийняття виконання зобов'язання та вимагає повернення сплачених у порядку передплати коштів не пізніше 12.11.2006р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2, 3 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У строк, встановлений у листі №150 від 03.11.2006 року, товар не був поставлений.

Разом з тим судами встановлено, що до матеріалів справи надано довіреність суворої звітності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯНВ №190489 від 30.11.2006 року, відповідно до якої ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" отримало від ТОВ "Маркс Україна": ярлик для дверей у кількості 2000шт., конверт євро у кількості 2000шт., конверт С4 у кількості 800шт., конверт для ключів у кількості 13500шт., візитні картки у кількості 13000шт., бейджи із зображенням "Ріксос" у кількості 800шт. Також відповідно до видаткової накладної №РН-00082/2 від 01.12.2006 року ТОВ "Маркс Україна" поставило ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" товар на загальну суму 54965,28грн.: ярлик для дверей у кількості 2000шт. вартістю 4916,67грн., конверт євро у кількості 2000шт. вартістю 3854,40грн., конверт С4 у кількості 800шт. вартістю 3583,33грн., конверт для ключів у кількості 13500шт. вартістю 7916,67грн., візитні картки у кількості 13000шт. вартістю 8666,66грн., бейджи із зображенням "Ріксос" у кількості 800шт. вартістю 16866,67грн.

Також судами досліджено акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.01.2007 року за додатковою угодою №6 "На виконання робіт" від 22.09.2006 року до Договору №01/07.1 "На проведення рекламної кампанії" від 01.07.2006 року, відповідно до якого Виконавець передає, а Замовник приймає роботу з виготовлення наступної поліграфічної продукції ярлик для дверей у кількості 2000шт., конверт євро у кількості 2000шт., конверт С4 у кількості 800шт., конверт для ключів у кількості 13500шт., візитні картки у кількості 13000шт., бейджи із зображенням "Ріксос" у кількості 800шт. на загальну суму 54965,28грн. Замовник не має претензій до Виконавця щодо якості виконаної роботи, виготовленої продукції, строків її виготовлення та передачі.

За таких обставин суди дійшли висновку, що ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" отримало від ТОВ "Маркс Україна" продукцію асортимент, вартість та кількість якої частково співпадає з тією, що передбачена у Специфікації №5 від 25.09.2006 року до Додаткової угоди №6, за виключенням бланків у кількості 20000шт. Тобто, відповідач за первісним позовом частково виконав свої зобов'язання по поставці продукції позивачу за первісним позовом по Специфікації №5 від 25.09.2006 року до Додаткової угоди №6 після граничного строку, наданого позивачем за первісним позовом відповідачу для виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 672 ЦК України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Таким чином, не зважаючи на більш пізню дату виконання ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" прийняло часткове виконання зобов'язань по поставці по Специфікації № 5 від 25.09.2006 року до Додаткової угоди № 6 від ТОВ "Маркс Україна", не висунувши при цьому будь-яких заперечень щодо строків виконання. Загальна вартість товару, переданого ТОВ "Маркс Україна" на користь ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" по Специфікації № 5 від 25.09.2006 року до Додаткової угоди № 6 складає 24325,28грн.

В свою чергу ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" сплатило на користь ТОВ "Маркс Україна" лише 70 % попередньої оплати, що складає 22349,94грн.

Таким чином, вартість товару сплачена позивачем за первісним позовом є фактично меншою від вартості безпосередньо поставленого позивачу за первісним позовом товару.

Специфікацією № 5 від 25.09.2006 року до Додаткової угоди №6 передбачено здійснення попередньої оплати за товар у розмірі 70% від загальної його вартості та сплату 30% вартості протягом 2 робочих днів з моменту отримання продукції. Товар, що відповідає технічним характеристикам підлягає 100% оплаті. У Специфікації відсутні умови, що передбачають окрему оплату по кожній з позицій товару, а навпаки, вартість продукції розглядається як єдине ціле, тобто виокремлення з загальної маси зобов'язання частки вартості окремого товару не відповідає умовам правочину.

17.01.2007 року ТОВ "Маркс Україна" звернулось до ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" з листом № 15, в якому зазначено, що бланки у кількості 20000шт. не виготовлені, однак, за бажанням позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом може приступити до їх негайного виготовлення. Також було вказано на факт поставки товару на суму 24352,20грн. та існування фактичної заборгованості у розмірі 1975,26грн.

Приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин слід погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вся сплачена позивачем за первісним позовом сума попередньої оплати у розмірі 70% загальної вартості продукції була використана на виконання зобов'язань по поставці продукції згідно Специфікації №5 від 25.09.2006 року до Додаткової угоди № 6 (виробництво та поставку продукції), що підтверджується матеріалами справи, а тому відсутні підстави вважати суму у розмірі 5322,25грн. безпідставно набутою.

Також суди на підставі належної оцінки матеріалів справи встановили відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Маркс Україна" пені у розмірі 48грн., 3% річних у розмірі 163,20грн. та суми втрат від інфляції у розмірі 786,12грн. оскільки такі вимоги суперечать нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Отже, висновки судів про відмову в задоволенні первісного позову є правомірними.

Щодо поданого ТОВ "Маркс Україна" до ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" зустрічного позову, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Згідно з п.5.1 Договору № 01/07.1 від 01.07.2006 року загальний розмір рекламного бюджету Рекламної компанії складається з щомісячної оплати послуг Виконавця за весь час дії цього договору та запланованої загальної вартості робіт (послуг), зазначених у цьому Договорі та Додаткових угодах до нього, окремих Договорах. Рекламний бюджет має бути складений в українській гривні. В процесі виконання Виконавцем рекламного бюджету його збільшення без попереднього узгодження із Замовником не допускається.

Оплата робіт (послуг) щодо виконання умов цього Договору складається з обов'язкової щомісячної оплати робіт (послуг) Виконавця за цим Договором, за умови повного виконання Виконавцем у звітному місяці передбачених у медіаплані, цьому Договорі, додаткових угодах до цього Договору та окремих Договорах рекламних заходів, робіт (послуг) (п.5.2).

Відповідно до п.5.3 Договору № 01/07.1 оплата робіт (послуг) Виконавця та оплата третім особам за цим Договором здійснюється у розмірі та порядку, що визначені у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.2 Додатку № 1 від 01.07.06 до Договору №01/07.1 на проведення рекламної кампанії від 01.07.2006 року вартість робіт (послуг) за один календарний місяць у період з 1 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року складає 45450грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 7575грн. Загальна вартість робіт (послуг) за період з 1 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року складає 227250грн., у тому числі ПДВ - 37875грн.

Пунктом 3 Додатку №1 до Договору № 01/07.1 передбачено, що щомісячна оплата робіт (послуг) Виконавця здійснюється Замовником наступним чином: до 10 числа звітного місяця на підставі рахунку Виконавця сплачується 50% вартості робіт (послуг) за цей календарний місяць, остаточна сума у розмірі 50% вартості робіт (послуг) сплачується протягом трьох банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) на підставі рахунку Виконавця шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку, що обов'язковою підставою для виникнення у ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" обов'язку зі сплати коштів на користь ТОВ "Маркс Україна" є повне виконання у звітному місяці рекламних заходів та робіт (послуг), передбачених у медіаплані, цьому Договорі, додаткових угодах до цього Договору та окремих Договорах. Також за умовами договору закінчення календарного місяця не призводить до автоматичного виникнення у ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" обов'язку зі сплати щомісячної плати. Такий обов'язок замовника виникає виключно у разі фактичного надання ТОВ "Маркс Україна" робіт (послуг), яке підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановили, що ТОВ "Маркс Україна" не надано підписаних сторонами Актів виконаних робіт або інших належних доказів надання ним ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" будь-яких робіт (послуг) у вересні, жовтні та листопаді 2006 року. Надані переліки документів або матеріальних цінностей, що передаються, суди відхилили, оскільки їх зміст не дає змоги жодним чином ідентифікувати ні особу, якій відповідні матеріали було передано (чи взагалі факт отримання будь-ким вказаних документів), ні підстави такої передачі, ні конкретні види робіт (послуг), з наданням яких пов'язана передача відповідних матеріалів.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на недоведення ТОВ "Маркс Україна" належними та допустимими доказами факту надання відповідачу за зустрічним позовом послуг у вересні, жовтні та листопаді 2006р., які кореспондують виникненню грошових зобов'язань у ТОВ "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття", висновки судів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є правомірними.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року у справі  №21/375-29/427 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

    А.Уліцький